Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.

У грудні 2007 р. позивачі звернулися в суд з позовом про визнання недійсним статуту ТОВ "Кафе "Вечірнє" в редакції від 20.05.2003 р., посилаючись на те, що прийняття вказаного статуту здійснено особами, які вже не були учасниками ТОВ "Кафе "Вечірнє", та порушення вимог закону при проведенні державної реєстрації вказаної редакції статуту.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.05.2008 р. (головуючий -Босий В.П., судді -Тимощенко О.М., Ореховська О.О.) залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2008 р. (головуючий - Рудченко С.Г., судді -Гаврилюк О.М., Мельник О.М.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивачі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, постановлені у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Зокрема, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили як з необгрунтованості позовних вимог, так і пропуску позивачами позовної давності.

Але такі висновки є взаємовиключними, адже правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску позовної давності, а в зв'язку з необгрунтованістю самої вимоги, про що також зазначено в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .

Крім того, в порушення вимог ст. 43 ГПК України суди не дали належної правової оцінки всім зібраним у справі доказам.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 07.11.2002 р. відбулися збори учасників ТОВ "Кафе "Вечірнє", на яких були присутні учасники, що в сукупності володіли 68,21 % статутного фонду.

Зокрема, ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21., ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26.

Позивачі на зборах були відсутні. Їх було виключено зі складу учасників товариства за систематичне порушення вимог статуту, а їх частки передано товариству (а.с.123 -124).

Суди прийшли до висновку, що згідно ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" збори були правомочними і мали право приймати рішення з усіх питань, включених до порядку денного.

20.05.2003 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради було винесено розпорядження № 625-Р "Про реєстрацію змін та доповнень до установчих документів ТОВ "Кафе "Вечірнє".

Відповідно до вказаних змін учасниками ТОВ "Кафе "Вечірнє" стали вищезазначені особи та ОСОБА_27.

Оскільки вказане розпорядження є чинним, то суди прийшли до висновку, що твердження позивачів про прийняття змін до статуту, зареєстрованих 20.05.2003 р. сторонніми особами є непідтвердженим припущенням.

Але при цьому суди не врахували, що відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

В матеріалах справи є копії нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_21. від 28.04.1996 р. ОСОБА_22. від 29.04.1996 р., ОСОБА_25. від 21.12.2001 р., ОСОБА_20. від 25.03.1997 р., ОСОБА_24. від 26.09.2001 р., ОСОБА_17 від 03.12.1996 р., ОСОБА_19. від 20.03.1997 р., ОСОБА_28. від 28.04.1996 р., ОСОБА_16. від 03.12.1996 р., ОСОБА_14. від 05.12.1996 р., ОСОБА_29. від 25.03.1997 р., ОСОБА_30. від 29.04.1996 р., заяв ОСОБА_26. від 16.08.2001 р., ОСОБА_11. від 17.08.2001 р. про вихід з товариства (а.с.127-141,т.1).

За таких обставин суди мали з'ясувати чи мали право, особи, які подали заяви про вихід з товариства задовго до 07.11.2002 р. брати участь у зборах учасників товариства, що відбулися цього дня та чи могли бути враховані їх голоси при визначенні наявності кворуму на зборах.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, уточнити позовні вимоги позивачів, адже фактично ними ставиться питання про скасування змін до статуту товариства, зареєстрованих 20.05.2003 р., більш ретельно з'ясувати коло осіб прав і обов'язків яких стосується рішення суду, визнати чи мало місце порушення прав позивачів, якщо так, то з якого моменту, відповідно до правил ст. 261 ЦК України розпочався перебіг позовної давності, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 -- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29 травня 2008 р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2008 р. у справі за № 20/390 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.