Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Насвіщук Л.А, (дов. від 02.12.08), Майдіков І.С. (дов. від 20.11.08),

відповідача: Сукманова О.В. (дов. від 02.12.08), Перес Сантана А.В. - директор,

3-тьої особи: Карпов С.В. (дов. від 16.07.07),

Ухвалою від 29.07.08 господарського суду Автономної Республіки Крим провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Постановою від 09.09.08 Севастопольського апеляційного господарського суду вказану вище ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "ЕТК Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як встановлено місцевим господарським судом, який приймав рішення у даній справі, 03.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ест-Інвест 3", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТК Україна" та "Fastprojekt Development Group "LLC" було підписано договір про спільну діяльність.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного Договору, учасники зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об'єднання внесків для досягнення спільної мети: реконструкція Об'єкту реконструкції у Рекреаційний комплекс; введення рекреаційного комплексу до експлуатації; отримання у власність кожним із Учасників апартаментів, приміщень та машино-місць рекреаційного комплексу.

Відповідно до пункту 3.3 Договору відповідач повинен був в якості внеску у спільну діяльність передати грошові кошти у сумі 132 000 000 (сто тридцять два мільйони) гривень, які перераховуються періодичними платежами, у залежності від графіку виконання робіт з реконструкції та зобов'язань перед третіми особами по цивільно-правовим договорам.

Відповідно до пункту 6.4.3 Договору про спільну діяльність від 03 грудня 2007 року, учасники за Договором мають спільно, за загальною згодою всіх учасників, затвердити орієнтований графік виконання робіт з реконструкції.

25 березня 2008 року позивач направив відповідачу додаткову угоду щодо внесення змін в договір про спільну діяльність, в якій пропонував внести зміни по фінансуванню будівельних робіт, строків початку продажу апартаментів і відповідальності учасників спільної діяльності. Згоди за цією додатковою угодою не було досягнуто з відповідачем з причини не оформлення додаткової угоди відповідно до норм діловодства.

Звертаючись з позовом про розірвання договору про спільну діяльність від 03 грудня 2007 року ТОВ "Компанія "Ест-Інвест З" послалось на те, що відповідачем були укладені договори з проектними організаціями, а саме з ТОВ ПКФ "САЛД ЛТД", ПП "НАЧАЛО", ТОВ "Инжзащита", чим порушено п. 6.4 договору, оскільки вказані вище договори не були погоджені всіма учасниками спільної діяльності, тим самим, на думку позивача, порушено його права як повноправного учасника спільної діяльності, рішення про намір укласти відповідні договори не було оформлено відповідним протоколом, який би підтвердив факт вибору зазначених проектних організацій. На думку позивача, вказані дії з боку відповідача є суттєвим порушенням умов договору про спільну діяльність, оскільки позбавляє позивача права користуватись тим, на що він розраховував при укладанні договору, а саме на те, що сторони зобов'язуються діяти спільно для досягнення відповідної мети і спільно приймати певні рішення, щодо питань які учасники вважають переважними.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір про спільну діяльність є неукладеним в розумінні частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, у зв'язку з відсутністю підписаного графіку виконання робіт з реконструкції та, як наслідок, встановленого порядку внесення платежів відповідачем як учасником за договором, а також недосягнення сторонами згоди щодо умов, обумовлених додатковою угодою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при розгляді справи не було забезпечено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це передбачено статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Висновок судів щодо укладення спірного договору зроблено без врахування та оцінки усіх положень останнього.

Так, відповідно до пункту 3.3. договору про спільну діяльність від 03 грудня 2007 року ТОВ "ЕТК Україна" як внесок у спільну діяльність узяло на себе зобов'язання передати грошові кошти у розмірі 132000000 грн., які перераховуються періодичними платежами у залежності від графіку виконання робіт з реконструкції та зобов'язань перед третіми особами по цивільно-правовим договорам.

