ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 р.
№ 42/138
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.07.2007р. у справі за позовом Національного комплексу
"Експоцентр України" до Закритого акціонерного товариства
"ОХОРОНА-Комплекс" про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У березні 2007р. Національний комплекс "Експоцентр України"
пред'явив в господарському суді позов до ЗАТ "ОХОРОНА-Комплекс"
про повернення 11322,02 грн. безпідставно одержаних коштів з
підстав ст.1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2007р. (суддя
Паламар П.I.) у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.07.2007р. (судді Коваленко В.М. -головуючий, Вербицька О.В.,
Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр
України" було задоволено частково, рішення господарського суду м.
Києва від 10.04.2007р. скасовано частково, позов задоволено
частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4333,12
безпідставно набутих грошових коштів. В іншій частині рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. в
частині незадоволення позовних вимог на суму 6988,90 грн.,
посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення 11322,02 грн. з підстав ст. 1212
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до п.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
особа, яка набула майно або зберегла його у себе за
рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави
(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це
майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на
якій воно було набуте, згодом відпала.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується
матеріалами справи, 01.03.2001р. сторони уклали договір технічного
обслуговування засобів охоронної сигналізації № 3-40/8/467
(далі -Договір), предметом якого було технічне обслуговування ЗАТ
"Охорона-Комплекс" засобів охоронної сигналізації на об'єктах
Національного комплексу "Експоцентр України".
(а.с. 5-6)
12.12.2005р. сторонами було укладено угоду про розірвання з
20.12.2005р. Договору та відсутність будь-яких зобов'язань та
претензій за цим договором одна до одної.
(а.с. 28).
Згодом, сторони склали акт звірки розрахунків за Договором, в
якому погодили загальну суму заборгованості станом на
14.12.2005р. -6988,90 грн., та період її виникнення -листопад 2005
року в сумі 4333,12 грн. і грудень 2005 року в сумі 2655,78 грн.
(а.с. 48)
Позивач здійснив на користь відповідача наступні платежі:
- згідно платіжного доручення від 11.01.2006р. № 21 -2655,78
грн. за призначенням - оплата охорони з 01.12.2005р. по
19.12.2005р.
- згідно платіжного доручення від 11.01.2006р. № 22 -4333,12
грн. за призначенням - оплата охорони за листопад 2005р.
- згідно платіжного доручення від 02.02.2006р. № 216 -4333,12
грн. за призначенням - оплата послуг охорони за грудень 2005р.
(а.с. 29-31)
Вказане сторонами не заперечувалось.
З огляду вищевикладеного, суди як першої, так і другої
інстанції дійшли обгрунтованого висновку, що оскільки позивач
після укладення угоди про розірвання Договору власними діями
підтвердив наявність у нього боргових зобов'язань за даним
Договором та за своєю ініціативою їх виконав, то відсутні підстави
для застосування до спірних відносин в частині стягнення 6988,90
грн. положень статті 1212 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Водночас апеляційним судом було встановлено, що позивач,
сплативши платіжним доручення від 11.01.2006р. № 21 відповідачу
2655,78 грн. за послуги охорони за період з 01.12.2005р. по
19.12.2005р. (згідно вищезазначеного акту звірки розрахунків),
платіжним дорученням від 02.02.2006р. № 216 повторно перерахував
останньому за послуги охорони за грудень 2005р. кошти в розмірі
4333,12 грн.
За таких обставин, суд другої інстанції, доказам по справі в
їх сукупності, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, дав належне юридичне обгрунтування і прийшов до
правильного висновку про задоволення заявленого позову в частині
стягнення 4333,12 безпідставно набутих відповідачем грошових
коштів, скасувавши в цій частині помилково прийняте рішення
господарського суду.
Ухвалена постанова судом другої інстанції відповідає
матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України"
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 23.07.2007р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
I.Вовк
П.Гончарук