9/778-06 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - 30.10.2008 Прийняття

Ухвалою від 17.09.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Муравйова О.В. касаційне подання Прокуратури № 05/1-09 від 22.08.08 було прийняте до провадження та призначене до розгляду у судовому засіданні на 23.10.08, без початку перегляду справи по суті.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 23.10.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 23.10.08 представники Райдержадміністрації та Сільради не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Райдержадміністрації та Сільради повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 23.10.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників Прокуратури та Товариства.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці та виходом з відпустки судді Ходаківської І.П. розпорядженням від 22.10.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 23.10.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників Прокуратури та Товариства було повідомлено на початку судового засідання 23.10.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників Прокуратури та Товариства, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.10.08 було оголошено перерву до 30.10.08 для виготовлення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України, які оголошено у судовому засіданні 30.10.06.

Рішенням від 15.03.07 господарського суду Сумської області (суддя Лущик М.С.) позовні вимоги задоволено повністю.

Товариство зобов'язано в строк до 30.03.07 звільнити земельну ділянку під свердловиною № 503 загальною площею 1,67 га земель державної форми власності, розташованої на території Сільради та привести її у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

З Товариства в доход Державного бюджету України стягнуто 85,00 грн. державного мита та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 03.12.07 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення від 15.03.07 господарського суду Сумської області залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства –без задоволення.

Постановою від 28.02.08 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства задоволено частково.

Рішення від 15.03.07 господарського суду Сумської області та постанову від 03.12.07 Харківського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням від 19.05.08 господарського суду Сумської області (суддя Соп'яненко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 14.07.08 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Бондаренко В.П., судді –Лакіза В.В.. Камишева Л.М.) апеляційне подання Прокуратури залишено без задоволення, а рішення від 19.05.08 господарського суду Сумської області –без змін.

Вказані судові рішення, прийняті під час нового розгляду справи, мотивовані тим, що матеріалами справи доведено, що Товариство користується спірною земельною ділянкою за згодою власника такої землі та за наявності правочинів щодо тимчасового користування цією земельною ділянкою.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, прийнятими під час нового розгляду справи, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в якому просить рішення від 19.05.08 господарського суду Сумської області та постанову від 14.07.08 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позов Прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 93, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 46, 11, 15, 17, 18, 19 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів Прокуратури заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просить касаційне подання залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, відзив на касаційне подання, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Товариства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Прокуратура звернулась до суду з позовом у даній справі про зобов'язання Товариства звільнити земельну ділянку під свердловиною № 503 загальною площею 1,67 га земель державної форми власності, розташованої на території Сільради, та привести її у придатний для використання за цільовим призначенням стан, мотивуючи позов тим, що Товариство використовує вказану земельну ділянку без документа, що посвідчує право на неї, відмовляється оформити право користування такою земельною ділянкою або звільнити її, внаслідок чого обмежує законного власника в праві розпоряджатись землею та використовувати за цільовим призначенням.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.03.05 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель в Сумській області за результатами перевірки дотримання Товариством вимог земельного законодавства складено акт № 27, яким визначено, що на території Сільради Прикарпатське управління бурових робіт самовільно розпочало роботи по бурінню експлуатаційної свердловини № 503 загальною площею 1,67 га без наявної документації землеустрою, що посвідчує право користування землею, та її державної реєстрації.

Судами встановлено, що у зв‘язку з зазначеним державним інспектором також винесено припис № 20 від 17.03.05, яким Товариство було зобов‘язано невідкладно вжити заходів по оформленню права користування земельною ділянкою, що використовується для буріння нафтогазової свердловини № 503 загальною площею 1,67 га на території Охтирського району відповідно до вимог земельного законодавства України.

Разом з тим, вирішуючи спір місцевий та апеляційний суд на підставі наданих сторонами доказів у справі встановили, що місце розташування експлуатаційної свердловини № 503 Бугруватського родовища Товариства було погоджено рішенням Сільради від 15.04.04, рішенням Охтирської районної ради від 10.06.04 та розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 11.05.05 № 216.

