Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.07.2008 (суддя: Е.Сгара) позовні вимоги про стягнення вартості нестачі вугільного концентрату в сумі 654 грн. задоволені.

Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок невірного визначення відповідачем маси вантажу у накладній під час прийняття вантажу за кількістю позивачем встановлена недостача, що підтверджено актом № 432 від 14.04.2007, складеним у повній відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2008 (судді: Т.Шевкова, Г.Діброва, О.Стойка) рішення господарського суду першої інстанції від 08.07.2008 залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати, так як вважає, що судами неповно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Скаржник вважає, що судом неправильно застосовано Інструкцію П-6 до правовідносин, що виникли з договору перевезення, оскільки вона підлягає застосуванню виключно до правовідносин, що виникають з договору поставки. Позивач і відповідач не домовлялися про приймання вантажу згідно Інструкції П-6. порядок приймання продукції повинен регулюватися Статутом залізниць, оскільки між відповідачем та залізницею існують відносини з перевезення вантажу. Належним доказом засвідчення факту невідповідності маси вантажу є комерційний акт, а тому прийняття судом в якості доказу акту, складеного в порядку Інструкції П-6 неправомірне. Судом неправильно застосовані норми статуту залізниць до правовідносин, що виникли з договору постачання (купівлі-продажу).

Судом неправильно застосовано норми ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, оскільки між діями відповідача та збитками позивача відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Судом неправомірно ототожнено поняття "неправильне визначення маси вантажу" та "недостача вантажу". За умовами договору від 01.10.2003 № 2080дс саме третя особа несла обов'язки перед позивачем, а тому вона повинна відповідати за всі наслідки порушення договору. Акт № 432 від 14.04.2007, яким засвідчена недостача, немає юридичної сили, оскільки обставини про вагу тари були перенесені до акту з акту про вагу тари, складеному іншим складом комісії, і самостійно комісією, що складала акт про недостача не встановлювалися. Акт № 432 від 14.04.2007 суперечить обставинам приймання продукції позивачем за актом приймання-передачі продукції № 13843 від 11.04.2007.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 27.11.2008 у зв'язку з відпусткою судді Цвігун В.Л. для розгляду справи створено колегію суддів у складі Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Уліцький А.М.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між ТОВ "Макіївкокс" (позивач) та ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" (третя особа) 01.10.2003р. укладено договір № 2080дс/292 на поставку вугільної продукції із строком дії до 31.12.2004р.

Додатковою угодою від 04.11.2003р. сторони змінили покупця на ЗАТ "Макіївкокс", додатковою угодою від 27.12.2006р. сторони встановили строк дії договору до 31.12.2007р.

Додатковою угодою № 75 від 30.03.2007р. до договору № 2080дс/292 від 01.10.2003р. сторони узгодили поставку у квітні 2007р. вугільного концентрату марки "К" в кількості 4700тн за ціною 494грн. 00коп. за тону без врахування ПДВ на умовах СРТ ст. Покупця (Інкотермс-2000); марки "Ж"у кількості 6400тн по ціні 515грн.00коп. без ПДВ на умовах СРТ ст. Покупця; марки "Ж"в кількості З0000 тн по ціні 470грн.00коп. без ПДВ на умовах СРТ ст. Покупця; "Покупець" розраховується з "Продавцем" за поставлений "Товар" шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок "Продавця" протягом 30-ти банківських днів з дати виставлення рахунку (п.2 додаткової угоди №75 від 30.03.07р. до договору № 2080дс/292 від 01.10.2003р.).

Пунктом 4.2 договору № 2080дс/292 від 01.10.2003р. сторони визначили, що приймання товару здійснюється у відповідності з вимогами "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" № П-6, "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості" №П-7.

Відповідно п. 4.3 даного договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі матеріальних цінностей.

В розділі 6 договору поставки № 2080дс/292 від 01.10.2003р. встановлено, що сторони несуть відповідальність за заподіяні збитки у відповідності з діючим законодавством.

В матеріалах справи знаходиться копія рахунку-фактури № 13843 від 17.04.2007р. ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод"про оплату продукції в сумі 77832грн.00коп. (з врахуванням ПДВ), в тому числі у спірному вагоні № 67397356, якій надійшов за накладною №49458291, а також платіжне доручення № 2009 від 28.04.2007р. на суму 3 000 000грн. 00коп., із призначенням платежу: "Оплату за договором № 2080дс від 01.10.2003р. за вугільну продукцію".

