Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

До початку судового засідання надійшла заява ЗАТ "Лук’янівський ринок" від 08.12.2008 про відмову від касаційної скарги, яка касаційною інстанцією відхиляється, а викладена в ній відмова від касаційної скарги ЗАТ "Лук’янівський ринок" не приймається з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 111-6 ГПК України касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Враховуючи наведене вище, касаційна інстанція не приймає відмову ЗАТ "Лук’янівський ринок" від касаційної скарги, оскільки прийняття такої відмови може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи - Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, як фактичного орендодавця за оспорюваною додатковою угодою від 12.07.2005.

Рішенням господарського суду м.Києва від 18.04.2008 (суддя Іванова Л.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 (судді: Андрієнко В.В., Вербицька О.В., Малетич М.М.), позов задоволено –на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визнано недійсною додаткову угоду №01 від 12.07.2005 до договору оренди від 28.11.1997 як таку, що укладена без дозволу власника –позивача (ст.5 згаданого Закону), та зобов’язано відповідача повернути займаний цілісний майновий комплекс (далі –ЦМК) позивачу.

ЗАТ "Лук’янівський ринок" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі припинити у зв’язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що позивач не є стороною договору оренди та спірної додаткової угоди, а тому з врахуванням ст. 1 ГПК України позивачем не доведено порушення його прав відповідачем. Захист прав позивача можливий шляхом подання віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України. Окрім того, згідно акта інвентаризації ЦМК від 24.03.2006, затвердженого розпорядженням голови Шевченківської районної у м.Києві ради від 24.03.2006 №100, всі орендовані позивачем основні засоби списано, а розпорядженням від 24.03.2006 №99 (в період дії спірної додаткової угоди) відповідачу запропоновано відшкодувати справедливу вартість основних засобів. На думку скаржника, ці дії позивача свідчать про визнання ним додаткової угоди та факту відсутності орендованого майна, а також про намір вирішити з орендарем питання приватизації цього майна. За період дії договору оренди орендарем збудовано нове нерухоме майно, яке з дозволу орендодавця введено в експлуатацію. Отже, на день пред’явлення позову був відсутній предмет спору стосовно визнання додаткової угоди недійсною, оскільки не існує майна, переданого в оренду і зобов’язання за спірним договором припинено.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

13.11.1997р. Шевченківською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №1318 "Про укладення договору оренди цілісного майнового комплексу "Лук'янівський ринок".

На виконання даного розпорядження 28.11.1997 року між Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва та Закритим акціонерним товариством "Лук'янівський ринок" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п.1.1 договору відповідач прийняв в орендне користування цілісний майновий комплекс (основні виробничі засоби та обігові кошти) ДКП "Лук'янівський ринок" згідно з розподільчим балансом та актом прийому-передачі.

З акту прийому-передачі, копія якого знаходиться в матеріалах справи вбачається, що відповідач отримав в оренду перелічене в акті майно.

Строк дії договору сторони встановили терміном на 5 років, а саме з 28.11.1997р. до 28.11.2002р.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального" у тій його редакції, яка діяла на час укладання договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

З огляду на відсутність заперечень сторін, строк дії договору було продовжено до 28.11.2007р.

Додатковою угодою №01 від 12.07.2005 до договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.1997 було продовжено дію договору оренди та викладено п.6.1 договору наступним чином: "діючий договір оренди цілісного майнового комплексу від 28 листопада 1997р. укладений терміном на п'ять років і діє з дня підписання до 12 липня 2010 року".

Судом встановлено, що у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи в м.Києві Київська міська рада 06.09.2001 прийняла рішення №3/1437 "Про районні у м.Києві ради".

Відповідно до п.8 зазначеного рішення новоутворені районні у м.Києві ради є правонаступниками прав і обов'язків колишніх рад в частині майна,переданого їм відповідно до нового адміністративно-територіального устрою.

27.12.2001р. рішенням №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів м.Києва" Київська міська рада передала до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва майно ЗАТ "Лук’янівський ринок" (згідно позиції 26 таблиці 5).

Таким чином, з 27.12.2001р. правонаступником орендодавця за договором оренди стала Шевченківська районна у м. Києві рада, яка згідно ч.1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності Шевченківського району м. Києва, в тому числі виконує всі майнові операції.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладання оспорюваної додаткової угоди уповноваженим органом, якому були делеговані повноваження щодо управління майном, яке відноситься до комунальної власності, було Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради, яке діяло на підставі відповідного Положення, затвердженого рішенням Шевченківської районною у м.Києві ради №263 від 25.11.2003, та яке, при здійсненні управління майном, мало виступати орендодавцем як щодо цілісних майнових комплексів, так і щодо нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м.Києва.

Відповідно до фактичних обставин справи, при укладанні оспорюваної додаткової угоди Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація не отримала відповідного на те дозволу ні від органу, уповноваженого управляти комунальним майном, ні від самого власника цього майна та на власний розсуд здійснила дії по продовженню орендних відносин, в той час як останнє питання не входило в коло її повноважень.

