42/463 Про стягнення заборгованості по оплаті за транспортування газу - 30.10.2008 Прийняття

Розпорядженням № 02-12.2/380 від 26.09.2008р. у зв'язку з значною завантаженістю судді Мачульського Г.М. та виходом судді Першикова Є.В. з відпустки змінено склад колегії суддів у справі № 42/463 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Мачульський Г.М., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

У жовтні 2007 року дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду м. Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення 13 296 094,76 грн. заборгованості по оплаті за транспортування газу, пені, інфляційних збитків, 3% річних з простроченої суми та 7% штрафу з простроченої суми по договору від 24.01.2005 за період січень - вересень 2007 року.

Позовні вимоги були обґрунтовані доведеністю вимог умовами укладеного договору, актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за відповідні місяці, а також посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2007.( суддя Паламар П.І.) позовні вимоги задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 10903494,66 грн. боргу, 696991,67 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 144486, 27 грн. три проценти річних з простроченої суми, 410016, 65 грн. пені, 25500 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду вмотивовано доведеністю позивачем наявністю заборгованості по оплаті за послуги з транспортування газу, які підлягають стягненню із нарахуванням інфляції за час прострочення, трьох процентів річних з простроченої суми на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а також частково пені, яка нарахована за період після завершення банкрутного провадження. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки відповідач з 19 серпня 2004 року по 26 червня 2007 року знаходився в процедурі банкрутства, а згідно із ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" на час банкрутного провадження вводиться мораторій на нарахування неустойки та штрафних санкцій. У задоволенні позовних вимог про стягнення 7% штрафу від суми простроченого зобов’язання на підставі ч.2 ст. 232 Господарського кодексу України відмовлено, оскільки сторони у Договорі погодили інший вид відповідальності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" рішення суду першої інстанції частково змінено, відмовлено у стягненні нарахованої інфляції за час прострочення, трьох процентів річних з простроченої суми, та пені. Постанова апеляційного суду вмотивована тим, що інфляція за час прострочення, три проценти річних з простроченої суми, та пеня є додатковими заходами відповідальності за порушення обов’язку по оплаті, і тому на них також розповсюджується мораторій згідно із ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом".

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008, а рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2007 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги ДК "Укртрансгаз" посилається на неправильне ототожнення апеляційним судом складових грошового зобов’язання, а саме: інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних за користування чужими грошовими коштами із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання після закриття провадження у справі про банкрутство відповідача також вважає законним.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2005 між сторонами по справі укладено договір № 115-27 на транспортування природного газу ( далі –Договір), а 31 жовтня 2006 укладено додаткову угоду № 4 до цього договору.

За умовами Договору та додаткової угоди позивач зобов’язався протягом 2007 року надавати відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами, а відповідач оплачувати надані послуги до 10 десятого числа наступного за звітним місяця на підставі актів приймання-передачі послуг з транспортування газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору встановлений диференційований тариф на транспортування 1000 м3 газу по магістральних трубопроводах, який є регульованим та встановлюється постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України

Строк дії Договору в частині надання послуг по транспортуванню газу встановлений з 1 січня 2005 до 31 грудня 2007, а в частині проведення розрахунків встановлений до 31 січня 2008 р.

Актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу від 31 січня, 26 лютого, 31 березня, 30 квітня, 31 травня, 30 червня, 31 липня, 31 серпня, 30 вересня 2007 р. підтверджується факт надання позивачем відповідачу протягом січня-вересня 2007 року послуг з транспортування 167848378 м3 природного газу на суму 13262811,07 грн.

Позивач вважає, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, тому з нього на користь позивача відповідно до ст.ст. 622, 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 10903494,66 грн. боргу, 696991,67 грн. інфляції за час прострочення, 144486,27 грн. три проценти річних з простроченої суми та пеня в сумі 787877,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2004 було порушено провадження у справі № 23/343-б про визнання відповідача банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Позивач є поточним кредитором відповідача, оскільки Договір сторонами укладено та заявлені вимоги про оплату послуг за Договором виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 червня 2007 провадження у справі про визнання відповідача банкрутом припинене.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 410016,65грн., виходячи з періоду прострочення 26 червня -17 жовтня 2007р., тобто за період після припинення провадження у справі про визнання відповідача банкрутом.

Статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

У відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом " протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто ця норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу відповідає лише строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. За змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але пеня та штраф та інші санкції за неналежне виконання грошових зобов'язань не нараховуються.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що нормою ст. 625 ЦК України передбачена юридична відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді сплати 3% річних та збитків від інфляції, що на думку апеляційного суду є відповідною майновою санкцією за порушення грошових зобов’язань.

Однак, такий висновок апеляційного суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону про банкрутство під терміном "грошове зобов’язання" розуміється зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються пеня та штраф.

Борг за одержані послуги на підставі договору є грошовим зобов’язанням у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом".

Відповідно до цієї статті грошове зобов’язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов’язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством. Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з цим грошовими зобов’язаннями є грошова сума, що визначена позивачем з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, які не відносяться до неустойки ( штрафу, пені).

Відповідно до абзацу 2 ч.4 ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" дія мораторію поширюється на нарахування пені, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних як плати за користування коштами, обґрунтовано стягнуті судом першої інстанції з відповідача.

Судом першої інстанції правильно визнано, що пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання не нараховується за час мораторію, а за період після припинення провадження у справі про визнання відповідача банкрутом, виходячи з періоду прострочення 26 червня - 17 жовтня 2007р. обґрунтовано стягнута з відповідача.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з’ясовані судами попередніх інстанцій з достатньою повнотою, однак, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції апеляційною інстанцією неправильно застосовано норми матеріального права, у зв’язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008р. у справі № 42/463 скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 по справі № 42/463 залишити в силі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. державного мита за розгляд касаційної скарги.