7/122 Про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами - 03.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.06.2003 у справі №7/109 позов прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (надалі позивач) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук (надалі-відповідач) задоволено. За рішенням визнано недійсним на майбутнє в частині лізингу сівалки овочевої СОН –4.2 договір фінансового лізингу №25-01-302 фл від 02.03.2001, укладений між позивачем та відповідачем; вилучено у відповідача на користь позивача сівалку овочеву СОН –4.2., залишковою вартістю 8086,55 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 474 883,83 грн. боргу за лізинговими платежами, 11 045,48 грн. інфляційних, 18 613,28 грн. пені, стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 1 700,00 грн. державного мита, стягнуто з відповідача на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено у зв’язку з неправильним нарахуванням інфляційних.

В 2008 році Прилуцький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук подав до господарського суду Чернігівської області касаційне подання про перегляд вказаного рішення від 20.06.2003 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.07.2008 у даній справі, задоволено подання Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2003; змінено рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2003 –виключено з резолютивної частини рішення пункти 1 та 2, якими визнано недійсним на майбутнє в частині лізингу сівалки овочевої СОН –4.2 договір фінансового лізингу №25-01-302 фл від 02.03.2001 та вилучено у відповідача на користь позивача сівалку овочеву СОН –4.2., залишковою вартістю 8 086,55 грн. В частині стягнення боргу, інфляційних та пені, рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2003 змінено, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 138 879,90 грн. боргу за лізинговими платежами, 2 128,73грн. інфляційних та 4 631,96грн. пені. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 рішення господарського суду Чернігівської області від 24.07.2008 у даній справі скасовано повністю; у задоволенні подання Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2003 відмовлено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 795,00 грн. державного мита.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, до Вищого господарського суду України звернувся відповідач з касаційною скаргою та заступник прокурора Чернігівської області з касаційним поданням, в яких просять постанову скасувати, а залишити без змін рішення господарського суду Чернігівської області від 24.07.2008 у даній справі.

Підстави як касаційної скарги, так і касаційного подання обґрунтовуються, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови виходив з того, що обставини, які визнані судом першої інстанції як нововиявлені, такими не є, оскільки могли бути встановлені судом при вирішенні даної справи у 2003 році. Однак судом не враховано, що із поданням про перегляд рішення господарського суду першої інстанції за нововиявленими обставинами звертається саме прокуратура, оскільки їй стало відомо про ці нововиявлені обставини лише у 2008 році, а на час прийняття рішення судом першої інстанції у 2003 році ці обставини відомі не були, адже приховувались позивачем –ВАТ "НАК "Украгролізинг" як від суду, так і від прокуратури.

Відзиву на касаційну скаргу та касаційне подання сторонами подано не було, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції в порядку ст. 111-2 ГПК України переглянути дану справу.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами першої та апеляційної інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Прилуцький міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Чернігівської області із поданням про перегляд рішення господарського суду першої інстанції від 20.07.2003 у даній справі за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування подання прокурор посилається на те, що Прилуцькій міжрайонній прокуратурі 11.02.2008 стали відомі факти (обставини), що мають суттєве значення для даної справи. Такими обставинами є те, що 04.07.2002 нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковою О.М. було вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на майно, передане позивачем у лізинг відповідачу у даній справі за договором фінансового лізингу №25-01-302 фл від 03.02.2001. На підставі даного виконавчого напису державним виконавцем Державної виконавчої служби в м. Прилуки та Прилуцького району Дерев'янко А.В. 02.08.2002 було описано та арештовано майно, передане відповідачу у лізинг, а саме: комбайн "Славутич" КЗС 09-01 (2 шт.), агрегат АП 6, сівалка овочева універсальна СОН –4.2, сівалка зернова –5.4 (2 шт.), жниварка для збирання соняшнику ПЗСС –8 (2 шт.), приставка для збирання кукурудзи ПЗКС –6 (2 шт.), подрібнювач соломи КЗС9МО08 03000 (2 шт.). Згідно з актом опису й арешту майна від 02.08.2002 серії АА №216654, арештоване майно було передано відповідачу на відповідальне зберігання.

На підставі наведених обставин, судом першої інстанції зроблені наступні висновки:

- лізингові платежі за договором фінансового лізингу №25-01-302 фл від 02.03.2001 підлягають сплаті за період, строк оплати за який настав згідно з графіком сплати лізингових платежів, а саме: з 05.09.2001 по 02.08.2002 на суму 293 682,38 грн.;

- відповідач частково розрахувався із позивачем по договору фінансового лізингу та сплатив йому 188 174,10 грн., про що зазначено у рішенні суду першої інстанції від 20.06.2003;

- борг відповідача по сплаті лізингових платежів, строк оплати яких настав станом на 02.08.2002 становить 105 508,28 грн.;

- стягненню також підлягають лізингові платежі строк оплати яких на день опису та арешту техніки не настав в частині плати за користування згідно з графіком лізингових платежів за час користування до 02.08.2002 на загальну суму 33 371,62 грн., вимоги про сплату яких визнає відповідач;

- відповідач визнає загальну суму боргу у розмірі 138 879,90 грн. (105 508,28 грн. – борг відповідача по лізингових платежах станом на 02.08.2002 +33 371,62 грн. –лізингові платежі строк в частині плати за користування), а тому, борг підлягає стягненню на підставі ст. 78 ГПК України;

- інфляційні витрати підлягають стягненню з відповідача за період з квітня 2002 року по лютий 2003 року у сумі 2 128,73 грн.;

- розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4 631,96 грн. з урахуванням зменшення її розміру за рішенням суду, яке переглядається, на 20%;

