Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Брянківський рудоремонтний завод" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22 липня 2008 року у справі за позовом ТзОВ "Машинобудівник" до ТзОВ "Брянківський рудоремонтний завод" про стягнення 106355, 12 грн.,

У лютому 2008 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 88466, 55 грн., 3% річних у сумі 225,41 грн., індексу інфляції в сумі 2565, 53 грн., 20% штрафу від суми поставки неякісної продукції в сумі 15097, 63 грн.

Позивач неодноразово змінював та уточнював свої позовні вимоги.

Заявою про уточнення позовних вимог від 21.05.2008 року, які стали предметом розгляду місцевого господарського суду при прийнятті рішення у даній справі, позивач змінив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 70075, 64 грн., що складається з суми поставки неякісної продукції і суми попередньої оплати за договором №26 від 25.06.2007 року, 20% штрафу від суми поставки неякісного товару в сумі 6626, 85 грн., 3% річних у сумі 945, 28 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2033 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22 травня 2008 року (суддя Василенко Т.А.) в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 70075, 64 грн., 3% річних в сумі 945,28 грн., інфляційних в сумі 2033 грн., 20% штрафу від суми поставки неякісного товару в сумі 6626, 85 грн. відмовлено. В частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумах 7649, 01 грн. та 6903, 98 грн. провадження у справі припинено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22 липня 2008 року рішення місцевого суду від 22 травня 2008 року скасовано. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 67839, 12 грн., що складається з суми попередньої оплати за договором №26 від 25.06.2007 року, штрафу в сумі 20% від суми поставленої неякісної продукції в сумі 6626, 85 грн., 3% річних в сумі 945, 28 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2033 грн., судові витрати.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглянувши вказані уточнення позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно вважав помилковим висновок місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення сум, від яких позивач відмовився заявою від 12 травня 2008 року, оскільки позивач не зазначив згідно яких договорів заявлена відмова та яка складова зазначених сум.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2007 року між сторонами у справі був укладений договір №26, відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався виготовити і відпустити продукцію: найменування, кількість, ціна і строки поставок визначені в специфікаціях, доданих до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.2.2 укладеного договору, приймання продукції за кількістю і якістю проводиться у відповідності з Інструкціями №П6 та №П7, затвердженими постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П6 та постановою Держарбітражу СРСР при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П7.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору, якість продукції повинна відповідати діючим Держстандартам та технічним умовам.

Пунктом 3.1 договору №26 сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється на складі "Постачальника".

Умовами п.4.4 укладеного договору сторони передбачили, що "Постачальник" приступає до виготовлення продукції після отримання від "Покупця" 50% попередньої оплати від вартості замовлення за специфікацією.

Згідно п.4.5 зазначеного договору з моменту повідомлення "Покупця" "Постачальником" про готовність продукції, "Покупець" протягом трьох банківських днів зобов'язувався здійснити остаточний розрахунок, направити представника для складання акту приймання продукції за кількістю та якістю і забрати готову продукцію.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов укладеного договору відповідні акти приймання продукції за кількістю і якістю сторонами у справі не складались.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ч.1 ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У відповідності до ч.4 ст. 268 Господарського кодексу України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідач на відпущену за укладеним договором №26 по специфікаціям №1 та №2 продукцію відповідні документи щодо її якості не видавав.

Як правильно встановлено апеляційним господарським судом, позивачем на виконання умов укладеного договору було перераховано відповідачеві попередню оплату на загальну суму 67839, 12 грн.

Відповідач відпустив позивачу продукцію (перехідники, розпірки та валки) на загальну суму 33506,98 грн., з якої позивач у подальшому на суму 2236,52 грн. (перехідники і розпірки) за договором №027/1-380 від 14.02.2007 року поставив ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" та на суму 31270, 46 грн (валки) за договором №601/07 від 07.05.2007 року поставив ВАТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод".

Відпущена відповідачем позивачу за укладеним договором №26 вказана продукція на загальну суму 33134, 23 грн. виявилась неякісною, тобто браком, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

На підставі п.5.6 договору №26 у випадку поставки продукції неналежної якості відповідач зобов'язувався:

–замінити неякісну продукцію в строки, погоджені сторонами;

–при неможливості здійснити заміну, повернути позивачу грошові кошти, які перераховані у відповідності з розділом 4 договору протягом п'яти днів з моменту отримання письмової вимоги позивача про повернення грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, ніяких заходів щодо заміни неякісної продукції та погодження строків її заміни відповідачем здійснено не було.

З огляду на викладене, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про перерахування 195243, 04 грн., з яких кошти в сумі 67839, 12 грн., отримані за укладеним договором №26 в якості попередньої оплати.

Заявлену претензію позивача відповідач залишив без реагування.

Враховуючи викладене, оскаржуваною постановою апеляційний господарський суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати в розмірі 67839, 12 грн.

На підставі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, відповідно до п.5.7 договору №26, у випадку невиконання п.5.6 цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неякісної продукції.

Враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу в сумі 6626,85 грн., суд правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення штрафу в цій сумі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних в сумі 2033 грн. та 3% річних в сумі 945, 28 грн.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22 липня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Брянківський рудоремонтний завод" –без задоволення.