Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Долинська міжрайонна державна податкова інспекції звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення в сумі 10 363,50 грн.

Фізична особа - підприємецьОСОБА_1 подав зустрічний позов до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання поновленим договору оренди нежитлового приміщення.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2008 року по справі № 9/75(6/127) (суддя Шевчук О. Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2008 року по справі № 9/75(6/127) (головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді Логвиненко А. О., Чус О. В.), в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Долинської міжрайонної державної податкової інспекції неустойку в розмірі 10 363,50 грн.

Стягнуто Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в дохід державного бюджету 103,64 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнуто Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в дохід державного бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Фізична особа - підприємецьОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 11.08.2008 року та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. - 111-5, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01.02.2003 року між Долинською міжрайонною державною податковою інспекцією та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення).

За умовами п. 1.1. договору від 01.02.2003 року орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення із 16-ти кімнат адміністративного будинку Долинської МДПІ, згідно поетажного плану на будівлюАДРЕСА_1 за номерами 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 21, 22, 23, 24, 27, 37, 38 загальною площею 179,1 кв. м, розміщене на першому поверсі будівлі за адресоюАДРЕСА_1що знаходиться на балансі орендодавця. Вартість приміщення визначена згідно з експертною оцінкою і становить 24 357,60 грн. Майно передається для розміщення складу.

Договір діє з 01.02.2003 року до 01.02.2004 року включно.

Суди також встановили, що на виконання умов зазначеного договору орендодавець (позивач у справі за первісним позовом) передав орендарю (відповідач у справі за первісним позовом) орендовані приміщення в користування за актом прийому-передачі орендованих приміщень від 01.02.2003 року.

Пунктом 10.6 договору від 01.02.2003 року визначено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Враховуючи умови договору, а також те, що після закінчення 01.02.2004 року строку дії договору жодна із сторін не заявляла про припинення договору оренди, строк дії договору вважається продовженим до 01.02.2005 року.

Посилання скаржника на те, що з урахуванням положень 764 ЦК України (435-15) та подальшого користування приміщенням спірний договір підлягає пролонгації, колегією відхиляється з урахуванням наступного.

Місцевий суд встановив, що 26.11.2004 року орендодавець надіслав орендарю лист про припинення дії договору № 9312/10-017 в зв'язку із закінченням строку його дії і просив звільнити приміщення до 03.02.2005 року та передати йому приміщення за актом приймання -передачі. Цю заяву позивач за первісним позовом направив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. рекомендованим листом з повідомленням за № 69729 від 10.12.2004 року з описом вкладення. Відповідач за первісним позовом вказаний лист із листом про припинення дії договору отримав 08.12.2004 року, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення № 69729, але орендоване приміщення не звільнив.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2006 року по справі № 5/225, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2007 року, позов Долинської МДПІ було задоволено в повному обсязі та зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 звільнити орендовані нежитлові приміщення.

Даним рішенням встановлено факт припинення 01.02.2005 року дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) від 01.02.2003 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 ЦК України судова колегія погоджується з висновком судів, що дія договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) від 01.02.2003 року припинена 01.02.2005 року.

В зв'язку з викладеним, спростовуються доводи фізичної особи-підприємцяОСОБА_1 щодо продовження між сторонами договірних відносин з січня 2005 року згідно спірного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується, що зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємцяОСОБА_1про визнання поновленим договору оренди нежилого приміщення загальною площею 179,1 кв. м адміністративного будинку Долинської МДПІ у період з січня 2005 року до 11.07.2007 року, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Пунктом 2.4 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) від 01.02.2003 року визначено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцеві. Повернення майна здійснюється в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Згідно з умовами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо повернення речі у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суди встановили, що відсутні докази того, що відповідачем було надано господарському суду докази повернення орендованого приміщення в порядку, передбаченому пунктом 2.4 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) від 01.02.2003 року, в період з 01.02.2005 року по 01.03.2007 року.

Згідно з п. 3.1. цього договору сторонами встановлено орендну плату за користування об'єктом оренди в розмірі 207,27 грн. в місяць.

Колегія суддів погоджується з висновком судів стосовно визначення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, за період з 01.02.2005 року по 01.03.2004 року включно в сумі 10 363,50 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного та місцевого судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Керуючись ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2008 року по справі № 9/75(6/127) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2008 року по справі № 9/75(6/127) залишити без змін.