Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача:не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача:ОСОБА_1,

У грудні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 115632,55 грн основної заборгованості за поставлений товар, 2071,88 грн 3 % річних і 5897,26 грн -інфляційних витрат, всього 123601,69 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05 червня 2008 року (суддя Карпечкін Т.П.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто 115632 грн основного боргу. Рішення вмотивоване невиконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань щодо оплати отриманого товару, посилаючись при цьому на приписи статей 193 Господарського кодексу України і статті 509, 530 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 липня 2008 року (колегією суддів у складі: Андрейцевої Г.М. -головуючого, Жук Г.А., Зеленіної Н.І.) рішення Господарського суду Київської області від 05 червня 2008 року залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.07.08 і рішення Господарського суду Київської області від 05.06.08 скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 43 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2006 року між ТОВ Агрокомплекс "Узін" і СПД-фізичною особою ОСОБА_1 виникли господарські відносини, які ґрунтувалися на зобов'язанні позивача передати відповідачу визначений товар, а саме цукор-пісок на загальну суму 115632,55 грн, а СПД-фізична особа в свою чергу -зобов'язався оплатити вказану суму за отриманий товар. Отже, між сторонами було фактично укладено договір поставки, який створив для сторін взаємні зобов'язання.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до яких, між сторонами виникли зобов'язальні відносини, які ґрунтуються на фактичній поставці цукру-піску, здійснюваних без укладення письмового договору.

Водночас, судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем виконано договірні зобов'язання в повному обсязі, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" поставило зазначений вище товар відповідачу на суму 115632,55 грн, що підтверджується видатковими накладними № 125 від 18.10.06, № 269 від 02.11.06, № 504 від 27.11.06 і довіреностями № 900503 від 17.05.06, № 900505 від 26.10.06, № 900504 від 20.11.06 (а.с. 22-24). В свою чергу, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 115 632,55 грн.

Листом від 02.07.07 ТОВ Агрокомплекс "Узин" скерувало на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 115632, 55 грн. На отриманий лист СПД-фізична особа ОСОБА_1 відповів відмовою, посилаючись на відсутність між сторонами укладеної усної угоди про поставку цукру-піску (лист від 02.11.07).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань не допускається. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником, обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, моментом, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього же моменту буде порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за отриманий товар у сумі 115632, 55 грн, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 основного боргу.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів касаційної інстанції визнає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій вірно визнали безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат і 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, враховуючи те, що момент прострочення боржником виконання зобов'язання визначений з 02 листопада 2007 року.

Судова колегія погоджується й з висновками апеляційного суду про те, що наявна в матеріалах справи угода про припинення зобов'язання між ТОВ Агрофірма "Узин" і СПД-фізичною особою ОСОБА_1 від 30.11.06 не може вважатися належним та допустимим доказом в підтвердження відсутності заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки в зазначеній угоді йдеться про припинення зобов'язання за договором № 0908/06 від 08.09.06, тоді як заборгованість відповідача у даній справі підтверджується податковими накладними, які не містять посилань на будь-які письмові угоди.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суд виконав всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 липня 2008 року у справі № 19/189-08 - без змін.