32/157 Про відшкодування збитків, завданих безпідставним володінням майновим комплексом - 03.12.2008 Прийняття

За уточненими позовними вимогами Відкрите акціонерне товариство "Київгума" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Київгума" (відповідач-1) збитків у сумі 309 224,00 грн., та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико-2004" (відповідач-2) збитків у сумі 683 060,00 грн., завданих позивачу безпідставним володінням майновим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151, яке належить позивачу.

Позовні вимоги ВАТ "Київгума" обґрунтовані тим, що 10.02.2004 між ВАТ "Київгума" (позивач) та ЗАТ "Київгума" (відповідач-1) було укладено договір міни, за умовами якого сторони здійснювали обмін належного їм на

праві власності майна, а саме: позивач передав належний йому майновий комплекс - база відпочинку "Сосновий бір", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151; відповідач-1 передав належні йому власні акції в кількості 540806 штук, номінальною вартістю 1,00 грн. кожна. 01.08.2005

Доповідач: Волік І.М.

відповідач-1 продав зазначений майновий комплекс ТОВ "Шико-2004" (відповідач-2) за договором купівлі-продажу.

У 2005 році позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання за ним права власності на вказаний майновий комплекс та про визнання недійсним договору купівлі-продажу між відповідачем-1 та відповідачем-2 (справа № 41/528). Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.206 позовні вимоги позивача задоволено: визнано за ним право власності на майновий комплекс та визнано недійсним договір купівлі-продажу цього ж майнового комплексу між відповідачем-1 та відповідачем-2. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Верховного суду України.

Таким чином, позивач вважає, що з 10.02.2004 (дата укладення договору міни) по 23.10.2006 (набрання рішенням господарського суду міста Києва у справі № 41/528 законної сили) відповідач-1 та відповідач-2 безпідставно володіли зазначеним майновим комплексом, порушили право власності, що призвело до спричинення збитків позивачу у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди) від використання майнового комплексу у розмірі 992 284,00 грн.

ЗАТ "Київгума" заперечуючи проти позову подало зустрічний позов до ВАТ "Київгума" про стягнення з позивача 45 000,00 грн. в якості відшкодування зроблених витрат на утримання майнового комплексу. Вимоги ЗАТ "Київгума" обґрунтовані тим, що за час володіння майновим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151, він поніс витрати на утримання та збереження зазначеної нерухомості в сумі 45 000,00 грн. (оплата охорони та прибирання території) за період з квітня 2004 року по червень 2005 року (включно). А тому наведені обставини, на думку позивача за зустрічним позовом, є підставами для задоволення його вимог в порядку статті 1214 Цивільного кодексу України щодо відшкодування за рахунок відповідача за зустрічним позовом зроблених необхідних витрат на майно.

Також, не визнаючи заявлені вимоги за первісним позовом, 17.04.2007 ТОВ "Шико-2004" (відповідач-2) подало зустрічний позов про стягнення з ВАТ "Київгума" 280 891,00 грн. відшкодування зроблених витрат на утримання майнового комплексу. Вимоги позивача за зустрічним позовом № 2 обґрунтовані тим, що за час володіння майновим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151, за період з 01.08.2005 по 23.10.2006 він поніс витрати на утримання та збереження зазначеної нерухомості. Наведені обставини, на думку позивача за зустрічним позовом № 2, є підставами для задоволення його зустрічного позову в порядку ст. 1214 ЦК України щодо відшкодування за рахунок відповідача за зустрічним позовом зроблених необхідних витрат на майно.

Крім того, 05.06.2008 ТОВ "Шико-2004" подано заяву про збільшення зустрічних позовних вимог до 487 004,44 грн. Збільшення позовних вимог обґрунтовано тим, що в ході проведення внутрішньогосподарської перевірки обліку фінансових операцій було встановлено, що з 01.08.2005 по 23.10.2006 ТОВ "Шико-2004 на утримання майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151, крім вказаних раніше 335 992,24 грн. (заява про збільшення позовних вимог, з урахуванням актів приймання виконаних робіт) було витрачено також 139 577,22 грн. на проведення будівельних робіт по встановленню огорожі навкруги території бази відпочинку; 11 040,00 грн. на проведення інженерно-геодезичних вишукувань на території бази; 394,98 грн. на проведення робіт по нанесенню червоних ліній.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2008 у справі № 32/157 (суддя Хрипун О.О.) первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Київгума" з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Київгума" суму збитків у розмірі 683 060,00 грн., 1 700,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 346,00 грн. витрат за проведення експертизи.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико-2004" з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Київгума" суму збитків у розмірі 683 060,00 грн., 1 700,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 346,00 грн. витрат за проведення експертизи.

В задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Київгума" відмовлено повністю.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико-2004" відмовлено повністю.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 6 716 593,00 грн., - припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 (колегія суддів: головуючий –Андрієнко В.В., судді –Буравльов С.І., Вербицька О.В.) рішення господарського міста Києва від 16.07.2008 у справі № 32/157 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовим актами, Закрите акціонерне товариство "Київгума" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судові рішення прийняті при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Шико-2004" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 скасувати. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Київгума" та задоволення зустрічного позову ТОВ "Шико-2004". В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з Роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Господарськими судами встановлено, що 10.02.2004 Відкрите акціонерне товариство "Київгума" (позивач) та Закрите акціонерне товариство "Київгума" (відповідач-1) уклали договір міни, відповідно до умов якого сторони здійснили обмін належного їм майна: позивач передав належний йому майновий комплекс - база відпочинку "Сосновий Бір", який розташовано за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151 (надалі - майновий комплекс,); відповідач-1 передав належні йому власні акції в кількості 540 806 штук, номінальною вартістю 1,00 грн. кожна. 01.08.2005 відповідач-1 продав зазначений майновий комплекс Товариству з обмеженою відповідальністю "Шико-2004" за договором купівлі-продажу.

У 2005 році ВАТ "Київгума" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання за ним права власності на вказаний майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.08.2005 укладений між Закритим акціонерним товариством "Київгума" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шико-2004".

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2006 у справі № 41/528, яке набрало законної сили 23.10.2006, за Відкритим акціонерним товариством "Київгума" було визнано право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151, визнано нікчемним договір міни та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01.08.2005 зазначеного майнового комплексу, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог заявлених ЗАТ "Київгума" та ТОВ "Шико-2004" господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин та норм діючого законодавства.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Такими збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Частиною 2 ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2006 у справі № 41/528 визнано договір міни між ВАТ "Київгума" та ЗАТ "Київгума" нікчемним на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки всупереч вимогам статті 657 Цивільного кодексу України, при укладенні договору міни було дотримано лише його письмову форму, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації здійснено не було. Відповідно до частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тобто він є недійсним з моменту його укладання. Виходячи зі змісту статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, суди дійшли до висновку, що починаючи з моменту укладення договору міни, тобто с 10.02.2004 і до моменту вступу рішення господарського суду міста Києва у справі № 41/528 в законну силу, до 23.10.2006, відповідач-1 і відповідач-2 за первісним позовом, безпідставно володіли майновим комплексом - базою відпочинку "Сосновий бір", розташованого за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151.

Таким чином, виходячи із диспозиції ст. 1214 Цивільного кодексу України, у відповідача-1 та відповідача-2 виникло зобов'язання відшкодувати всі доходи, які вони одержали або могли одержати від майнового комплексу з часу, коли ці особи дізналися або могли дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вони також відповідають за допущене ними погіршення майна. Отже, відповідач-1 володів майновим комплексом без достатньої правової підстави починаючи з 10.02.2004 (моменту укладення договору міни) і до 01.08.2005 (моменту укладення договору купівлі-продажу з відповідачем-2). В свою чергу, відповідач-2 володів майновим комплексом без достатньої правової підстави починаючи з 01.08.2005 до 23.10.2006 (момент набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 41/528).

Судом першої інстанцій, а також апеляційної інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача-2 на те, що до постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2006, яким залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2006 у справі № 41/528, він не знав і не міг знати про володіння майновим комплексом без достатньої правової підстави виходячи з наступного.

Зокрема, в рішенні господарського суду м. Києва від 26.07.2006 було встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 01.08.2005 від імені відповідача-2 - ТОВ "Шико-2004" його підписував директор Фундовний А.В. Водночас, із довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 05-02/06 від 13.02.2006 вбачається, що Фундовний А.В. в період з 10.01.2001 по 18.08.2004 був керівником ТОВ "МАС", одного з акціонерів ЗАТ "Київгума". А отже, як посадова особа ТОВ "МАС" в період з 10.01.2001 по 18.08.2004 Фундовний А.В. повинен був знати про існування попереднього договору від 04.11.2003, за умовами якого між позивачем та відповідачем-1 повинен був бути укладений договір міни акцій на нерухоме майно. Окрім того, йому, як посадовій особі ТОВ "МАС", також повинні були бути відомі умови Протоколу загальних зборів акціонерів відповідача-1 від 10.02.2004, за яким передбачалось укладання окремого договору щодо купівлі акцій з боку позивача. Більш того, відповідач-1, ТОВ "МАС", а також відповідач-2 мають єдине фактичне місцезнаходження: м. Київ, провулок Козловського, 4, оф. 2, що було встановлено постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2006 у справі № 41/528, а також підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 05-02/06 від 13.02.2006.