Відповідно до статті 6 договору "Ведення загальних справ"і пунктом 6.4.3. до компетенції всіх учасників за договором відноситься затвердження орієнтовного графіку виконання" робіт з реконструкції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на посилання в касаційній скарзі на той факт, що графік виконання робіт з реконструкції не міг бути затверджений сторонами на момент звернення з позовом у даній справі, оскільки за період з 03 грудня 2007 року (дати укладення договору про спільну діяльність) і до моменту пред'явлення позову (близько шести місяців) ТОВ "ЕТК Україна" мало можливість лише укласти договори на проектні роботи, сплатити аванси по всіх цих договорах, та замовити технічні умови у відповідних організаціях, як уповноважений учасник на ведення загальних справ. У зв'язку з цим у договорі про спільну діяльність в пункті 6.5. учасники затвердили: загальний термін виконання робіт з реконструкції (будівництву) комплексу - він не повинен перевищувати 30 (тридцяти) місяців з дати здобуття останнього дозволу на початок будівельних робіт; у цей загальний термін не включається термін призупинення будівельних робіт у пік курортного сезону - якщо таке призупинення будівельних робіт у пік курортного сезону вироблене на підставі вимоги місцевих органів влади, а строк здачі рекреаційного комплексу в експлуатацію - не повинен перевищувати 3 (три) місяців з дати завершення робіт з реконструкції. Пунктом 14.1. сторони встановили, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до досягнення мети спільної діяльності, а саме до здобуття у власність кожним з учасників апартаментів, приміщень і машино-місць рекреаційного комплексу відповідно до умов цього договору, або протягом 5 (п'яти) років з дати підписання договору, залежно від того, яка з умов настане раніше.

При цьому відповідно до п.3.4. договору у разі недостатності коштів для фінансування мети спільної діяльності такі кошти (додаткові внески) в необхідному об'ємі вносить виключно ТОВ "ЕТК Україна" та у силу п.5.2. договору ця обставина не впливає на частки учасників у праві загальної часткової власності та розподіл результатів спільної діяльності учасників.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що умовами договору не передбачено, що графік робіт з реконструкції є невід'ємною частиною договору у вигляді додатка (згідно п.6.4. договору він оформляється відповідним протоколом).

Отже, з огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку. що спірним договором встановлено основні терміни виконання зобов'язань ТОВ "ЕТК Україна" чітко визначені у договорі, підписані сторонами та скріплені печаткою. Дана обставина свідчить про те, що сторони при укладенні договору про спільну діяльність домовилися за всіма істотними для сторін умовами договору і він в силу ст.ст. 637, 638 ЦК України є укладеним.

Крім того, судами не враховано, що на момент розгляду позову ТОВ "ЕТК Україна" повністю профінапсовано всі договори на виконання проектних робіт на загальну суму більше 1500000 грн., відкриті через Національний банк України кредитні лінії від іноземного засновника, будівельні роботи з реконструкції не початі унаслідок не завершення проектних робіт, договір про спільну діяльність, укладений сторонами у справі 03 грудня 2007 року строком на п'ять років, підписаний всіма учасниками договору і скріплений печатками, зареєстрований у відповідних органах, відкритий окремий рахунок по спільній діяльності, передані акти прийому-передачі вкладів, йде повне фінансування за рахунок вкладу ТОВ "ЕТК Україна" проектних робіт, немає заборгованості перед третіми особами по цивільно-правовим договорам, відповідно до статті 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування" спірний договір зареєстрований у Міністерстві економіки Автономної Республіки Крим.

До того ж, вимога щодо визнання договору неукладеним позивачем не ставилась, а прийняття рішення щодо визнання спірного договору неукладеним порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача, оскільки позбавляє його права на судовий захист та, при наявності такого рішення, права на відшкодування понесених ним витрат на виконання спірного договору, що є порушенням п. 5 ст. 3 ЦК України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 29.07.08 господарського суду АР Крим та постанову від 09.09.08 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-7/8320-2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду АР Крим.