Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 02 грудня 2008 року №02-12/523 розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя -Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.

У лютому 2008 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулося ТОВ "АТП-21" з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 8150 грн. заборгованості за договором № 3 від 01.01.2007 про надання послуг.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.01.2007 між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) було укладено договір № 3, предметом якого є надання послуг з огляду транспортних засобів належних замовнику, медичного огляду водіїв замовника, диспетчерського управління та контролю за роботою на лінії автомобілів у кількості 7 одиниць. За умовами договору та протоколу погодження договірної ціни відповідач зобов'язувався сплачувати не пізніше п'ятого числа поточного місяця на користь позивача 150,00 грн. за одну одиницю рухомого складу. Грошові зобов'язання виконані частково, відповідачем сплачено лише 6200 грн., сума боргу за договором становить 8150 грн. із розрахунку 14350 грн. -6200 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у даній справі позов задоволено. За рішенням суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 8150 грн. заборгованості, 102 грн. витрат на держмито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідності висновків суду матеріалам справи. При цьому посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, не був присутнім ні на жодному із засідань суду та взагалі не знав про існування цього спору, що відповідно до п. 2 ч. 2 статті - 111-10 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду. Крім того, вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що сума боргу відповідача не підтверджена розрахунком, не перевірив чи надавались послуги з боку позивача і яким чином вони підтверджуються, не встановив за який період нарахована сума боргу та чи вимагав саме цю суму позивач сплатити від відповідача. Більш того, позивач надав суду докази сплати відповідачем послуг позивача за прибутковими касовими ордерами, в яких зазначено підставою сплати: "за послуги маршрутної сеті", але позивач не повинен був надавати відповідачу такі послуги і взагалі їх не надавав, а відповідач відповідно не повинен був їх сплачувати.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Так, господарським судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2007 між сторонами у справі укладено договір № 3 про надання позивачем послуг з огляду транспортних засобів належних відповідачу, медичного огляду водіїв відповідача, диспетчерського управління та контролю за роботою на лінії автомобілів у кількості 7 одиниць. За умовами договору та протоколу погодження договірної ціни відповідач зобов'язувався сплачувати не пізніше п'ятого числа поточного місяця на користь позивача 150,00 грн. за одну одиницю рухомого складу.

В зв'язку з наявністю заборгованості у відповідача по сплаті платежів за вказаним договором позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

Господарський суд першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем з оплати наданих на його замовлення послуг, чим порушив умови укладеного між ними договору та приписи чинного законодавства: статей 901- 903, 525, 526, ч.1 ст. 530 ЦК України, статті 193 ГК України.

Однак, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч вказаної норми, господарський суд першої інстанції не з'ясував та не в повному обсязі дослідив обставин справи щодо строку дії договору, періоду за який відповідач зобов'язаний сплатити кошти.

Крім того, задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8150,00 грн., господарський суд не витребував розрахунку зазначеної суми, не з'ясував за які місяці позивач вимагає від відповідача сплати боргу, не дослідив надані позивачем платіжні документи в підтвердження проведення оплати відповідачем, а саме прибуткові касові ордери, в яких вказано про прийняття від відповідача коштів за послуги маршрутної мережі та на яких зазначено назви двох підприємств: позивача -ТОВ "АТП-21" та іншої особи - ТОВ "ДАТП-11227".

При цьому суд першої інстанції не виконав вимог статті 38 ГПК України, відповідно до якої якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документі і матеріали, необхідні для вирішення спору, та не витребував від сторін додаткових доказів в підтвердження проведення розрахунків за договором, зокрема, від позивача касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті за період дії договору та інші документи, які відображають рух готівки, що надійшла до каси позивача відповідно до Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) (з наступними змінами); довідку за підписом головного бухгалтера відповідача стосовно того чи сплачував останній позивачу платежі за договором № 3 від 01.01.2007.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив виключно з доводів позивача, залишаючи без належного аналізу надані ним документи на підтвердження своїх вимог.

Щодо твердження скаржника про допущення господарським судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які полягають у розгляді справи за його відсутності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штам суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

В матеріалах справи наявні докази про повернення ухвал про призначення даної справи до розгляду, відкладення розгляду справи, що були надіслані за місцем проживання відповідача, що не заперечується останнім, а за таких обставин, його посилання на неповідомлення його про час і місце розгляду справи є безпідставним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів.

Враховуючи вимоги ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2008 у справі № 9/121-08 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.