Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданнях взяли участь представники:

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.12.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 13.06.08 господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) позов Товариства задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Міськради № 1187 від 22.02.08 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Садиба", в частині надання дозволу об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Садиба" на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га за адресою: м.Дубно, майдан Незалежності, 9 за рахунок земель, які перебувають в законному користуванні Товариства.

За Товариством визнано право на отримання у власність шляхом викупу (на неконкурентних засадах) земельної ділянки, на якій розміщений належний йому об'єкт нерухомого майна –кіоск "Сніжинка", площею 0,016 га. на майдані Незалежності в м.Дубно.

В задоволенні зустрічного позову Міськради відмовлено.

З Міськради на користь Товариства стягнуто 85,00 грн. витрат по сплаті державного миту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, а оскільки Товариство є власником об'єкту нерухомого майна –кіоску "Сніжинка" на майдані Незалежності в м.Дубно, який розташований на спірній земельній ділянці, то суд прийшов до висновку про правомірність вимог Товариства щодо визнання його права на отримання у власність такої земельної ділянки шляхом викупу (на неконкурентних засадах).

У зв'язку з зазначеним місцевий суд прийшов до висновку про неможливість задоволення зустрічного позову Міськради про зобов'язання Товариства звільнити відповідну земельну ділянку.

Постановою від 23.09.08 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Гнатюк Г.М., судді –Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) апеляційні скарги Міськради та Об'єднання задоволено.

Рішення від 13.06.08 господарського суду Рівненської області скасовано.

По справі прийнято нове рішення, яким у позові Товариству відмовлено.

Зустрічний позов Міськради задоволено.

Товариство зобов'язано не чинити Міськраді перешкодити у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0025 га, що розташована на майдані Незалежності в м. Дубно (поруч з буд № 9), та звільнити земельну ділянку площею 0,0025 га, яка розташована на майдані Незалежності в м.Дубно (поруч з буд № 9), шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоску) за власні кошти.

Вказана постанова апеляційного суду мотивована тим, що право власності на кіоск "Сніжинка" підтверджується свідоцтвом на право власності № 23 від 05.05.96, але таке свідоцтво, на думку апеляційного суду, підтверджує лише те, що Товариству належать на праві власності всі основні фонди та обігові засоби передані згідно акту прийому-передачі майна.

Разом з тим, апеляційний суд врахував, що в акті прийому-передачі майна та приміщення цілісного майнового комплексу державного підприємства від 29.04.96 № 23 визначено лише одну будівлю –приміщення кафе "Українські страви" площею 200,00 м2 і це свідоцтво на право власності не може вказувати на приналежність кіоску "Сніжинка" до об'єктів нерухомого майна, оскільки документом, який підтверджує право власності на нерухоме майно, є свідоцтво про право власності на визначений об'єкт нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції оцінивши обґрунтування позовних вимог Товариства мотивовані переважно визнанням за Товариством права власності на кіоск "Сніжинка", якій розміщений на земельній ділянці, на яку розроблено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність шляхом викупу (на неконкурентних засадах) для влаштування дитячого кафе та висновок державної експертизи землевпорядної документації від 07.02.07 № 311, взяв до уваги, що у вказаному Висновку зазначено про необхідність надати витяг про реєстрацію права власності на будівлю (торговий павільйон) та погодити генплан забудови з головним архітектором, але цим обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки та не прийнявши до уваги вказані обставини щодо відсутності в документації витягу про реєстрацію права власності на вказане майно, у зв'язку з чим апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та прийняв нове рішення.

З вказаною постановою не погоджується Товариство, яке звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати в повному обсязі оскаржену постанову апеляційного інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Рівненської області.

Міськрада у відзиві на касаційну скаргу щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи Товариство створено внаслідок перетворення шляхом зміни організаційно-правової форми ДКВТПГХ "Дубенчанка" та є правонаступником всіх прав та обов'язків Товариства покупців членів трудового колективу ДКВТПГХ "Дубенчанка", що відповідає положенням Статуту товариства та нормам ст. 108 Цивільного кодексу України .