Крім того, як встановлено судами, договір купівлі-продажу майнового комплексу було укладено в той період коли вирішувався спір між позивачем та відповідачем-1, оскільки ухвалою суду від 25.07.2005 було порушено провадження у справі № 41/528 та призначено розгляд справи на 01.08.2005. При цьому, відповідач-1 –ЗАТ "Київгума" в п. 6 договору купівлі-продажу майнового комплексу від 01.08.2005 зазначив, що судові спори щодо відчужуваного майна не ведуться.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що відповідач-2 міг знати про відсутність правових підстав для відчуження ЗАТ "Київгума" спірного майна та наявність спору між сторонами з цього приводу. Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач-2 міг знати, по-перше, про нікчемність укладеного договору міни між позивачем та відповідачем-1 і, по-друге, про існування на момент укладання договору від 01.08.2005 судового спору з приводу визнання права власності на майновий комплекс за позивачем, що також встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2006 у справі № 41/528.

За таких обставин, відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати позивачеві всі доходи, які він одержав або міг одержати від майнового комплексу за період з 10.02.2004 до 01.08.2005, відповідач-2 за період з 01.08.2005 до 23.10.2006.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша ст. 22, частина перша ст. 1214 Цивільного кодексу України).

За умов нормального функціонування бази відпочинку та за умов нормального ділового обігу, у випадку дотримання відповідачами прав власності позивача на базу відпочинку, останній міг би здавати в орендне користування до 90 відсотків будиночків для відпочинку, та отримувати відповідний дохід. При цьому, виходячи із середньостатистичної орендної плати за місяць за користування будиночком, яка складає 833,00 гривні, що підтверджується наявними у справі договорами оренди, а саме: договором оренди № 2807/06-31/2 від 28.07.2006 із Лазаренковим В.Д.; договором оренди № 2006/06-31/2 від 19.062006 із Масовською С.В.; договором оренди № 1006/06-У від 10.06.2006 із ЗАТ "Укрмостдорбуд", за якими відповідач-2 передав в орендне користування будиночок № 32/2. А також договорами № 0306/06-3 від 03.06.2006 та № 3/07-120 від 01.07.2006 - із Заболотним О.С.; договори № 1707/06-83 від 17.07.2006; № 1706/06-83 від 16.06.2006 та № 1708/06-83 від 17.08.2006 - із Шиденко І.Д., суди дійшли до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення збитків, та, враховуючи строки безпідставного володіння майновим комплексом відповідачем-1 та відповідачем-2, про доцільність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача-1 - 683060,00 грн. та відповідача-2 - 683060,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2006 у справі № 41/528 фактично було встановлено, що відповідач-1 та відповідач-2, безпідставно набули майно та зберігали його у себе без достатніх правових підстав, тобто, з порушенням діючого законодавства, чим порушили цивільні права особи та завдали їй збитків, які вона має право відшкодувати за рахунок відповідачів. А отже, судами встановлено наявність складу цивільного правопорушення та розмір збитків.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову № 1 - ЗАТ "Київгума" суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин.

Так, 01.04.2004 між відповідачем-1- ЗАТ "Київгума" та ВАТ "Київгума" був укладений договір оренди майнового комплексу № 39 та додаткова угода до даного договору.

При цьому, пунктом 2 додаткової угоди визначено, що ВАТ "Київгума" здійснює охорону та прибирання майнового комплексу "Сосновий бір", при цьому вартість вказаних робіт, відповідно до актів виконаних робіт, зараховуватиметься в рахунок орендної плати. Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом зменшував орендну плату за майновий комплекс "Сосновий бір" на вартість послуг по охороні і прибиранню об'єкту, які здійснював відповідач за зустрічним позовом № 1, то різниця між юридичною (встановлена в договорі) та фактичною орендною платою не є збитками для позивача за зустрічним позовом № 1, оскільки він не мав достатньої правової підстави на отримання цієї плати, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2006. Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову ЗАТ "Київгума".

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову № 2 - ТОВ "Шико-2004" суди виходили з того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9386/9387 від 14.04.2008 встановлено, що роботи, про які відповідач-2 зазначає у актах виконаних робіт на базі відпочинку не виявлено.

Крім того, імперативними нормами частини 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат, тобто не всі витрати набувача підлягають відшкодуванню, а лише "необхідні", тобто ті, без яких неможливо було обійтись.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи те, що ТОВ "Шико-2004" не надало суду доказів, на підтвердження наявності зроблених ним необхідних витрат на майно, то суди дійшли правомірного висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом № 2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, аналіз встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, дає касаційній інстанції можливість встановити, що рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 прийняті відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанцій не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.