Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про визнання права власності на житлові будинки №3 та №4 по вул. Кільцевій в селі Кодаки, загальною площею 137,3 м2 та 132,4 м2, зобов'язання відповідачів здійснити реєстрацію права власності без складання додаткових актів вводу в експлуатацію. Позов вмотивований тим, що позивач є правонаступником КСГП "Агрофірма "Кодачанка" і має всі підстави для визнання права власності на спірні об'єкти.

Доповідач:Гоголь Т.Г.

Заявою від 18.04.2008 року позивач збільшив свої позовні вимоги і просив додатково визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку № 1 квартиру №2 загальною площею 70,9 кв.м. та зобов'язати відповідачів здійснити реєстрацію права власності на зазначені приміщення без складання додаткових актів вводу в експлуатацію.

Господарський суд Київської області рішенням від 24.04.2008 року (суддя: Тищенко О.В.) відмовив в задоволенні позову щодо визнання права власності на житловий будинок №3 та №4 по вул. Кільцевій в селі Кодаки, загальною площею 137,3 м2 та 132,4 м2, зобов'язанні відповідачів здійснити реєстрацію права власності без складання додаткових актів вводу в експлуатацію, пославшись на те, що спірні об'єкти не можуть перебувати у власності позивача та підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села Кодаки на підставі Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) . Додаткова вимога позивача про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку № 1 квартиру №2 загальною площею 70,9 кв.м. господарським судом першої інстанцій розглянута не була.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 06.08.2008 року (судді Зеленіна Н.І., Жук Г.А., Чорногуз М.Г.) рішення господарського суду Київської області від 24.04.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" звернуло- ся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.04.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду України від 06.08.2008 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 41 Конституції України, статей 37, 39, 86, 94, 95, 128, 153, 154 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963 року), статей 91, 92, 115, 181, 182, 392 Цивільного кодексу України, Закону України "Про власність" (697-12) , статей 22, 64, 65, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі у справі не скористалися правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України та відзивів на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в пунктах 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права.

Проте, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України ні судом першої ні судом апеляційної інстанцій в повній мірі не досліджено обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, не надано належної оцінки усім поданим доказам. А саме, господарськими судами попередніх інстанцій взагалі не розглянуті позовні вимоги, щодо визнання за позивачем права власності на Ѕ частину житлового будинку № 1 квартиру №2 загальною площею 70,9 кв.м. та зобов'язання відповідачів здійснити реєстрацію права власності на зазначені приміщення без складання додаткових актів вводу в експлуатацію. Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач звертав увагу Київського міжобласного апеляційного суду, що до прийняття рішення у справі ним було збільшено позовні вимоги в порядку статей 22, 58 Господарського процесуального кодексу України, проте місцевий суд, як вбачається зі змісту прийнятого рішення в порушення вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України це питання в судовому засіданні не розглянув.

За приписами частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. При цьому, суд повинен дотримуватись вимог статті 43 Кодексу щодо повноти встановлення обставин справи та належної оцінки поданих у справі доказів.

Аналогічні норми містить і стаття 105 Господарського процесуального кодексу України стосовно вимог до постанови апеляційної інстанції ( зокрема пункти 5,7 названої статті). Разом з тим при прийнятті постанови слід враховувати і норми статті 101 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. В порушення вказаних норм процесуального права, господарськими судами попередніх інстанцій не розглянуті позовні вимоги в повному обсязі, що унеможливило повне і всебічне встановлення обставин, що мали місце у даній справі. Недотримання судами норм процесуального права в свою чергу унеможливило правильне застосування ними норм матеріального права.

Приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційній інстанції не надано право встановлювати чи вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені місцевим чи апеляційним господарськими судами.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, розглянути позовні вимоги в повному обсязі, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9–111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий

Рішення господарського суду Київської області від 24.04.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.08.2008 року у справі №10/094-08 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" задовольнити частково.