20/190 Про зобов'язання укласти договір поруки та прийняти акції - 09.12.2008 Прийняття

17 квітня 2008 року корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства фірма "Укргазбуд" (далі –АТФ "Укргазбуд") про зобов'язання відповідача укласти договір поруки з позивачем, в редакції позивача, на виконання умов мирової угоди, затвердженої судом у справі № 10/4б про банкрутство ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" та зобов'язання відповідача прийняти від позивача цінні папери - акції ВАТ "Галицький механічний завод" у кількості 16815 479 шт., номінальною вартістю 0,25 грн., на загальну суму 4 203 869, 75 грн.

При порушенні господарським судом міста Києва провадження у справі ухвалою від 21 квітня 2008 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ТОВ "Індустрія цінних паперів".

Рішенням господарського суду міста Києва від 4 червня 2008 року (суддя ПалійВ.В.) позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано відповідача укласти договір поруки з позивачем в редакції, запропонованої позивачем, а також зобов'язано відповідача прийняти від позивача цінні папери - акції ВАТ "Галицький механічний завод" у кількості 16815 479 шт., номінальною вартістю 0,25 грн., на загальну суму 4 203 869,75 грн.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції послався на те, що на виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями укласти договір поруки, укладення якого є обов’язковим для сторін мирової угоди, та прийняти акції в рахунок погашення заборгованості, проте відповідач відповіді на пропозиції позивача не надавав.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач - АТФ "Укргазбуд".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2008 року (судді: Отрюх Б.В. –головуючий, Тищенко А.І., Верховець А.А.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 4 червня 2008 року, з тих же підстав, залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, відповідач АТФ "Укргазбуд" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 4 червня 2008 року, провадження у справі припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

В обґрунтування касаційної скарги відповідач послався на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, на думку заявника касаційної скарги, до спірних правовідносин неправомірно застосовано ст. 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), не застосовано ч. 2 ст. 14, ст.ст. 627, 649 ЦК України та ч. 3 ст. 179, ч.1 ст. 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), порушено ст.ст. 553- 559 ЦК України та ч. 1 ст. 43, ст. 84 ГПК України.

Колегія суддів залишила без задоволення клопотання представника АТФ "Укргазбуд" про відкладення розгляду справи, як безпідставне.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 28 липня 2004 року у справі № 10/4б про банкрутство ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" було затверджено мирову угоду від 9 липня 2004 року, укладену між боржником, його кредиторами, в особі членів комітету кредиторів, та позивачем у даній справі - корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", що іменується у мировій угоді поручителем, який є третьою особою, що бере на себе зобов’язання боржника з погашення кредиторської заборгованості.

Положеннями п.п. 9, 13 мирової угоди передбачено, що виконання зобов'язань у розмірі 100% від суми непогашених кредиторських вимог конкурсних кредиторів четвертої черги згідно реєстру вимог кредиторів в загальній сумі 679 092 320, 96 грн. проводиться наступним чином:

- обов’язок боржника перед кредиторами виникає із умови сплати 5% від загальної суми несплаченої кредиторської заборгованості кредиторів четвертої черги грошовими коштами в сумі 33 954 616, 05 грн. на розрахунковий рахунок кожного кредитора в строк до 21 січня 2005 року з моменту затвердження мирової угоди господарським судом Луганської області;

- обов’язок поручителя перед кредиторами виникає із умови погашення 95% від загальної суми кредиторської заборгованості кредиторів четвертої черги в сумі 645 137 704,91 грн. шляхом передачі цінних паперів (акцій та інших цінних паперів відповідно до діючого законодавства України) за номінальною вартістю кожному кредитору в строк до 25 січня 2005 року з моменту затвердження даної мирової угоди.

Виходячи з аналізу вищевказаних положень мирової угоди, її сторони дійшли згоди про виконання умов мирової угоди третьою особою, що відповідає ч. 4 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Для конкретизації умов виконання зобов’язань боржника третьою особою у п. 9 мирової угоди визначено, що між цією особою та кожним кредитором четвертої черги укладається окремий договір - договір поруки. В будь-якому випадку погашення грошових зобов’язань боржника в силу умов мирової угоди має здійснюватися третьою особою виключно цінними паперами.

При цьому, має місце новація (ст. 604 ЦК України), тобто заміна одного зобов’язання іншим –95% заборгованості боржника перед кредиторами четвертої черги оплачується третьою особою цінними паперами.

Умовами мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" № 10/4б і затвердженої ухвалою суду від 28 липня 2004 року, визначено, що вона діє з моменту її затвердження судом і до моменту повного погашення боржником зобов’язань щодо кожного кредитора ( п.п. 21, 22 мирової угоди).

