11/38-08 Про визнання права власності на нерухоме майно - 09.12.2008 Прийняття

визнання права власності на нежитлові приміщення громадського будинку літ. "В-1" загальною площею 106 кв. м: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48, 4 кв. м, 1-го поверху № 9-1-:-9-7 площею 57, 6 кв. м, що розташовані АДРЕСА_1далі -спірні приміщення)];

витребування спірних приміщень з володіння Міськради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2008 (суддя Черленяк М.І.):

позов задоволено частково;

визнано право власності на спірні приміщення за Монастирем;

у решті позову відмовлено.

У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи статті 41 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", статей 24 - 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 16, 317, 321, 387, 392 Цивільного кодексу України виходив з обґрунтованості задоволених позовних вимог; що ж до вимог про витребування спірних приміщень з володіння Міськради, то вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не порушено право позивача на володіння цими приміщеннями.

ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) і просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду та припинити провадження у справі. Скаргу мотивовано прийняттям цього рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України, а також прийняттям судового рішення, що стосується прав та обов'язків ОСОБА_1., яку не було залучено до участі у справі, та неправомірним розглядом позову зі справи в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

У відзиві на касаційну скаргу Монастир, заперечуючи проти її доводів, просить відмовити у задоволенні скарги.

Від Міськради відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- 05.10.1995 виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів, яка діяла у межах повноважень, наданих їй статтею 35 чинного на відповідний момент часу Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (533-12) , прийнято рішення "Про передачу Свято-Покровському монастирю Харківської єпархії Української Православної Церкви у власність будинків поАДРЕСА_1 та земельної ділянки у постійне користування", яким вирішено:

повернути у власність Монастирю житлові будинки пАДРЕСА_1 (пункт 1);

враховуючи згоду Монастиря, встановити, що будинки АДРЕСА_1 до їх фактичної передачі "згідно приймально-здавальним актам" залишаються на балансі ВЖРЕП Дзержинського району (пункт 2);

МіськБТІ здійснити реєстрацію будівель, зазначених у пункті 1 цього рішення, за Монастирем в установленому порядку (пункт 3);

взяти до відома, що передача будинків і відселення з них мешканців буде здійснюватись відповідно до угоди, укладеної Міськрадою і Монастирем, у строки: 1 етап -1995-1996 роки, вул. Клочківська, 8, 10, спуск Бурсацький 7/14; 2 етап -1997 рік, спуск Бурсацький, 5; 3 етап -1998-2003 роки, вул. Університетська, 2;

- 05.10.1995 Міськрадою і Монастирем було укладено угоду, відповідно до пункту 2.1 якої згадані житлові будинки підлягають передачі у власність Монастирю після відселення мешканців цих будинків у зазначені строки (поетапно);

- рішенням виконавчого комітету Міськради від 21.11.1997 № 996 "Про доповнення до рішення від 05.10.1995р № 725" внесено доповнення до згаданого рішення від 05.10.1995 № 725 і вирішено: повернути у власність Монастирю житлові будинки пАДРЕСА_1 після повного відселення мешканців зазначених будинків; МіськБТІ здійснити реєстрацію цих будинків за Монастирем після їх повного відселення в установленому порядку;

- позов Монастирем заявлено стосовно нежитлових приміщень громадського будинку загальною площею 106 кв. м: цокольного поверху № 12-1-:-12-6 площею 48, 4 кв. м, 1-го поверху № 9-1-:-9-7 площею 57, 6 кв. м; зазначене нерухоме майно є майном, що передане у власність Монастирю згаданими рішеннями виконавчого комітету Міськради від 05.10.1995 № 725 та від 21.11.1997 № 996, а саме -приміщеннямиАДРЕСА_1що підтверджується відповідними доказами;

- інше нерухоме майно, яке передано Монастирю у власність згаданими рішеннями виконавчого комітету Міськради, "зареєстровано на праві власності за останнім", та спору між сторонами щодо цього майна немає, за винятком спірних приміщень, що на час розгляду справи не звільнені;

- на підставі розпорядження Харківського міського голови від 26.01.2007 № 174 виготовлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого спірні приміщення зареєстровані за територіальною громадою м. Харкова в особі Міськради;

- за станом на день розгляду справи місцевим господарським судом мешканців будинку по вул. Клочківській, 14/7 у м. Харкові відселено;

- Монастир безперервно, впродовж тривалого часу, володіє спірними приміщеннями, доступу до них третіх осіб не було і немає, Міськрада ними фактично не володіла.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. зазначено, зокрема, що:

- ОСОБА_1. з 1988 року зареєстрована та постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 інші номери цього ж будинку (за даними МіськБТІ): АДРЕСА_1

- з 2005 року ОСОБА_1. користується також прилеглими до її кімнати вільними приміщеннями квартири № 9 та входом у цю квартиру (приміщення 9-1, 9-2, 9-3, 9-4 згідно з оскаржуваним судовим рішенням).

До касаційної скарги додано, серед інших матеріалів, копію рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради V скликання від 09.09.2008 № 322/4, яким визнано ОСОБА_1. наймачем кімнати у комунальній квартиріАДРЕСА_1

У доданій до касаційної скарги нотаріально завіреній довіреності, виданій ОСОБА_1. її представниковіОСОБА_2(яким підписано скаргу), також зазначено її місце проживання: АДРЕСА_1

Наведене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин даної справи, пов'язаних з правовим статусом спірних приміщень, з наявністю (або відсутністю) майнових чи інших прав на ці приміщення інших, крім сторін у справі, осіб, в даному разі скаржниці. Водночас касаційною інстанцією ставиться під сумнів як такий, що не заснований на встановленні усіх обставин справи, один з покладених в основу оскаржуваного рішення висновків суду про те, що мешканців будинку, в якому знаходяться спірні приміщення, повністю відселено. Між тим установлення згаданих обставин має важливе значення для правильного вирішення питання про те, чи стосується судове рішення в даній справі прав та обов'язків громадянки ОСОБА_1., а так само та в зв'язку з цим -питання щодо підсудності даної справи господарському чи загальному суду.

Не встановивши у розгляді справи відповідних обставин, безпосередньо пов'язаних з предметом спору та з предметом доказування в даній справі, місцевий господарський суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас Вищий господарський суд України не погоджується з доводом касаційної скарги про те, що позов у даній справі підлягав розглядові за правилами адміністративного судочинства. У пункті 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 05/4-120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (va120600-07) зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори, пов'язані з захистом права власності, у тому числі з визнанням цього права.

У зв'язку з наведеним та відповідно до частини першої статті - 111-10 ГПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм належну правову оцінку та в залежності від встановленого ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

До Вищого господарського суду України надійшло також письмове клопотання Монастиря б/н від 27.11.2008 про долучення до матеріалів справи копії листа КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 25.11.2008 № 1001344. З огляду на згадані приписи частини другої статті - 111-7 ГПК України Вищий господарський суд України не вправі досліджувати обставини, викладені в цьому листі, та здійснювати його оцінку як доказу зі справи, а тому відповідні процесуальні дії можуть бути вчинені тільки місцевим господарським судом у новому розгляді справи.