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно договору купівлі-продажу державного майна № 31 від 12.12.95 Товариство покупців кафе "Українські страви" ДКВТПГХ "Дубенчанка" набуло у власність державне майно цілісного майнового комплексу, а у відповідності з додатком № 1 до акту прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу до складу основних фондів цілісного майнового комплексу увійшли будівля кафе "Українські страви" з підсобним приміщенням, розташованими по вул.Замкова в м.Дубно, а також торгівельний павільйон –кіоск "Сніжинка", який розташований на майдані Незалежності в м.Дубно.

У відповідності до відомості розрахунку вартості будівель та споруд (додаток № 4 до методики оцінки вартості об'єктів приватизації) Дубенського державного комерційного виробничо-торгівельного підприємства громадського харчування "Дубенчанка" кафе "Українські страви", балансова вартість кафе складала 34 205 тис. крб., а кіоску –49 467 тис. крб.

Суд першої інстанції врахувавши довідки відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Міськради № 6 від 06.06.95 та № 7 від 06.06.95, які існували на час проведення приватизації та які містяться в матеріалах приватизації, прийшов до висновку про те, що за кафе "Українські страви" закріплена земельна ділянка по вул.Замкова в м.Дубно площею 0,04 га, а за кіоском "Сніжинка" –земельна ділянка на майдані Незалежності площею 0,01 га на підставі рішення Міськради № 69 від 27.07.93.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане рішення Міськради визначене як правова підстава розміщення цілісного майнового комплексу на земельній ділянці та вказана земельна ділянка була у користуванні суб’єкта господарювання на момент укладання договору № 31 від 20.12.95 купівлі-продажу державного майна, але на момент укладання вказаного договору питання користування або права власності на цю земельну ділянку не визначалося діючим земельним законодавством, проте попередні судові інстанції вказаним обставинам належної правової оцінки не надали, разом з тим договір-купівлі продажу та свідоцтво про право власності № 23, яке видане представництвом Фонду державного майна України в м.Дубно 05.05.96 не свідчить про закріплення земельної ділянки в користування або у власність.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій торгівельний павільйон-кіоск "Сніжинка", який розташований на майдані Незалежності в м.Дубно, на підставі технічного звіту про стан конструкцій, розробленого Рівненською філією державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", є спорудою, що має фундамент, цоколь, стіни, перекриття, покрівлю та внутрішнє опорядження кіоску –ДСП, зовнішнє –поштукатурені стіни. Стан споруди торгівельного павільйону відповідно до його несучих та огороджуючи конструкцій відноситься до задовільного, а будівля кіоску визначена інститутом як придатна для експлуатації за умови виконання комплексу ремонтно-будівельних робіт.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до вимог ст. 181 Цивільного кодексу України, об'єкти, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, належать до нерухомих речей.

Водночас, береться до уваги, що у відповідності з технічним звітом про стан конструкцій кіоску суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказана споруда має всі ознаки об'єкту нерухомого майна, оскільки фундамент та несучі конструкцій в їх сукупності мають певні технічні характеристики і ця споруда розташована на земельній ділянці якою користується Товариство з моменту приватизації цілісного майнового комплексу.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що суд першої інстанції на підставі встановлених обставин по справі, прийшов до висновку про те, що ГТОВ "Дубенчанка" набуло у власність державне майно цілісного майнового комплексу, до складу якого увійшло дві споруди: будівля кафе "Українські страви" з підсобним приміщенням, розташована на вул.Замкова в м.Дубно та торгівельний павільйон –кіоск "Сніжинка", розташований на майдані Незалежності в м.Дубно, для обслуговування яких, згідно з рішенням Міськради були виділені земельні ділянки площею 0,04 га на вул.Замкова в м.Дубно та площею 0,01 га на майдані Незалежності в м.Дубно, але колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до Товариства при переході права власності на споруди, в силу закону, перейшло і право користування відповідними земельними ділянками.

