Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса (далі -ВАТ "ЕК "Одесаобленерго")

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2007

зі справи № 5/28-07-300

за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Одеса (далі -територіальне відділення АМК)

до ВАТ "ЕК "Одесаобленерго"

про стягнення 31 535 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Федосієнко М.М.,

відповідача -Єлохіної О.К.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення штрафу в сумі 17 000 грн. та пені в сумі 14 535 грн., всього 31 535 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2007 (суддя Могил С.К.) позов задоволено частково: з ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" стягнуто до державного бюджету України 10 000 грн. пені і 315, 35 грн. державного мита та на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження зі справи в частині стягнення штрафу припинено. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив, зокрема, з того, що суму штрафу було сплачено до прийняття судового рішення, а сума пені підлягає зменшенню на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2007 (колегія суддів у складі: Жеков В.I. -головуючий, судді Картере В.I. і Пироговський В.Т.) рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення пені, а саме - останню стягнуто з ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в сумі 14 535 грн.; в решті це рішення залишено без змін. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 3 статті 83 ГПК України (1798-12) .

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 1, 6, 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) , статей 2, 18 і 230 Господарського кодексу України (436-15) , пункту 3 статті 83 ГПК України (1798-12) .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України (1798-12) . Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) . Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України (1798-12) встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- територіальним відділенням АМК на адресу ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" було надіслано запит про надання інформації від 26.11.2004 № 2131-02/2004, згідно з яким назване товариство мало надати витребувану інформацію до 06.12.2004;

- відповідь на цей запит було надано 08.12.2004 за № 21/1356, і ця відповідь була неповною;

- рішенням адміністративної колегії територіальне відділення АМК від 16.03.2005 № 4-рш у справі № 03-02/2005:

визнано, що ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" не надавши витребувану названим відділенням інформацію, вчинило порушення, передбачене частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) ;

у зв'язку з цим на ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" накладено штраф у сумі 17 000 грн.;

- зазначені обставини господарським судом встановлено у розгляді іншої справи № 5/139-05-3476;

- під час розгляду даної справи № 5/28-07-300 ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" сплатило штраф у сумі 17 000 грн. платіжним дорученням від 02.03.2007 № 1839;

- за несвоєчасну сплату штрафу територіальним відділенням АМК було нараховано ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" пеню в сумі 14 535 грн. за період, що становить 57 днів (з огляду на вимогу частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) щодо зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, в даному разі згаданої справи № 5/139-05-3476);

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції": (2210-14)

- рішення та розпорядження органів АМК, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання;

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом АМК заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

З урахуванням установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вони дійшли правильного висновку щодо необхідності припинення провадження в даній справі в частині стягнення штрафу в сумі 17 000 грн. на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (1798-12) .

Що ж до зменшення господарським судом розміру пені з посиланням на пункт 3 статті 83 ГПК України (1798-12) , то з цього приводу слід зазначити таке.

За приписом цієї норми господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Місцевий господарський суд, обгрунтовуючи своє рішення про зменшення розміру стягуваної пені, не взяв до уваги, що наведена норма є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального. Проте норм матеріального права ним в обгрунтування прийнятого рішення не наведено. Між тим Закон України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , на підставі якого нараховано пеню, не містить норм, які надавали б суду право зменшувати розмір стягуваної пені (у разі її правомірного нарахування).

Отже, апеляційний господарський суд з урахуванням встановлених ним обставин справи дійшов загалом вірного висновку про необхідність стягнення пені в повному обсязі, хоча й не обгрунтував відповідний висновок належним чином.

У зв'язку з наведеним підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2007 зі справи № 5/28-07-300 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" -без задоволення.