Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У квітні 2008 року акціонерне товариство закритого типу "Луганськміськбуд" звернулося з позовом до Луганського обласного благодійного фонду "Хесед Нер" про витребування в натурі з незаконного володіння відповідача будівлі дитячого садка загальною площею 1063,2 м-2, розташованого за адресою: м. Луганськ, тупік Херсонський, 7.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2008 у справі № 10/39пн в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 02.09.2008 та рішення суду першої інстанції від 01.07.2008, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 34, 43, 83 ГПК України, ст.ст. 387, 658, 1212, 1213 ЦК України, ст. 50 Закону України "Про власність".

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу позивача -без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.12.1993 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та організацією орендарів орендного підприємства "Луганськміськбуд" був укладений договір купівлі-продажу державного майна, згідно умов якого регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області продало, а організація орендарів орендного підприємства "Луганськміськбуд" купила державне майно орендного підприємства "Луганськміськбуд" згідно плану приватизації ОП "Луганськміськбуд", затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 794 від 26.11.1993.

22.05.1999 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та АТЗТ "Луганськміськбуд" укладено угоду, якою змінено редакцію п. 1.1 вказаного договору, а саме - перелічені об'єкти нерухомості, в тому числі дитячий садок на 140 місць - м. Луганськ, Херсонський тупік, № 7 - інв. № 180.

08.04.2002 МКП Бюро технічної інвентаризації видано позивачу реєстраційне посвідчення, згідно якого будівля дитячого садку загальною площею 1063,2 м-2, розташована у м. Луганську по Херсонському тупіку за № 7, зареєстрована за акціонерним товариством закритого типу "Луганськміськбуд" на праві колективної власності.

06.06.2000 вказаний дитячий садок був проданий товариством "Луганьміськбуд" Луганському обласному благодійному фонду "Хесед Нер".

Судами також було встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2006 у справі № 13/53пд(13/233(5/3пд(15/12пд), яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.05.2006, визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі вищевказаного дитячого садку від 06.06.2000, укладений між ЗАТ "Луганьміськбуд" і Луганським обласним благодійним фондом "Хесед Нер".

Крім того, судами встановлено, що згідно листа МКП Бюро технічної інвентаризації від 28.05.2008 право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Луганськ, тупік Херсонський, 7, зареєстровано за корпорацією "Американський Єврейський Об'єднаний Розподільчий комітет, Інк" на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2004, а відповідач у справі тимчасово користується вказаним майном на підставі договору про надання приміщення в безоплатне користування від 01.01.2007, укладеного з корпорацією "Американський Єврейський Об'єднаний Розподільчий комітет, Інк".

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилаючись на ст.ст. 387, 1212, 1213 ЦК України, а також на обставини щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі вищевказаного дитячого садку від 06.06.2000, укладеного між позивачем і відповідачем, просив витребувати в натурі з незаконного володіння відповідача будівлю дитячого садка загальною площею 1063,2 м-2, розташованого за адресою: м. Луганськ, тупік Херсонський, 7.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач у справі є лише користувачем спірного майна на підставі договору про надання приміщення в безоплатне користування від 01.01.2007, укладеного з корпорацією "Американський Єврейський Об'єднаний Розподільчий комітет, Інк", а тому він не є тією особою, яка неправомірно заволоділа спірним майном в розумінні ст. 387 Цивільного кодексу України.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, стверджував про те, що він був і є власником приміщення дитячого садка згідно договору купівлі-продажу державного майна від 23.12.1993, тоді як оспорюване майно вибуло з його володіння поза його волею. Зокрема, позивач стверджував про те, що він нікому приміщення дитячого садка не продавав і не передавав, оскільки вказане майно було продано Луганському обласному благодійному фонду "Хесед Нер" не позивачем - АТЗТ "Лугансьміськбуд", а зовсім іншою юридичною особою -ЗАТ "Луганьміськбуд", яка не мала такого права. В той же час, договір від 06.06.2000, укладений між товариством "Луганьміськбуд" та Луганським обласним благодійним фондом "Хесед Нер", був визнаний недійсним з моменту укладення рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2006 у справі № 13/53пд(13/233(5/3пд(15/12пд).

Обґрунтованості вищенаведених посилань позивача суди, всупереч вимогам ст.ст. 4-7, 43 ГПК України (1798-12) , не перевірили, а доказам, які у цьому ж зв'язку були надані ним по справі, ніякої оцінки не дали.

Згідно із ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Наявність цієї спеціальної норми дає право власнику або іншій особі, яка отримала право володіння річчю, на законній підставі захищати правомочність володіння пред'явленням позову у випадку, коли майно відповідачеві передавала інша особа.

При цьому, позивач не повинен вимагати визнання недійсними ланцюгу правочинів, або останнього правочину, внаслідок якого річ виявилась у незаконному володінні відповідача, оскільки, у даному випадку взаємовідносини учасників угод про відчуження майна врегульовані ст. 661 ЦК України.

У разі ж, коли майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати за відплатним договором, про що відповідач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно відповідно до частини першої ст. 388 ЦК України лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наведені вище норми, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, визначали предмет доказування у даній справі і зобов'язували суд з'ясувати правові підстави перебування майна у володінні відповідача, з точки зору їх законності.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд зазначаючи про те, що відповідач у справі є лише користувачем спірного майна на підставі договору про надання приміщення в безоплатне користування від 01.01.2007, укладеного з корпорацією "Американський Єврейський Об'єднаний Розподільчий комітет, Інк", всупереч вимогам ст. 27 ГПК України, не залучив корпорацію "Американський Єврейський Об'єднаний Розподільчий комітет, Інк" до участі у справі та, більш того, безпідставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання, яке у цьому зв'язку заявлялось позивачем.

Сукупність вищенаведеного дає підстави вважати, що обставини справи були досліджені судом неповно. У цьому зв'язку оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Оскільки в ході розгляду справи судом першої інстанції, також була допущена неповнота у з'ясуванні зазначених вище питань, скасуванню підлягає і постановлене ним рішення з передачею справи на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, повно встановити коло тих осіб, які мають безпосереднє відношення до спірного питання прав і інтересів яких може торкнутися судове рішення, що має бути постановлене у майбутньому. Залучити цих осіб до участі у справі, витребувати у них докази щодо їхньої причетності до предмету спору. Наданим по справі доказам дати належну оцінку та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Луганськміськбуд" задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 та рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2008 у справі № 10/39пн скасувати.

Справу передати до господарського суду Луганської області на новий розгляд в іншому складі суддів.