Вказаний висновок не відповідає вимогам ст. 30, Земельного кодексу України (2768-14) (№ 561-XII від 18.12.90, що діяв на момент приватизації), оскільки обов'язок ради відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України (2768-14) .

Судовою інстанцією не враховано, що у разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відпо відно до ст.ст. 74, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.

У відповідних випадках слід мати на увазі, що ст. 67 Земельного кодексу України передбачено перехід права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди, лише для громадян, а не юридичних осіб, а право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Разом з тим, оскільки в даному випадку такий акт відсутній, то Товариство не може вважатись власником або користувачем земельної ділянки.

В силу вимог ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що матеріалами справи підтверджено той факт, що рішенням Міськради № 1543 від 29.12.05 земельна ділянка площею 0,016 га на майдані Незалежності в м.Дубно, на який розташований належний кіоск Товариства (що належить йому на праві власності), включена в перелік ділянок, які підлягають продажу, а зацікавленим землекористувачам надано право на виготовлення технічної документації і проведення експертної грошової оцінки землі для влаштування дитячого кафе, але вказаним обставинам місцевий та апеляційний суди належної правової оцінки не надали.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 Земельного кодексу України, особам, які подали заяви (клопотання) про придбання (купівлю) земельної ділянки, що не перебуває у їх користуванні, продаж цієї ділянки здійснюється не пізніше 30 днів після розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що після розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу Товариством із земель запасу площею 0,016 га на майдані Незалежності в м.Дубно, Міськрадою рішення про продаж цієї земельної ділянки не приймалось.

Поданий Міськраді разом з висновком Державної експертизи проект відведення, залишений останньою без відповідного вирішення, з посиланням на ту обставину, що питання передачі у власність шляхом викупу даної земельної ділянки буде розглянуто лише після розробки проекту детальної забудови центральної частини м.Дубно.

Матеріалами підтверджено, що на земельну ділянку площею 0,016 га на майдані Незалежності в м.Дубно претендує Товариство, та є відповідні рішення, але Міськрада 22.02.08 прийняла рішення № 1187, яким надала дозвіл Об'єднанню щодо виготовлення технічної документації про надання земельної ділянки площею 0,0433 га на майдані Незалежності в м.Дубно у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель. При цьому, судам встановлено, що конфігурація вказаної земельної ділянки частково накладається на ту земельну ділянку, проект відведення якої розроблено Товариством на виконання рішення Міськради № 1543 від 29.12.05

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що зазначене рішення є чинним, а отже обов’язковим для виконання, що є порушенням вимог ст. 5 Земельного кодексу України(в редакції 2001 року).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовляючи Товариству у задоволені позовних вимог прийшов до висновку про те, що кіоск "Сніжинка" на момент розгляду справи у суді. не зареєстрований згідно чинного законодавства як об'єкт нерухомого майна.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційними судом не враховано вимог ст. 345 Цивільного кодексу України щодо набуття права власності у разі приватизації державного та комунального майна, в той час як суд першої інстанції на підставі наявних доказів прийшов до висновку про виникнення права власності на кіоск "Сніжинка" у зв’язку з його приватизацією, що підтверджено матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст.ст. 377, 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, але маючи певні заперечення Міськради попередні судові інстанції не визначились в питанні захисту права власності Товариства на спірне майно, а також не врахували, що до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій ця споруда розміщена, а оскільки договором про відчуження споруди розмір земельної ділянки не визначений, то до набувача може перейти право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування у відповідності з вимогами ст. 120 Земельного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенчанка" № 16-10/8 від 16.10.08 задовольнити частково.

Рішення від 13.06.08 господарського суду Рівненської області та постанову від 23.09.08 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 14/45 господарського суду Рівненської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.