Вищий господарський суд України у складі колегії суддів

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка I.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. та на рішення господарського суду м. Севастополя від 27.03.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО" до Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16 про стягнення сум

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд

У С Т А Н О В И В :

У березні 2006р. ВАТ "Енергетична компанія "СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО" пред'явило в господарському суді позов до Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16 про стягнення 63732,42 грн., у т.ч.: 14607,68 грн. заборгованості за активне споживання, 5078,42 грн. за активну енергію по актам про порушення Порядку постачання електричної енергії та 44046,32 грн. перебору ліміту активного споживання.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 27.03.2007р. (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. (судді Гонтар В.I. -головуючий, Дугаренко О.В., Щепанська О.А.), позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 11011,58 грн. заборгованості за перевищення ліміту споживання електроенергії. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договором №181 від 10.01.2002р. про постачання електричної енергії (далі -Договір) сторони обумовили, що крім договору їх відносини регулюються чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1.2.2 Договору абонент (відповідач) зобов'язаний здійснювати споживання електроенергії в обсягах, які не перевищують договірні величини, встановлені Договором.

За приписом пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. №475 (475-2002-п) , яка діяла на час виникнення спору (далі -Порядок), передбачалось за підсумками місяця граничну величину споживання електричної енергії для споживачів коригувати до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання, яка відповідно до пункту 5.3 Правил користування електричною енергією вважалась договірною.

Згідно пункту 13 Порядку споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) (далі -Закон).

У порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) суд встановив, що з боку відповідача мало місце у березні 2005р. (по фактичній оплаті за розрахунковий період) перевищення спожитої електричної енергії над договірною, як і договірної величини потужності за період травень, серпень-листопад 2005р.

Отже, з огляду встановленого, а також того, що на час вирішення спору по суті санкції, передбачені частинами 5, 6 ст. 26 Закону зменшені законодавцем до двократної вартості, та виходячи з припису статті 5 Цивільного кодексу України (435-15) , суд обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову на суму 11011,58 грн.

Мав підстави з таким вирішенням спору погодитись і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, не спростовують правильності вирішення судами спору по суті.

Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 27.03.2007р. без змін.