Відсутність дозволу з боку належного орендодавця щодо надання в оренду нерухомого майна, яке є комунальною власністю, свідчить про те, що оспорювана додаткова угода №01 від 12 липня 2005р. до договору оренди цілісного майнового комплексу від 28 листопада 1997р. укладена з порушенням вимог ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому на підставі ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.

Судом з пояснень представників сторін встановлено, що орендні відносини фактично не припинилися, відповідач майно не повернув.

Відповідачу на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу було передане майно, склад та вартість якого визначене сторонами в акті прийому-передачі (додаток №1 до договору).

Як вбачається з даного акту, відповідач отримав в оренду майно, що складається з 33 позицій. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем іншого майна на підставі договору оренди від 28.11.97.

З огляду на відсутність у відповідача правових підстав для користування майном, переданим на підставі договору оренди від 28.11.97, суд дійшов до висновку про те, що відповідне майно підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Щодо тверджень ЗАТ "Лук'янівський ринок" в апеляційній скарзі про те, що все майно, що знаходиться за адресою вул.Мельникова,1 (в переліку 33 позиції) списане, суд зазначив наступне.

24.03.2006р. Головою Шевченківської районної у м.Києві ради було прийнято розпорядження №100, яким затверджено акт на списання орендованих засобів ЗАТ "Лук'янівський ринок" від 24.03.2006.

Проте, докази затвердження вказаного розпорядження на черговій сесії районної ради, як того вимагає п.3 цього розпорядження, у матеріалах справи відсутні та сторонами не надані.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи акту інвентаризації цілісного майнового комплексу по вул.Мельникова,1, наданого в користування ЗАТ "Лук’янівський ринок", списаним є усе майно, передане ЗАТ "Лук'янівський ринок", що вказане в акті прийому-передачі (додаток №1 до договору оренди від 28.11.97).

Враховуючи, що з наявних у справі доказів не вбачається затвердження розпорядження щодо списання орендованого майна, отриманого в оренду ЗАТ "Лук'янівський ринок", апеляційний суд не прийняв до уваги твердження апелянта про відсутність предмету спору у даній справі.

При цьому судом встановлено, що за час оренди цілісного майнового комплексу, на підставі розпоряджень Шевченківської районної державної адміністрації м.Києва №250 від 20.02.2002, №606 від 15.04.2002, №321 від 12.03.2003, №566 від 30.03.2004, №588 від 05.04.2005, №1128 від 16.06.2005, №№427-431 від 11.03.2006, за кошти ЗАТ "Лук'янівський ринок" збудовано нове нерухоме майно. Акти державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів та розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про затвердження вказаних актів залучені апеляційним судом до матеріалів справи.

З вказаних актів вбачається, що будівництво здійснено на підставі розпоряджень Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації про надання дозволів ЗАТ "Лук'янівський ринок" на виконання будівельних робіт по вул.Мельникова,1 за власні кошти, а внаслідок завершення будівництва об’єктів (магазини №1 та №2) були прийняті в експлуатацію та зареєстровані в БТІ.

Разом з тим, сторонами не надано доказів того, що після прийняття збудованих об’єктів в експлуатацію відповідне нерухоме майно було включено до складу об’єкта оренди, переданого відповідачу за договором від 28.11.97, відсутні докази внесення змін до цього договору.

За таких обставин, ЗАТ "Лук’янівський ринок" зобов’язане повернути позивачу за актом приймання-передачі ЦМК по вул.Мельникова,1, який був переданий саме на підставі договору оренди від 28.11.97.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об’єкти державної власності, передані їм в установленому порядку. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об’єкти спільної власності територіальних громад.

Статтею 14 Закону "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

Повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі управління майном, приватизації та підприємництва встановлюються ст. 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", зокрема, здійснення на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, прийняття рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснення делегованих відповідною радою функцій управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; здійснення управління майном інших суб'єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку.

Судами не встановлено, що Шевченківська районна у м.Києві рада делегувала Шевченківській районній у м.Києві державній адміністрації повноваження управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва. Навпаки, таке право делеговано виконавчому органу –Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради.

Враховуючи наведене, при укладанні додаткової угоди Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією були перевищені надані законом повноваження, в результаті чого відбулось порушення ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою чітко визначені особи, які можуть виступати орендодавцями.

Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності і тому згідно зі ст. 215 ЦК України суд визнав додаткову угоду від 12.07.2005 до договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.97 недійсною.

Отже, судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди ЦМК від 28.11.97, додаткової угоди № 01 від 12.07.2005 до нього, рішення Київради від 27.12.2001 №208/1642 (ra_208023-01) , розпорядження Голови Шевченківської районної у м.Києві ради №100 від 24.03.2006, наявних у справі розпоряджень Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт укладення оспорюваної додаткової угоди з порушенням вимог ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" шляхом її укладення без дозволу власника комунального майна (позивача) неналежним орендодавцем (Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією).

