Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянувши

В засіданні взяли участь представники:

Ухвалою від 20.11.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства б/н від 16.10.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 04.12.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 04.12.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 04.12.08 представники Підприємця, Товариства, БТІ, Ради та Відділення фонду не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 04.12.08 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи за участі представника Підприємства.

Про вказані обставини представників Фонду та Прокуратури було повідомлено на початку судового засідання 04.12.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників Фонду та Прокуратури, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.12.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи ухвалою від 04.02.08 в.о. голови господарського суду Одеської області Могил С.К. дану справу було передано на розгляд колегії суддів у склад: головуючий –Бахарєв Б.О., судді –Оборотова О.Ю., Горячук Н.О. При винесенні даної ухвали суд керувався

ст.ст. 46, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана ухвала мотивована особливою категорією та складністю спору, а також тим, що суддею Бахарєвим Б.О. (в провадженні якого перебувала така справа) було подано заяву про призначення колегіального розгляду даної справи.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, Товариство звернулось до суду з апеляційною скаргою, у прийнятті якої ухвалою від 08.10.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого – Жукової А.М., суддів –Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) було відмовлено.

При винесенні вказаної ухвали апеляційний суд врахував, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду, яка відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не підлягає оскарженню.

Вважаючи вказані ухвали суду неправомірними, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 04.02.08 господарського суду Одеської області та ухвалу від 08.10.08 Одеського апеляційного господарського суду скасувати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 8, 126, 129 Конституції України, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Фонд у своєму відзиві на касаційну скаргу та представник Прокуратури (усно у судовому засіданні) щодо доводів скаржника заперечують, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просять касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу –без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалою від 20.11.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства б/н від 16.10.08 була прийнята до касаційного провадження лише в частині оскарження ухвали від 08.10.08 Одеського апеляційного господарського суду України.

Щодо ухвали від 04.02.08 господарського суду Одеської області колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Товариства в цій частині з наступних підстав.

Особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачені розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Отже, відповідна скарга може бути розглянута в касаційному порядку за умови дотримання вимог, викладених у розділі ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Як зазначалось, ухвала від 04.02.08 господарського суду Одеської області про призначення колегіального розгляду справи винесена в порядку, визначеному ст.ст. 46, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.

Положеннями ст.ст. 46, 86 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких судом було розглянуто питання про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів, можливості оскарження ухвали, якою суд вирішив вказане питання, не передбачено.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників Фонду та Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга Товариства в частині оскарження ухвали від 08.10.08 Одеського апеляційного господарського суду задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує зазначені положення ст. 129 Конституції України та ст. 12 Закону України "Про судоустрій України".

Крім того, звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, Товариством до суду апеляційної інстанції було оскаржену ухвалу від 04.02.08 господарського суду Одеської області винесену в порядку ст.ст. 46, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України ще раз зазначає, що положеннями ст.ст. 46, 86 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали, винесеної в порядку вирішення питання про призначення колегіального розгляду справи.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що як свідчить юридичний аналіз положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , фактично оскарженню підлягають судові рішення, що перешкоджають подальшому руху справи, проте оскаржена в даному випадку ухвала такою не є.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника на те, що за змістом ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що відповідно до ст.ст. 6, 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує роз'яснення, розміщені у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.07 № 8 (v0008700-07) , яким передбачено, що оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі, крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на інформаційний лист Верховного Суду України від 10.09.08 (v32-2700-08) № 3.2-2008 яким визначено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на ч.ч. 1, 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду про відмову Товариству у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу від 04.02.08 господарського суду Одеської області є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам процесуального закону, а також ч. 2 ст. 6 Конституції України, де передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) межах і відповідно до Законів України, оскільки ухвала місцевого господарського суду, оскарження якої не передбачено Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , не може бути предметом апеляційного перегляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстав для скасування ухвали від 08.10.08 Одеського апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, ч. 1 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

У прийнятті касаційної скарги акціонерного товариства "Мезон" б/н від 16.10.08 в частині оскарження ухвали від 04.02.08 господарського суду Одеської області у справі № 2-17-30-27/70-05-1901 господарського суду Одеської області відмовити.

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Мезон" б/н від 16.10.08 в частині оскарження ухвали від 08.10.08 Одеського апеляційного господарського суду залишити без задоволення.

Ухвалу від 08.10.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 2-17-30-27/70-05-1901 господарського суду Одеської області залишити без змін.