Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ВЕСКО" в особі Запорізької філії звернулось до господарського суду Донецької області з позовом в якому просило, стягнути з відповідача витрати, які він поніс у зв'язку із виплатою страхового відшкодування застрахованій особі в сумі 160264,95 грн. Позов вмотивований тим, що при керуванні авто ОСОБА_4 порушив пункту 12.3 Правил дорожнього руху України та ці порушення призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Доповідач: Гоголь Т.Г.

Господарський суд Донецької області рішенням від 11.12.2007 року (суддя: Богатир К.В.) позов задовольнив, стягнув з відповідача витрати на страхове відшкодування в сумі 160264,95 грн., стягнув сплату судових витрат в сумі 1602,65 грн., витрати за послуги адвоката в сумі 15000 грн. та вартість проведеної судової транспортної - трасологічної експертизи в сумі 1184,40 грн. При цьому, суд послався на статтю 1172 Цивільного кодексу України, якою передбачено, відшкодування шкоди винною особою, при заподіянні її працівником під час виконання останнім своїх трудових обов'язків.

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 20.02.2008 року ( судді Дзюба О.М., Акулова Н.В., Геза Т.Д.) рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2007 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2008 року скасувати, прийняти нове рішення. Скаржник мотивує скаргу порушеннями норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових актів, а саме: статей 993, 1181, 1191 Господарського кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 42, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує на відсутності своєї вини в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ВЕСКО" надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс", в якому заперечує проти її доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі рішення та постанову -без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій норм

матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕСКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" про стягнення 160264,95 грн., що виплатив страховик застрахованій особі за договором майнового страхування.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що винною особою в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" (відповідач у справі). До такого висновку місцевий та апеляційний господарські суди дійшли виходячи з наявного в матеріалах справи протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди; протоколу про адміністративне правопорушення; протоколу огляду транспортного засобу та виходячи з фактів встановлених постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 18.01.2007 року. Проте, такий висновок є передчасним виходячи з наступного.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За своїм змістом та значенням перехід права від страхувальника до страховика є суброгацією. Стра хування-це вид цивільно-правових відносин, що спрямований на захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків. Якщо страхові випадки мають об'єктивний характер то питання про суброгацію не виникає. Але у разі настання страхового випадку, що було зумовлене винними діями окремих суб'єктів цивільного права, а негативні наслідки таких дій були усунені страховиком шляхом виплат за договором страхування, то, за приписами наведеної норми, саме страховик отримує право вимоги до відповідальної особи за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, надано право зворотної вимоги

(регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, у розумінні зазначених норм, право вимоги при виплаті страхового відшкодування виникає у страховика, якщо збитки завдані особою, котра винна в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 32Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Підстави звільнення від доказування унормовані статтею 35 цього ж Кодексу. Приписами вказаної норми передбачено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги і тим, що вина Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" (водія ОСОБА_4) в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постано

вою Кіровського районного суду міста Донецька від 18.01.2007 року. Проте, матеріалах справи містяться докази оскарження цієї постанови (скарга водія ОСОБА_4, том 2, а.с. 35 ), яка була в подальшому задоволена апеляційним судом Донецької області. Господарський суд Донецької області та Донецький апеляційний господарський суду розглядаючи зазначений спір повинні були з'ясувати чи набрала постанова Кіровського районного суду міста Донецька від 12.02.2008 року законної сили.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України судами першої та апеляційної інстанції в повному обсязі не досліджено обставин, на яких ґрунтувалися вимоги позивача, та заперечення відповідача, а відтак не надано належної оцінки поданим доказам у їх сукупності.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справ підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляд справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2008 року у справі № 15/90 скасувати, справу скерувати до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотранс" задовольнити частково.