Колегія відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 25.07.2006 у справі №69/8-05 в обгрунтування недоведеності порушення додатковою угодою прав позивача, стороною у якій він не є, оскільки у вказаній вище постанові йдеться про неможливість власника майна захистити своє право власності шляхом звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у якому власник не є стороною.

Даний же спір виник з орендних правовідносин, які не слід ототожнювати з правовідносинами купівлі-продажу. Окрім того, позивачем у даній справі заявлено також вимогу про витребування орендованого майна з незаконного володіння відповіда ча, тобто обрано належний спосіб захисту цивільних прав, який узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №69/8-05.

Колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що міститься п.6.1 договору оренди від 28.11.97 в редакції додаткової угоди від 12.07.2005 має суперечливий та взаємовиключний зміст, а саме "діючий договір оренди цілісного майнового комплексу від 28 листопада 1997р. укладений терміном на п'ять років і діє з дня підписання до 12 липня 2010 року". Таким чином, якщо днем підписання договору є 28 листопада 1997 року та строк дії договору сторонами встановлено у п’ять років, то договір припиняє свою чинність 28 листопада 2002 року, а не 12 липня 2010 року.

До того ж, як встановлено суд першої інстанції та не спростовано відповідачем, ще до укладення спірної додаткової угоди дія договору оренди від 28.11.97 була продовжена на той же 5-річний строк (до 28.11.2007р.), після чого його пролонгація не відбувалася.

Водночас касаційна скарга не містить заперечень щодо встановлених судами фактичних обставин відсутності затвердження Шевченківською районною у м.Києві радою в пленарному режимі розпорядження голови Шевченківської у м.Києві ради від 24.03.2006 №100, на обов'язковість затвердження якого вказано в п.3 розпорядження №100. За таких обставин, не можна вважати дотриманим порядок списання за актом від 24.03.2006 орендованих ЗАТ "Лук’янівський ринок" засобів (в кількості 33 одиниці), які є комунальною власністю Шевченківського району м.Києва, чим спростовуються передчасні посилання скаржника на відсутність існування об’єкта оренди та предмета спору відповідно.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено як знесення у встановленому порядку об’єктів нерухомості, які входять до складу ЦМК, переданого товариству в оренду за договором від 28.11.97, так і будівництво орендарем замість них (на їх місці) нових об’єктів (магазини №1 та №2).

Судом також встановлено недоведеність включення до складу об’єкта оренди збудованого відповідачем та введеного в експлуатацію нового нерухомого майна (магазини №1 та №2), в зв’язку з чим в разі витребування власником орендованого ЦМК з володіння ЗАТ "Лук’янівський ринок" право власності останнього на новозбудоване нерухоме майно не порушується.

Більш того, колегія не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність обставин існування раніше орендованого ним нерухомого майна в натурі, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст. 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Водночас в разі виникнення спірних питань щодо відшкодування поліпшень орендованого майна вони можуть бути розглянуті в іншому позовному провадженні.

Окрім того, безпредметними вважаються припущення товариства про те, що розпорядження голови Шевченківської районної у м.Києві ради від 24.03.2006 №99 нібито свідчить про намір останньої вирішити з ЗАТ "Лук’янівський ринок" питання приватизації орендованого майна, оскільки з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено прийняття позивачем у встановленому порядку рішення про приватизацію ЦМК способом його викупу орендарем.

Касаційна інстанція погоджується лише з доводами скаржника про те, що на даний час припинено зобов’язання за договором оренди від 28.11.97. Проте, таке припинення зобов’язання на майбутнє обумовлено визнанням недійсною додаткової угоди № 01 до цього договору (ч.3 ст. 207 ГК України), але аж ніяк не відсутністю об’єкта оренди, на чому безпідставно наполягає відповідач.

Разом з тим, до спірних правовідносин не застосовуються положення ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"щодо обов'язку відповідача (орендаря) повернути об'єкт оренди орендодавцю (третій особі) після припинення договору оренди, оскільки, по-перше, в даному випадку припинення договору оренди від 28.11.97 відбулося внаслідок визнання недійсною додаткової угоди №01 до цього договору, а не з підстав, передбачених ч.ч.2,3 ст.26 згаданого Закону. По-друге, правовим наслідком недійсності додаткової угоди №01 є безпосередньо захист прав власника (Шевченківської районної у м.Києві ради) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна (об'єкта оренди) з незаконного володіння відповідача, яка (вимога) також є предметом даного спору.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 111-5, ч.2 ст. 111-6, ст.ст. 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Заяву ЗАТ "Лук’янівський ринок" від 08.12.2008 про відмову від касаційної скарги відхилити. Відмову ЗАТ "Лук’янівський ринок" від поданої касаційної скарги не прийняти.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 у справі №5/25 залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "Лук’янівський ринок" –без задоволення.