Таким чином, судом встановлено, що позивачем вугільна продукція була отримана на виконання умов договору поставки № 2080дс/292 від 01.10.2003р.

Між ТОВ "Енергоімпекс" і ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" 04.11.2005р. укладено договір № 04/11/1 пр/8851де, термін дії якого встановлено - з дати підписання і до 31.12.2005р., додатковими угодами від 30.12.2005р. і 30.11.2006р. продовжено на 2006-2007 роки.

Згідно додаткової угоди № 29 від 30.03.2007р. до договору № 04/11/1пр/8851де ТОВ "Енергоімпекс"- "Продавець" у квітні 2007р. зобов'язувалось передати, а ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод"-"Покупець", прийняти та оплатити вугільний коксовий концентрат марки "Ж" виробництва ЦЗФ "Дзержинська" у кількості 28000т за ціною 443,83грн./т. (без ПДВ) на умовах поставки РСА станція відправника (Інкотермс 2000р.).

Наведене свідчить про те, що ЗАТ "Макіївкокс" є вантажоодержувачем вугільного концентрату за спірною відправкою і одночасно його покупцем за договором № 2080дс/292 від 01.10.2003р., укладеним між ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод"(Продавець) та ТОВ "Макіївкокс" (Покупець).

11.04.2007р. ТОВ "Енергоімпекс"на адресу ЗАТ "Макіївкокс" у вагоні № 67397356 за залізничною накладною №49458291 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці на станцію Кринична Донецької залізниці відвантажило вугільний концентрат марки "Ж", загальна вага нетто 69000кг, вага тари з брусу у накладній зазначена 22200кг, вага брутто - 91200кг.

11.04.2007р. ЗАТ "Макіївкокс" і ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод"складений і підписаний акт № 13483 приймання-передачі продукції по договору № 2080дс/292 від 01.10.2003р., згідно якого позивач прийняв від ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод"концентрат вугільний марки "Ж-100" масою 69т у вагоні № 67397356 за залізничною накладною №49458291. Загальна вага поставленого концентрату складає 138т. Акт з боку ЗАТ "Макіївкокс" підписаний головою правління і нижче підпису голови правління начальником юридичного відділу зроблено застереження: "Цей акт з боку ЗАТ "Макіївкокс" підписаний без врахування недовантажень, які можуть бути зафіксовані в актах, складених за "Інструкцією П-6".

На станцію призначення Кринична Донецької залізниці вантаж прибув в справному вагоні, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 13.04.07р. був виданий ЗАТ "Макіївкокс" залізницею без перевірки маси та кількості місць, згідно ст.52 Статуту залізниць України, про що свідчить відмітка на зворотному боці залізничної накладної.

13.04.07р. під час зважування вагону з вугільним концентратом позивачем була виявлена розбіжність з даними, зазначеними у перевізних документах, у зв'язку з чим був складений акт приймання продукції по кількості № 432/п, згідно даних якого приймання продукції було здійснено комісійно: прийомоздавальником Громовою С.В., бр.осн.виробництва Антоненко Л.М., представником громадськості Принц О.О., що діяв на підставі доручення № 432/п від 13.04.2007р.

Згідно даних акту приймання продукції по кількості № 432/п від 13.04.2007р. в момент огляду продукції вагон знаходився в технічно справному стані, вантаж завантажений навалом, кількість недостачі визначено на 150-тонних вагонних вагах, приписаних на станції Ясинувата Донецької залізниці, перевірених лабораторією Держстандарту 14.10.2006р.

За даним актом, відповідно накладної № 49458291 у вагоні № 67397356 вага брутто складає 91200, вага тари - 22200, нетто вантажу - 69000, проте фактично виявилось брутто - 89350, тара - 22200, нетто - 67150, за результатами кількісної перевірки продукції недостача вугілля у вагоні № 67397356 складає 1850кг, комісія дійшла до висновку, що кількість вантажу, якого не вистачає у вагон вміститися могла, недостача виникла в результаті недостатнього наповнення вагонів вантажовідправником.

Подальше приймання продукції було зупинено для виклику представника вантажовідправника для спільного продовження приймання продукції за кількістю.

14.04.07р. о 01-05год. позивачем на адресу ЦЗФ "Дзержинська"дана телеграма про необхідність направлення представника для спільного приймання продукції за кількістю.

