ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 р.
№ 29/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів:
Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г. Швеця В.О.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.
Донецька
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2007
у справі
№ 29/16
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до третя особа
Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.
Донецька Головне Управління Державного казначейства України у
Донецькій області
про
відшкодування за рахунок держави майнової шкоди в розмірі 60
грн., завданої неправомірними діями посадових осіб відповідача
В судовому засіданні взяв участь представник відповідача:
Петров А.Г.- за дов. від 23.10.07.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання не
з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної
скарги.
доповідач: Добролюбова Т.В.
Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1
у січні 2006 року заявлений позов про стягнення з Державної
податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька 1110,00
грн. майнової шкоди у вигляді неодержаних доходів, завданої
неправомірними діями відповідача. Обгрунтовуючи вимоги позову
позивач вказував на те, що відповідач без законних підстав
відмовив йому у видачі патенту на здійснення підприємницької
діяльності. При цьому, позивач посилався на приписи статей 440,
442 Цивільного кодексу Української РСР.
При новому розгляді спору, підприємець уточнив позовні вимоги
та просив відшкодувати за рахунок держави майнову шкоду у розмірі
60,00 грн. При цьому, позивач посилався на положення статей 8, 56
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 1173 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 11-2 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.07,
прийнятим суддею Яманко В.Г., позовні вимоги задоволені. Місцевий
суд вмотивовуючи рішення виходив з того, що факт невиконання
податковим органом зобов'язання видати позивачеві патент на
здійснення торгівельної діяльності у лютому 2003 року,
встановлений рішенням суду від 21.03.03 та не потребує додаткового
доведення. Разом з цим, суд посилався на приписи статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 13 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, статей 440, 442
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 1166, 1173 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 19 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
. Також, суд дійшов висновку, що заявлена
позивачем сума підлягає відшкодуванню за рахунок державного
бюджету.
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: Алєєвої I.В. - головуючого, Величко Н.Л., М'ясищевою А.М.,
постановою від 26.06.2007, рішення суду залишив без змін з тих же
підстав, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.
Донецька звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати,
як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального
права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник вказує на
ненадання позивачем доказів отримання ним збитків у розумінні
статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. На думку
заявника, надана позивачем в підтвердження своїх вимог квитанція
про сплату фіксованого податку, не є доказом, спричинення йому
майнової шкоди. Скаржник зауважує і на помилковому застосуванні
судами попередніх інстанцій приписів статей 1166, 1173 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки в даному спорі відсутній
склад правопорушення. Заявник також вважає, що судами порушені
вимоги статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, оскільки
фіксований податок сплачений позивачем у розмірі 60,00 грн. не є
збитками та не підлягає відшкодуванню за рахунок державного
бюджету через відсутність подібної статті витрат у Законі України
"Про державний бюджет на 2007 рік" ( 489-16 ) (489-16)
.
Від Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній
просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Від Головного Управління Державного казначейства України у
Донецькій області відзиву на касаційну скаргу не отримано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., і пояснення представника відповідача,
переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами приписів чинного
законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом. Згідно з
приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції касаційної
інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення
обставин відхилених господарським судом при розгляді спору.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що 31.01.03 Суб'єктом
підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 сплачений
фіксований податок за лютий 2003 року у розмірі 60,00 грн. та
подана до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі
м. Донецька заява про видачу патенту на здійснення підприємницької
діяльності. Листом від 05.02.03 №4663/10172 позивачеві відмовлено
у видачі патенту. Предметом позову у справі є матеріально -
правова вимога Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1про відшкодування за рахунок держави 60,00 грн. майнової
шкоди на підставі статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Статтею 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду
згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,
діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до приписів статті 1173 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними
рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або
органом місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх
повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим
або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих
органів. Приписи вказаної статті є спеціальною нормою, тобто
передбачає особливість відшкодування шкоди, які відрізняють її від
загальних правил деліктної відповідальності. Отже, необхідною
підставою для притягнення органу державної податкової інспекції до
відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти
неправомірних дій -бездіяльності органу державної податкової
інспекції, тобто невиконання тих дій, які вона зобов'язана вчинити
на підставі покладених на неї обов'язків, виникнення шкоди та
причинний зв'язок між неправомірними діями, бездіяльністю органу
державної податкової інспекції і заподіяною ним шкодою. Судами
попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду
Донецької області від 21.03.03 у справі №7/45 В за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1до
Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.
Донецька зобов'язано останнього видати позивачеві патент на
здійснення підприємницької діяльності на ринках міста Донецька зі
сплатою фіксованого розміру прибуткового податку. Крім того,
вказаним рішенням встановлений факт незаконної відмови відповідача
у видачі патенту. Відповідно до статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони. Судами також установлено, що фактично патент був
виданий позивачеві 02.07.03 після здійснення примусових заходів
виконавчою службою, тому такі дії відповідача призвели до
неможливості здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх
інстанцій щодо наявності правових підстав для відшкодування
позивачеві майнової шкоди. Водночас, суди попередніх інстанцій
правильно визнали необхідність відшкодування заявлених позивачем
коштів за рахунок держави. Відповідно до статті 56 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю цих органів, їх посадових і службових осіб при
здійсненні ними повноважень. Як вбачається, наведеною нормою
запроваджена публічно-правова відповідальність за незаконні
рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, їх
посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Отже, відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної
влади несе держава за рахунок грошових коштів, які належать їй на
праві власності. Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України операцій з коштами
Державного бюджету. Статтею 25 цього Кодексу встановлено, що
Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на
яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів.
Тобто, у даній справі, відшкодування позивачеві шкоди, завданої
незаконними діями податкової інспекції, має здійснюватись державою
за рахунок коштів Державного бюджету України. Такий висновок
підтверджується також і рішенням Конституційного Суду України від
03.10.01 у справі № 1-36/2001, прийнятим за результатами розгляду
близьких за змістом правовідносин, у якому, зокрема, зазначено, що
Конституція України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
гарантує громадянам право на
відшкодування шкоди за рахунок держави.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що обгрунтовуючи
касаційну скаргу, скаржник не навів інших підстав для задоволення
своїх вимог, ніж ті, які розглянуті у апеляційному провадженні, а
відтак доводи касаційної скарги не спростовують встановленого
судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7 ,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
26.06.07 у справі № 29/16 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець