ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
03 грудня 2008 р.
|
№ 20/76-08-1183
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Грека Б.М.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Собітнюк Н.О.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2008р.
у справі № 20/76-08-1183 Господарського суду Одеської області
за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про внесення змін до договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди від 05.05.2005р. № 5/95.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2008р. (суддя Ю.М.Щавинська), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2008р. (судді: С.І.Колоколова, Г.П.Разюк, М.С.Петрова), в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2008р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2008р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу приватний підприємець ОСОБА_1 доводить безпідставність вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено:
05.05.2005р. між позивачем та відповідачем укладено нову редакцію договору оренди № 5/95, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 503 загальною площею 273,7кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 77-а, під розміщення медичного кабінету, спеціалізованої аптеки та наркологічного кабінету. Термін дії договору оренди встановлено з 05.05.2005 року до 05.05.2015р. Даний договір посвідчено нотаріально.
Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1808,40грн., без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
10.08.2007р. позивач звернулося до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору оренди на виконання ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в якій пропонував внести зміни в частині розміру орендної плати, починаючи з 01.01.2007р. та виходячи з ставки у розмірі 20 % від експертної вартості приміщення, що складає за перший місяць, яким є січень 2007р., з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції у розмірі 7950,64грн.
Об'єкт оренди -нежитлові приміщення першого поверху № 503 загальною площею 273,7кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 77-а належить до комунальної власності м. Одеси.
Частинами 1, 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що:
"Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.
Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.".
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що для об'єктів, що перебувають у комунальній власності саме органами місцевого самоврядування визначається відповідна методика.
Господарським судом встановлено, що орендна плата, за договором оренди, укладеним між сторонами, визначена рішенням сесії Одеської міської ради від 28.01.2005р. № 3539-IV "Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси", а об'єкт оренди надано під розміщення медичного кабінету, спеціалізованої аптеки та наркологічного кабінету.
Правила щодо зміни розмірів орендної плати встановлені ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно ч. 2 якої розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Господарським судом встановлено, що позивач, посилаючись на приписи ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" просить внести зміни в договір оренди встановивши орендну плату за ставкою 20 відсотків річної вартості об'єкту оренди.
Згідно п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України це є закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Згідно ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Статтею 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визначено:
"Установити, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Надати право Кабінету Міністрів України затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.". Таким чином, приписами даної правової норми встановлено що укладені до 1 січня 2007р. відповідні договори оренди мають бути переглянуті у шестимісячний термін з моменту набрання чинності даного Закону.
Згідно Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16)
цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року. Отже, укладені до 01.01.2007р. договори мали бути переглянуті до 31.06.2007р. Проте, позивач звернувся з відповідною вимогою 18.03.2008р.
Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. № 301-р (301-2007-р)
"Про індикативні ставки орендної плати за використання комунального майна визначено, що відповідно до статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" рекомендувати органам місцевого самоврядування застосовувати у 2007 році орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 (786-95-п)
під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно, що передається в оренду в містах обласного значення, мм. Києві та Севастополі. Таким чином, даним розпорядженням відповідні рекомендації надано органам місцевого самоврядування.
Згідно ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень.
Проте, господарським судом попередніх інстанцій не встановлено, що позивачу надано повноваження щодо прийняття рішень по визначенню ставок орендної плати за комунальне майно, що належить м. Одесі. Не посилається на дану обставину і позивач.
Господарським судом встановлено, що Одеська міська рада рішення щодо зміни ставок орендної плати та змін до відповідної методики не приймала.
Отже, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо безпідставності вимоги позивача про внесення змін в договір оренди.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2008р. у справі № 20/76-08-1183 -без змін.
|
Головуючий - суддя
судді
|
Грек Б.М.
Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.
|