Відповідач ТОВ "Енергоімпекс"листом від 14.04.07р. повідомив, що ЦЗФ "Дзержинська"погоджується прийняти недовантаження вугільного концентрату за залізничною накладною № 49458291 з урахуванням 1% граничного розходження визначення маси вантажу та природної втрати вантажу під час перевезення.

14.04.07р. о 09год.00хв. без участі представника відповідача, але за участю представника громадськості, який діяв на підставі посвідчення № 432 від 13.04.2007р., приймання продукції було продовжено, за його результатами складено акт № 432 про приймання продукції за кількістю, згідно даних якого недостача вугілля в кількості 1850кг підтвердилась.

Комісія дійшла до висновку, що недостача виникла в результаті недостатнього наповнення вагонів вантажовідправником, акт затверджений заступником голови правління ЗАТ "Макіївкокс" 16.04.07р.

Статтею 34 Господарського кодексу України встановлено, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймання продукції позивачем здійснювалось відповідно до вимог Інструкції "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. № П-6 (далі - Інструкція №П-6).

За змістом статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником зазначається у накладній їх маса.

Відповідно статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У відповідності до ч. 1 п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (z0861-00) , зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Частиною 2 п. 27 Правил видачі вантажів встановлено, що норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) визначається при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні.

Із матеріалів справи вбачається, що факт нестачі за спірним перевезенням є підтвердженим актами приймання продукції по кількості № 432/п від 13.04.2007р. та № 432 від 14.01.2007р., виявлена на станції призначення недостача виникла з вини вантажовідправника, внаслідок недостатнього наповнення вагонів вантажем. У графі 2 залізничної накладної № 49458291 "Відмітки про видачу вантажу" є відповідні відмітки про те, що вантаж за вищевказаною накладною прибув у справних вагонах без ознак втрати і виданий 13.04.2007р. в порядку статті 52 Статуту залізниць України.

Згідно з пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника).

Вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника.

Вартість недостачі вантажу розрахована позивачем у відповідності до додаткової угоди № 75 від 30.03.2007р. до договору № 2080дс від 01.10.2003р. купівлі-продажу вугільної продукції, укладеного між ТОВ "Макіївкокс"та ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод".

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто) складає 654грн. 24коп. (з врахуванням ПДВ 109грн. 04коп.); із розрахунку: 1850т (нестача вантажу, зданого до перевезення, з урахуванням норми недостачі 1%) х 470грн. 00коп. (вартість 1т вугільного концентрату марки "Ж"+ ПДВ).

Враховуючи наведене, слід визнати, що господарський суд обґрунтовано визнав доведеними наданими позивачем документами факт недостачі вугільного концентрату та зробив правомірний висновок про стягнення вартості недостачі у сумі 654грн. 24коп. з ТОВ "Енергоімпекс".

Посилання заявника скарги на підписаний між позивачем та ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод"акт приймання-передачі продукції № 13483 від 11.04.2007р. як на доказ відсутності недостачі в вагоні № 67397356 і отримання позивачем вугільної продукції в повному обсязі, не приймаються колегією суддів до уваги, зважаючи на те, що даний акт було підписано сторонами в день відправлення вантажу на адресу позивача, і даний акт містить застереження позивача про те, що акт підписаний ЗАТ "Макіївкокс"без врахування недовантажень, які можуть бути зафіксовані в актах, складених у відповідності до вимог Інструкції П-6.

Доводи заявника скарги про відсутність комерційного акту, який би підтвердив наявність недостачі вантажу, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки залізницею вантаж було видано вантажоодержувачу в порядку ст. 52 Статуту залізниць України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обов’язок складання комерційного акту виникає у залізниці лише у випадках, коли вона, згідно ст.52 Статуту залізниць України, зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу. Проте, вантажі, які завантажені засобами відправника і надійшли у справних вагонах без ознак недостачі, псування, пошкодження видаються залізницею без перевірки їх кількості і стану у відповідності до ст.52 Статуту залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

При цьому, комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу.

Залізниця також зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначену обставину або якщо про її існування заявив одержувач або відправник багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу, і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Оскільки вантаж у спірних вагонах прибув без слідів розкрадання та втрати, у позивача не виникло підстав вимагати складання комерційного акта.

Касаційна інстанція, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника не приймаються до уваги, оскільки по суті є встановленням доказів та їх переоцінкою, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного, касаційна інстанція вважає, що судами було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2008 та рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2008 у справі № 37/27 господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.