Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Подоляк О.А., Стратієнко Л.В., за участю представника позивача –Бойка Ю.А. дов. №782 від 29.10.2007 року та представника відповідача –Прокопенко Т.Ю. дов. № 1576 від 16.10.2007 року,

розглянувши касаційну скаргу Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Київоблводоканал" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 серпня 2007 року у справі за позовом Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Київоблводоканал" до Комунального підприємства "Білоцерківтепломережа" про стягнення боргу,

У лютому 2007 року Київське обласне комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Київоблводоканал" звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Білоцерківтепломережа" про стягнення вартості спожитих послуг з водопостачання й водовідведення в сумі 2 227 322,85 грн., 55 121, 32 грн. пені, 21 500,51 грн. –3% річних та 110 385,68 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду Київської області від 7 травня 2007 року позов задоволено частково та стягнено з відповідача 2 227 322,85 грн. боргу, 110 385,68 грн. збитків від інфляції, 21 500,51 грн. –3% річних та 1000 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 серпня 2007 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Білоцерківтепломережа" задоволено.

Рішення господарського суду Київської області від 7 травня 2007 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 серпня 2007 року та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 7 травня 2007 року.

Стверджує, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Наголошує, що суд помилково не врахував положень п. 1.16 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (z0165-94) , а також порушив ст. ст. 101, 105 ГПК України.

Вислухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 16 лютого 2004 року між КОМП водопровідно-каналізаційного господарства "Київоблводоканал" та Комунальним підприємством "Білоцерківтепломережа" було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №2999.

Відповідно до даного договору позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов'язаний розраховуватися за дані послуги на умовах договору.

На виконання умов договору позивач з першого березня 2006 року по 1 лютого 2007 року надав відповідачу послуги з постачання холодної води та водовідведення та поставив 2 259 057 м3 холодної води, з яких 918 936 м3 на загальну суму 2 547 915,35 грн., з яких 409 508 м3 поставлено відповідачу на власні потреби, а 509 428 м3 –як нерозподілені обсяги.

Встановлено, що відповідач частково розрахувався за надані послуги у сумі 433 784,56 грн.

Відповідач не оплатив об'єми холодної води, які поставлені позивачем до об'єктів теплопостачання відповідача, і які рахуються як нерозподілені відповідачем між кінцевими споживачами на суму 2 227 322,85 грн.

Відповідач не погоджується з вимогою позивача про оплату нерозподілених обсягів поставленої холодної води, оскільки, на його думку, він не є покупцем зазначених об'ємів холодної води, не веде обліку нерозподілених об'ємів води та здійснює лише підігрів води, постачальником якої вважає позивача.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з гарячого водопостачання в м. Біла Церква.

Крім того, відповідно, до п. 1.16 "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України" (z0165-94) трубопроводи гарячого водопостачання Водоканал не експлуатує і не відповідає за їхній справний стан.

Відтак, зазначене підтверджує правильність висновку суду першої інстанції, що постачання гарячої води до кінцевого споживача здійснюється трубопроводами відповідача.

Зі змісту п. 1.15 "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (z0165-94) " вбачається, що питну воду на водопровідному вводі в кожний об'єкт відповідача (котельня, теплопункт …) відповідач фактично отримує від позивача (Водоканалу).

Зазначене також підтверджується п. 5.12.1 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №2999, де зазначено, що відповідач, за умовами договору, зобов'язаний оформитися як абонент позивача.

Також місцевим господарським судом встановлено, що за рішеннями виконкому Білоцерківської міської ради від 24 червня 2005 року № 264 та від 30 серпня 2005 року № 329 відповідач є підприємством, що здійснює послуги з гарячого водопостачання в м. Білій Церкві і для цього підприємства затверджено тарифи на гаряче водопостачання, а не на підігрів води, виходячи з одного кубічного метра гарячої води.

Вказані обставини надають Вищому господарському суду України підстави погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідач здійснює не тільки підігрів води, а є виробником гарячої води, її транспортувальником та постачальником до кінцевого споживача.

Натомість висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідальність за настання негативних фінансових результатів господарювання у частині розподілу питної води між абонентами, спричинене наявністю нерозподіленого обсягу питної води, несе КП "Київоблводоканал" суд, в даному випадку, знаходить безпідставним оскільки такий висновок зроблений судом без врахування особливостей договірних відносин, що склались між позивачем та відповідачем у справі.

З тих же підстав суд не погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що відповідач у справі не є покупцем зазначених об'ємів холодної води, оскільки договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення №2999 прямо передбачено оплатність наданих відповідачеві послуг з холодного водопостачання.

Крім того, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що відповідач фактично є постачальником якісно нового продукту, який він створює з продукту, отриманого за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення №2999 з відповідачем.

Відтак, той факт, що відповідач має нерозподілені між кінцевими споживачами обсяги води не звільняє його від обов'язку розрахуватись за всю отриману за договором з позивачем холодну воду, оскільки, як встановлено судами в договорі про надання послуг з водопостачання та водовідведення №2999 відсутні будь-які застереження щодо особливостей оплати нерозподілених обсягів поставленої холодної води.

Стаття 526 ЦК України покладає на сторін у договорі обов'язок належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

За невиконання грошового зобов'язання за договором на винну сторону покладається відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Встановлено, що відповідач лише частково розрахувався за отримані обсяги холодної води. Його борг перед позивачем за одержану холодну воду склав 2227322,85 гривень.

Факт отримання неоплачених обсягів холодної води підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем.

Відтак, Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду першої інстанції та знаходить помилковими висновки, викладені в постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Викладене свідчить, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у позові, у зв’язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду законне та обґрунтоване, а тому зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 серпня 2007 року.

Рішення господарського суду Київської області від 7 травня 2007 року залишити без зміни.