- договір лізингу відповідно до діючого на момент прийняття рішення у 2003 році законодавства підлягав визнанню недійсним на майбутнє при умові його дії, однак оскільки він припинив свою дію з моменту складання акту опису й арешту майна, визнанню недійсним не підлягає.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи вказане судове рішення в апеляційному порядку та скасовуючи його, не погодився із доводами Прилуцького міжрайонного прокурора про те, що йому стало відомо про факти (виконавчий напис нотаріуса та акт про опис і арешт майна) лише 11.02.2008, так як він не приймав участі у справі, оскільки ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящими та прийшов до висновку, що суду не надано доказів того, що у 2003 році сторони у справі чи прокурор не могли надати суду виконавчий напис нотаріуса та акт опису й арешту майна від 02.08.2002, а тому обставини, які визнані судом першої інстанції як нововиявлені такими не є, а є доказами, які були несвоєчасно подані сторонами та прокурором, а відтак обставини, встановлені на їх підставі, не є нововиявленими.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції оскільки вони суперечить фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора.

Отже, однією із принципових ознак нововиявлених обставин є те, що вони на час прийняття судом рішення не були відомі та не могли бути відомі заявникові, тобто особі, яка звертається до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником у даній справі про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, є Прилуцький міжрайонний прокурор, якому стало відомо про існування нововиявлених обставин у даній справі (виконавчий напис нотаріуса та акт про опис та арешт майна) під час здійснення перевірки, в ході якої було з'ясовано, що через неподання позивачем у 2003 році до прокуратури дійсних фактів про період користування лізинговою технікою відповідачем, останньому була присуджена до стягнення завищена сума боргу, несплата якого призвела до фактичного банкрутства відповідача. Однак суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови та скасуванні рішення господарського суду першої інстанції, безпідставно не врахував цієї обставини, а саме, що до суду із заявою про перегляд рішення господарського суду Чернігівської області від 20.06.2003 звернувся не відповідач, тобто, заявником є не відповідач, а Прилуцький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук, який участі у розгляді даної справи судом першої інстанції у 2003 році не брав. До того ж, посилаючись на недоведеність перед судом причин неподання сторонами та прокуратурою виконавчого напису нотаріуса та постанови про опис та арешт майна під час розгляду даної справи у 2003 році, суд апеляційної інстанції не дослідив та не врахував, що відповідач участі у судових засіданнях, які мали місце у 2003 році при розгляді даної справи не брав, про що свідчать як матеріали справи, так і значиться у поясненнях прокуратури Чернігівської області; заступнику прокурора Чернігівської області, який звернувся у 2003 році до суду із позовом в інтересах держави в особі позивача про стягнення з відповідача грошових коштів також не було відомо про існування як виконавчого напису, так і акту про опис та арешт майна, адже дана інформація була прихована позивачем, про що зазначено в поясненнях прокуратури Чернігівської області, які містяться в матеріалах справи.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про прокуратуру" систему органів прокуратури, крім Генеральної прокуратури України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних прокуратур, становлять і інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Аналогічна позиція викладена в ст. 35 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним кодексом.

Отже, як обласна, так і міжрайонна прокуратури становлять єдину систему органів прокуратури, про що вказує суд апеляційної інстанції у своїй постанові із чим погоджується суд касаційної інстанції, однак, немає правових підстав стверджувати, що участь у справі обласної прокуратури, яка у 2003 році звернулася до суду із позовом в інтересах держави в особі позивача якимось чином може завадити чи унеможливити участь у цій же справі міжрайонної прокуратури, яка вже в 2008 році звернулася до суду за захистом прав держави в особі відповідача, шляхом внесення подання про перегляд рішення суду від 20.06.2003 за нововиявленими обставинами.

Виходячи із наведеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду, оскільки неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 112, 113 ГПК України, ст.ст. 6, 13, 34 Закону України "Про прокуратуру" призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Стосовно рішення господарського суду Чернігівської області, прийнятого у даній справі 24.07.2008, колегія суду зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення за заявою Прилуцького міжрайонного прокурора про перегляд рішення цього ж суду від 20.06.2003 правильно обрані та застосовані норми процесуального права, зокрема, глави ХІІІ ГПК України (1798-12) , яка регулює перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами. Господарський суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про те, що зазначені Прилуцьким міжрайонним прокурором обставини – виконавчий напис нотаріуса та акт про опис та арешт майна, є нововиявленими обставинами, оскільки мають істотне значення для правильного вирішення даної справи і якби були відомі суду під час прийняття рішення 20.06.2003 у даній справі, вплинули б на остаточні висновки суду.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) мотивувальна частина кожного рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обовязки сторін у спірних правовідносинах, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках –також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні справ.

Тобто, із наведених приписів випливає, що мотивувальна частина рішення суду повинна мати вказівку (посилання) на ті чи інші нормативні акти, закони, тощо, на підставі яких зроблений той чи інший висновок суду та встановлені обставини справи.

Однак, суд першої інстанції, визнаючи в мотивувальній частині рішення від 24.07.2008 договір фінансового лізингу №25-01-302 фл від 03.02.2001 таким, що припинив свою дію з моменту складання акту опису та арешту майна від 02.08.2002, що стало, зокрема, підставою для зміни рішення від 20.06.2003 –виключення із його мотивувальної частини п.п. 1 та 2, не вказав, на підставі яких норм матеріального права або ж умов договору суд прийшов саме до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого або апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук та касаційне подання заступника прокурора Чернігівської області підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 та рішення господарського суду Чернігівської області від 24.07.2008 у справі № 7/122(7/109) –скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області, при якому суду належить встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.