10/412/08 Про встановлення земельного сервітуту - 09.12.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21 серпня 2008 року у справі за позовом ТОВ "ТК ТЕТА" до Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" та Запорізької міської ради, третя особа -Управління земельних ресурсів у м. Запоріжжі, про встановлення сервітуту,

У червні 2008 року ТОВ "ТК ТЕТА" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" та Запорізької міської ради про встановлення права користування -приватного постійного платного сервітуту на земельній ділянці з твердим покриттям площею 0,0238 га., кадастровий номер 2310100000:04:028:0136, розташованій АДРЕСА_1з таким змістом: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;інші земельні сервітути без зміни цільового призначення земельної ділянки та без права її забудови. Плата за користування сервітутом -416 грн. 50 коп. на рік безготівково; плата вноситься на поточний рахунок Університету одноразово до 30 грудня поточного року з подальшою індексацією у встановленому порядку.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04 липня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 серпня 2008 року апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" на рішення господарського суду Запорізької області від 04 липня 2008 року залишено без задоволення, а рішення -без зміни.

У касаційній скарзі Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет культури" просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21 серпня 2008 року та рішення господарського суду Запорізької області від 04 липня 2008 року і відмовити в позові.

Заявник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушено положення ст.ст. 99, 100, 101 Земельного кодексу України, ст.ст. 19, 22 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 43 ГПК України.

Крім того, заявник наголошує на тому, що суд належним чином не перевірив прав ТОВ "ТК ТЕТА" на земельну ділянкАДРЕСА_1

Представники відповідачів та третьої особи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді та право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Судами встановлено, що підставою для звернення з позовом стала та обставина, що поряд з земельною ділянкою позивача, АДРЕСА_1знаходиться і земельна ділянка, надана у користування Приватному вищому навчальному закладу "Київський університет культури" строком на 19 років, на умовах укладеного договору, згідно з рішенням сімнадцятої сесії Запорізької міської ради п'ятого скликання № 53/5 від 12.12.2007р для розташування учбового корпусу відокремленого підрозділу "Запорізький факультет менеджменту і бізнесу Київського університету культури", в зв'язку з чим дорога, яку використовував позивач, увійшла до складу земельної ділянки, переданої в оренду Приватному вищому навчальному закладу "Київський університет культури".

За твердженням позивача, іншої можливості забезпечити доступ до належної йому земельної ділянки у останнього немає.

Позивач звертався до Приватного вищого навчального закладу "Київський університет культури" із пропозицією щодо укладення договору на право користування сервітутною дорогою та проектом відповідного договору.

Відповідачем пропозиція щодо укладення договору була залишена без відповіді.

Вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач не може користуватися власним майном -складськими приміщеннями, оскільки проїзд до цих приміщень можливий єдиним шляхом, а саме - через земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:028:0136), яка належить на праві оренди Приватному вищому навчальному закладу "Київський університет культури", що містить проїзд до об'єкту нерухомості позивача - складських приміщень.

Цей проїзд, площею 0,0238га, з твердим покриттям, розташований таким чином, що доступ до складських приміщень позивача стає неможливим, якщо не користуватись земельною ділянкою відповідача, шляхом встановлення відповідного земельного сервітуту.

За твердженням позивача, 16 жовтня 2000 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ТЕТА" було придбано майно, у т.ч. нерухомість (складські приміщення з холодильниками та естакадою) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Айвазовського, 9.

Вказані об'єкти розташовані на земельній ділянці площею 0,3554га, яка надана Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК ТЕТА" в оренду строком на 10 років власником - Запорізькою міською радою, на підставі рішення дванадцятої сесії двадцять четвертого - скликання Запорізької міської ради № 44 від 15 жовтня 2003р.

Протягом строку використання позивачем земельної ділянки відповідно до її цільового призначення останнім здійснювалась реконструкція виробничо-складської бази, дозвіл на яку надано рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.05.2003р. № 187/1.

На думку судів, неможливість користуватися цим проїздом позбавляє позивача права використовувати та обслуговувати належне йому майно та орендовану земельну ділянку.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів не можна у зв'язку з їх передчасністю.

Так, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84, 101 і 105 ГПК України, суди попередніх інстанцій не перевірили доводи відповідача щодо того, що позивач не є орендарем або власником суміжної земельної ділянки, для забезпечення користування якою просить встановити земельний сервітут, і не витребували у позивача правовстановлюючі документи щодо права користування суміжною земельною ділянкою.

Зі змісту статті 98 Земельного кодексу України вбачається, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відтак, з'ясування судом наявності факту правомірності землекористування щодо ділянки позивача є невід'ємною умовою прийняття законного рішення у випадку розгляду вимоги про встановлення земельного сервітуту.

Крім того, вбачається, що суди належним чином не перевірили наявність інших можливостей у позивача забезпечити обслуговування земельної ділянки, натомість, обмежились лише формальним посиланням на те, що інших підходів та під'їздів не існує і прокласти нові неможливо у зв'язку з наявною забудовою району. Висловлюючи таку позицію, суди, зокрема, не вказали, які саме будівлі перешкоджають прокладенню нових підходів і під'їздів.

З наведеного вбачається, що суди, в порушення ст. ст. 38, 43, 65, 84, 99, 101 і 105 ГПК України, належним чином повно та всебічно не перевірили і не встановили всі обставини справи, необхідні для встановлення дійсних правовідносин сторін.

Враховуючи, що вказані вище обставини суттєво впливають на правильність юридичної оцінки обставин справи, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі до місцевого господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, встановити дійсні обставини, права та обов'язки сторін і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7-- 111-9, - 111-11, - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21 серпня 2008 року і рішення господарського суду Запорізької області від 4 липня 2008 року.