Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду АР Крим від 09.07.2008 (суддя: О.Медведчук) позов про визнання недійсним протоколу Республіканського конкурсного комітету по визначенню пасажирського перевізника № 35 від 26.12.2007 в частині рішення про визнання переможцем конкурсу на маршрут Сімферополь-Джанкой СПД ОСОБА_1 задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуване рішення по визначенню переможця конкурсу суперечить ст.ст. 34, 45 Закону України "Про автомобільний транспорт, оскільки протоколом засідання республіканського комітету № 35 від 26.12.2007 встановлено два факти керування транспортними засовами водіями СПД ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про неспроможність перевізника забезпечити медичний контроль за станом здоров'я водіїв, а отже служить підставою недопущення його до участі у конкурсі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 (судді: О.Котлярова, І.Антонова, Г.Прокопанич) рішення господарського суду першої інстанції від 09.07.2008 скасовано, в позові відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тими обставинами, що висновок місцевого господарського суду про те, що СПД ОСОБА_1 не спроможний забезпечити медконтроль за станом здоров'я водіїв є необґрунтованим та таким, що не підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи. Апеляційною інстанцією додатково зазначено, що матеріалами справи встановлено, що водії щодо яких оформлено адмінматеріали на маршруті не працювали, а використовували автотранспорт для власних потреб, що спростовує висновок про те, що СПД ОСОБА_1 не забезпечує медконтроль за станом здоров'я водіїв.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без зміни, так як вважає, що оцінка апеляційної інстанції обставин керування водіями СПД ОСОБА_1 транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння в особистих цілях помилкова. Так, апеляційною інстанцією не враховано, що водії перебувають в трудових відносинах з СПД ОСОБА_1, керування здійснювалося саме транспортними засобами призначеними для перевезення пасажирів і під час таких перевезень.

Позивач посилається на обставини щодо переваг технічного стану його автотранспорту перед СПД ОСОБА_1

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 27.11.2008 у зв'язку з відпусткою судді Цвігун В.Л. для розгляду справи створено колегію суддів у складі Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Уліцький А.М.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 26.12.2007 року Республіканським конкурсним комітетом був проведений конкурс по визначенню пасажирського перевізника, зокрема, на маршруті Сімферополь-Джанкой рейси №4444/4445, №4446/4447.

Відповідно до рішення Республіканського конкурсного комітету, оформленого протоколом № 35 від 26 грудня 2007 року, переможцем на маршруті Сімферополь-Джанкой рейси №№ 4444/4445, 4446/4447 визнано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Частиною 1 статті 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" закріплено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Відповідно до положень частини 1 статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною 1 статті 45 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що у конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону, серед яких, зокрема, є вимога про обов'язок автомобільного перевізника забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв.

Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 139 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (139-2003-п) також закріплено, що визначаючи переможця конкурсу, конкурсний комітет враховує, зокрема, умови для здійснення контролю за станом здоров'я водіїв перед виїздом на маршрут.

Положенням про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 05 червня 2000 року № 124/345 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000 року за № 435/4656 (z0435-00) , визначено, що медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.3. вказаного Положення щозмінний передрейсовий медичний огляд проводиться для водіїв транспортних засобів підприємств, установ та організацій до їх виїзду на зміну, результат проведеного щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів фіксується в Журналі щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з характеристики бази суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1, вбачається, що на підприємстві організований спеціальний медичний пункт та ведуться Журнали щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв згідно із вимогами Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів.

Пунктом 1.9. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів закріплено, що щозмінний передрейсовий та післярейсовий медичні огляди водіїв транспортних засобів проводяться лікарями або середніми медичними працівниками, які здійснюють медичний контроль обслуговування водіїв підприємств, установ, організацій. Медичні працівники мають право проводити зазначені медичні огляди після періодичного (1 раз на три роки) навчання методів їх проведення в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху та його філіалах відповідно до Порядку навчання медичних працівників методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів.

Під час розгляду справи було встановлено, що медичні огляди на підприємстві суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 здійснює ОСОБА_4, яка має відповідне свідоцтво Українського медичного центру безпеки дорожнього руху від 09 жовтня 2007 року про право проведення таких оглядів.

Таким чином, апеляційною інстанцією зроблено обґрунтований висновок щодо спростування обставин про не спроможність СПД ОСОБА_1 забезпечувати медичний контроль за станом здоров'я водіїв перед виїздом на маршрут.

Крім того, апеляційною інстанцією додатково зазначено, що актом цільової перевірки суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 від 12 листопада 2007 року було встановлено, що водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на момент оформлення адміністративних матеріалів 27 жовтня 2007 року та 10 листопада 2007 року відповідно на маршруті не працювали, а використовували автотранспорт для власних потреб, що також спростовує висновок господарського суду Автономної Республіки Крим про те, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не спроможний забезпечувати медичний контроль за станом здоров'я водіїв перед виїздом на маршрут.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та правомірно прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна інстанція, враховуючи вимоги ст. - 111-7 ГПК України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника щодо невірної оцінки обставин керування водіями СПД ОСОБА_1 транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння в особистих цілях не приймаються до уваги, оскільки по суті є встановленням доказів та їх переоцінкою, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного, касаційна інстанція вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 та у справі № 2-26/6982-2008 господарського суду АР Крим залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.