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Мирова угода може містити умови про виконання зобов’язань боржника третіми особами. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Згідно з додатком до мирової угоди АТФ "Укргазбуд" є конкурсним кредитором четвертої черги у справі № 10/4б на суму 5 000 000 грн.

Судами також встановлено, що відповідно до п. 9 мирової угоди боржник виконав власне зобов’язання і сплатив АТФ "Укргазбуд" 250 000 грн. Крім того, департаментом виконавчої служби з рахунків боржника на користь АТФ "Укргазбуд" було примусово списано кошти у розмірі 546 130, 41 грин. по примусовому виконанню наказу від 12 серпня 2003 року № 6/153, сума за яким увійшла до складу кредиторських вимог у справі № 10/4б. Таким чином сума непогашеної заборгованості перед відповідачем у даній справі, як конкурсним кредитором у справі про банкрутство № 10/4б склала 4 203 869, 59 грн.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що на виконання вимог мирової угоди корпорація "Індустріальна спілка Донбасу" неодноразово зверталася до АТФ "Укргазбуд"з пропозиціями про укладення договору поруки, стверджені матеріалами справи, з яких зокрема вбачається, що відповідні пропозиції направлялися відповідачу 25 січня 2005 року № 337/584; 17 серпня 2005 року № 337/7688; 26 серпня 2005 року № 337/7914; 17 травня 2006 року № 337/4968; 11 жовтня 2006 року № 337/10589; 20 лютого 2008 року № 337/1639. При цьому позивач пропонував відповідачу направити повноважного представника для врегулювання питання погашення його кредиторських вимог, надати реквізити, необхідні для укладення договору поруки, а 17 травня 2006 року та 20 лютого 2008 року позивачем направлялися відповідачу примірники проекту договору поруки та пропозиції щодо його укладення на виконання умов п. 13 мирової угоди. Листами від 26 серпня 2005 року та від 11 жовтня 2006 року позивачем на виконання умов мирової угоди вносилися пропозиції щодо передачі відповідачу акцій конкретних емітентів. За вказаний період позивач пропонував відповідачу до передачі акції шести різних емітентів (а.с. 11-20).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач фактично ухилився від урегулювання питання кредиторської заборгованості у спосіб визначений п.п. 9 та 13 мирової угоди. Тому, у суду були підстави вважати, що мало місце прострочення кредитора, оскільки поручитель не міг виконати свого обов'язку щодо передачі акцій на суму 4 203 869,75 грн., і прострочення боржника не настало, оскільки зобов'язання щодо передачі акцій не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора з проведенням дій щодо укладення договору поруки згідно п. 9 мирової угоди (ч. 4 ст. 612 ЦК України).

За викладених вище обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання АТФ "Укргазбуд"укласти з корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" договір поруки та прийняти від неї відповідну кількість цінних паперів на загальну суму 4203869,75 грн. Висновки суду відповідають змісту позовних вимог і зроблені з врахуванням вимог закону та змісту договору поруки, наданого до суду корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу".

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач як третя особа, що взяла на себе зобов’язання боржника з погашення кредиторської заборгованості, вживав заходів до укладання з відповідачем окремого договору, як це передбачено умовами мирової угоди, з метою задоволення кредиторських вимог шляхом передачі відповідачу у власність цінних паперів. Проте, відповідач фактично ухилявся від урегулювання (погашення) кредиторської заборгованості у спосіб, встановлений мировою угодою.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).

Отже, як вірно встановлено судами, у даному випадку має місце прострочення кредитора (відповідача у справі), а не боржника (позивача у справі).

На час вирішення даного господарського спору судами попередніх інстанцій ухвала господарського суду Луганської області від 28 липня 2004 року у справі № 10/4б, якою затверджено вказану мирову угоду, не скасована в установленому діючим законодавством порядку та, відповідно, є чинною.

Враховуючи те, що відповідач неодноразово відмовлявся від прийняття виконання, запропонованого позивачем, і такі дії позбавляють позивача можливості виконати умови мирової угоди в частині погашення заборгованості перед відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та зобов’язав відповідача укласти договір поруки з позивачем і прийняти від позивача відповідні цінні папери.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, відтак, підстав для задоволення касаційної скарги, скасування винесених у справі судових рішень та припинення провадження у справі немає.

Доводи касаційної скарги АТФ "Укргазбуд" висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Колегія суддів, враховуючи викладене вище, дійшла висновку, що оскаржувані судові акти прийняті з дотриманням вимог закону, тому підстав для їх скасування немає.