Судами встановлено, що 20.10.05 між Райдержадміністрацією та Товариством було укладено договір на користування земельною ділянкою № 458-ОР, відповідно до умов якого землевласник (уповноважена особа) –Охтирська районна державна адміністрація надала, а землекористувач –ВАТ "Укрнафта", від імені якого діє НГВУ "Охтирканафтогаз", прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,67 га для будівництва експлуатаційної свердловини № 503/501 Бугруватського родовища на території Сільради. При цьому, встановлено, що такий договір було укладено терміном до 01.09.06. Крім того, попередні судові інстанції встановили, що у п. 8 зазначеного договору сторони погодили, що умови та положення даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з часу фактичного зайняття земельної ділянки.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.10.05 між Райдержадміністрацією та Товариством було складено акт приймання-передачі земельної ділянки площею 1,67 га для експлуатації свердловини № 503/501 Бугруватського родовища терміном до 01.09.06, та при прийманні-передачі земельної ділянки сторонами зауважень заявлено не було.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.12.04 Сумською обласною державною адміністрацією згідно листа № 1211/01-22 на розгляд Держкомзему України були направлені матеріали погодження місця розташування експлуатаційної свердловини № 503 Бугруватського родовища, зазначене питання було розглянуте на пленарному засіданні Верховної Ради України 06.10.06, і відповідно до стенограми цього засідання вважається відхиленим, будь-якої постанови з даного питання не приймалось.

Разом з тим, встановлено, що 13.12.06 Сумське обласне головне управління земельних ресурсів повторно надіслало на адресу Держкомзему України матеріали погодження місця розташування експлуатаційної свердловини № 503 Бугруватського родовища Товариства, які, на момент розгляду справи попередніми судовими інстанціями, розглянуті не були.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 05.07.07 між Райдержадміністрацією та Товариством було укладено договір тимчасового використання земельної ділянки № 33-03/1195-ОР, згідно умов якого сторонами погоджено, що Товариство починаючи з 02.09.04 тимчасово використовує земельну ділянку площею 1,67 га на території Сільради для проведення буріння та обслуговування свердловини № 503/501 Бугруватського родовища. Також, встановлено, що у такому договорі сторони погодили розмір плати за тимчасове використання земельної ділянки за період з 02.09.04 до 31.12.07, яка вносилась до місцевого бюджету Сільради.

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до закінчення терміну дії договору тимчасового використання земельної ділянки № 33-03/1195-ОР, 26.12.07 для узгодження земельних відносин Товариство надіслало Райдержадміністрації підписану зі свого боку додаткову угоду до договору про тимчасове використання земельної ділянки для обслуговування свердловини № 503/501 Бугруватського родовища на території Сільради, з проханням підписати таку додаткову угоду, скріпити печаткою та повернути на адресу Товариства. При цьому, встановлено, що згідно з умовами додаткової угоди строк дії договору тимчасового використання земельної ділянки № 1195-ОР від 05.07.07 продовжувався до 31.05.08.

Також, судами встановлено, що 14.02.08 Товариство направило на адресу Райдержадміністрації підписаний з його боку договір тимчасового використання земельної ділянки в якому передбачено тимчасове використання земельної ділянки площею 1,67 га для буріння та обслуговування свердловин № 503/501 Бугруватського родовища терміном до 31.05.08 за визначену плату, яка підлягає перерахуванню Товариством до місцевого бюджету Сільради.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції встановили, що використання земельної ділянки на території Сільради Товариством з часу фактичного зайняття земельної ділянки здійснювалось за згодою Райдержадміністрації, яка згідно з п. 12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України (2768-14) реалізує повноваження з розпорядження земельними ділянками, що розташовані за межами населених пунктів, та відповідно до погоджених між Райдержадміністрацією та Товариством умов.

На підставі матеріалів справи місцевим та апеляційним судами встановлено, що Товариство здійснює оплату за користування земельною ділянкою під свердловиною № 503 Бугруватсь кого родовища відповідно до умов укладених з Райдержадміністрацією договорів, а також здійснило сплату втрат сільськогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню згідно ст. 207 Земельного кодексу України внаслідок вилучення (викупу) земельних ділянок для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що приписи ст.ст. 13, 41 Конституції України визначають, що земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні правомочності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. При цьому, встановлено, що усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст.ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Земельного кодексу України та Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 427 від 31.03.04 (427-2004-п) , юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Разом з тим, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, зайняття та використання земельної ділянки площею 1,67 га на території Сільради здійснюється Товариством за згодою власника земельної ділянки та за наявності правочинів щодо вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, з урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Прокуратурою в касаційному поданні, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Прокуратура в касаційному поданні стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.