ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 р.
№ 04/18-71
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.
суддів :
Швеця В.О. Шаргала В.I.
за участю представників сторін:
позивача
ОСОБА_2. дов. №65 від 04.01.2007 р.
відповідача
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1.
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2007
р.
у справі
№04/18-71 господарського суду Волинської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1.
до
Державного комунального підприємства "Любомль -ринок"
про
усунення перешкод у здійсненні підприємницької діяльності та
користування майном
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1.
(надалі СПД ОСОБА_1.) звернулася до господарського суду Волинської
області з позовом до Державного комунального підприємства (надалі
ДКП) "Любомль -ринок" про усунення перешкод у здійсненні
підприємницької діяльності та користування майном.
Позовні вимоги мотивовані тим, що належна СПД ОСОБА_1.
земельна ділянка, на якій розміщений її магазин, межує з земельною
ділянкою ДКП "Любомль -ринок" і прохід до цього магазину можливий
лише через земельну ділянку відповідача. Однак, відповідач замикає
вхідні ворота, тому позивач не має можливості забезпечити
безперешкодний прохід до магазину своїх працівників та покупців, а
також проїзд транспорту постачальників, тобто позбавлений
можливості вільно здійснювати господарську діяльність. Разом з тим
на земельну ділянку відповідача щодо проходу та проїзду на
земельну ділянку позивача накладений сервітут, якого ДКП
"Любомль -ринок" не дотримується.
Доповідач: Шаргало В.I.
Рішенням господарського суду Волинської області від
23.04.2007 року (суддя Філатова С.Т.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12.06.2007 року (судді: Слука М.Г., Онишкевич В.В., Скрутовський
П.Д.) в позові відмовлено з огляду на те, що позовні вимоги щодо
забезпечення безперешкодного проходу та проїзду транспортних
засобів позивача, покупців та постачальників через земельну
ділянку ДКП "Любомль -ринок" є фактично вимогою про встановлення
обтяження на земельну ділянку відповідача, яке можливе лише шляхом
встановлення сервітуту, однак така вимога підприємцем не
заявлялась, посилання позивача на існуючий сервітут матеріалами
справи не підтверджується.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
СПД ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
зокрема, ст.ст. 32, 35, 36, 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 4, 48 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 152 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.ст. 386, 391 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення позову.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника
позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова
колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
СПД ОСОБА_1. на праві власності належать нежитлове приміщення, що
використовується під магазин, та земельна ділянка для
обслуговування магазину, які розміщені за адресою м. Любомль, вул.
Дружби, 1А. Належна позивачу земельна ділянка межує з земельною
ділянкою ДКП "Любомль -ринок" по вул. Дружби, 3, право якого
посвідчується Державним актом на право постійного користування
земельною ділянкою серії ЯЯ №035254. Прохід до магазину по вул.
Дружби, 1А можливий по наявному шляху через земельну ділянку
відповідача як по вул. Дружби, 3 так і з вул. I.Франка. Позивач
стверджував, що в'їзні ворота з обох названих вулиць були
замкнені, а безперешкодний прохід та проїзд до магазину був
можливий лише у базарні дні: четвер, суботу, неділю. Відповідач
стверджував, що станом на 22.03.2007 року позивач має вільний
доступ до свого магазину. Крім того, судами встановлено, що
міською радою не зареєстровано договору (сервітуту) на обмежене
право СПД ОСОБА_1. користуватися земельною ділянкою відповідача.
За правилами ст.ст. 98, 99 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
власники або землекористувачі земельних ділянок можуть
вимагати права проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на
транспортному засобі по наявному шляху через чужу земельну ділянку
шляхом встановлення земельного сервітуту.
Під сервітутом розуміється обмеження права власника,
користувача земельної ділянки або іншого нерухомого майна, що
встановлюється на підставі оформленої між сторонами угоди, рішення
суду або іншої юридичної підстави, на використання земельної
ділянки.
Земельний сервітут може бути постійним або строковим.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника
земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав
володіння, користуванн я та розпорядження нею. Земельний сервітут
здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної
ділянки, щодо якої він встановлений (п.п.2,3,4 ст. 98 ЗК України
( 2768-14 ) (2768-14)
).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на
час розгляду спору перешкоди щодо проходу та проїзду до магазину
позивача були усунуті, вимога про встановлення земельного
сервітуту останнім не заявлялася, а відтак з урахуванням норм
вищенаведеного законодавства суди попередніх інстанцій відмовили у
позові цілком обгрунтовано.
Щодо посилань скаржника на порушення судами попередніх
інстанцій ст. 152 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, то
обраний позивачем спосіб захисту прав на земельну ділянку не
відповідає вимогам цієї статті.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій
фактичні обставини справи встановлено на основі повного і
об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка
з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для
скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної
особи ОСОБА_1. залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.06.2007р. у справі №04/18-71 залишити без змін.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Швець В.О.
Суддя
Шаргало В.I.