11/181 Про стягнення боргу за договором підряду - 09.12.2008 Прийняття

Дочірнє підприємство "Константа-Захід"звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства "Сетвік"про стягнення боргу в сумі 757 593,31 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.08.2008 року у справі № 11/181 (суддя Сало І.А.) позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 року у справі № 11/181 (судді: Мурська Х.В., Давид Л.Л., Краєвська М.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, закрите акціонерне товариство "Сетвік"звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 року у справі № 11/181 та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.04.2006р. між ЗАТ "Сетвік"(Замовник) та ДІЇ "Константа-Захід"(Виконавець) було укладено договір підряду № К 3-08. В новій редакції договору від 15.05.2007 р. ДП "Константа-Захід"зобов'язувалось виконати для ЗАТ "Сетвік"роботи по благоустрою території, будівництву зовнішньої мережі каналізації та водопроводу, покриття проїздів з подвійного асфальтобетону на прилеглій території до торгового комплексу ЗАТ "Сетвік"по вул. Городоцькій. 179.

Договірна ціна робіт складає 1 530 000 гри.(п. 2.1 договору).

Наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 підтверджується, що позивач на виконання умов договору виконав фронт робіт, передбачених договором на суму 1 530 000 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 837, 853, 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. .Якщо замовник не зробить такої заяви, втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недолік у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Суд апеляційної інстанції вказав, що акти приймання виконаних підрядних робіт, що підтверджують належне виконання підрядником фронту робіт на замовлення ЗАТ "Сетвік". наявні в матеріалах справи, підписані обома сторонами, зокрема, відповідачем - без застережень, а тому на нього покладено прямий обов'язок щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт. Вказаний обов’язок щодо оплати вартості виконаних робіт Замовником передбачено й ч. І ст. 318 ГК України.

Крім цього попередня інстанція дійшла висновку, що доводи скаржника про неякісне виконання позивачем робіт, є безпідставними, оскільки ЗАТ "Сетвік", підписавши акти та провівши часткову оплату за виконані підрядні роботи позивачем, тим самим підтвердило якість виконаних робіт та правомочність актів приймання виконаних підрядних робіт. Щодо доводів ЗАТ "Сетвік", що його було позбавлено права подати суду докази часткової сплати боргу, то апеляційна інстанція зауважила, що відповідач брав участь у розгляді справи, подавав письмові клопотання через канцелярію суду. Однак, в матеріалах справи на час прийняття рішення судом першої інстанції відсутні докази про часткове погашення відповідачем боргу у сумі 50 000 грн. та припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 17.07.2006 р. Такі докази були подані лише суду апеляційної інстанції.

Оскільки подані матеріали не були предметом дослідження в місцевому господарському суді, скаржником не обґрунтовано причин неподання даних доказів при розгляді справи в суді першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що у нього відсутні підстави для прийняття даних документів в якості належних та допустимих доказів.

Відповідно до приписів ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки нарахування пені за несвоєчасне виконання Замовником взятих на себе зобов'язань передбачене умовами договору, а нарахування інфляційних та річних ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки останні протирічать нормам процесуального і матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судова колегія зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, який, як вважає заявник касаційної скарги, свідчить про неякісне виконання роботи, та виписки з банківського рахунку від 18.06.08р. та 27.06.08р., які свідчать про часткове погашення богу в сумі 50000,00 грн.

Крім того, господарські суди, як зазначає скаржник, помилково дійшли висновку про те, що свої зобов'язання по оплаті за виконані роботи відповідач виконав частково, з порушенням п. 2.6.2.4 Договору, а сума боргу відповідача за виконані роботи становить 650000,01 грн., оскільки, як зазначалось, 18.06.08р. та 27.06.08р. ДП "Константа-Захід" було перераховано 35000,00 грн. та 15000 грн., тобто було сплачено частково заборгованість.

Проте, судами попередніх інстанцій, при прийнятті оскаржуваних рішень, інфляційні втрати, 3 % річних та пеня були нараховані саме на 650000,01 грн. без їх пропорційного зменшення.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин справи, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи вищезазначені обставини мають знайти належну оцінку та господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.