2-15/3329-2008 Про визнання права на довгострокову оренду землі - 30.10.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду АР Крим від 07.07.2008 у справі №2-15/3329-2008 (суддя Іщенко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Латиніна О.А., суддів Антонової І.В., Прокопанич Г.К.), позовні вимоги ПП "Акко-Крим" до Євпаторійської міської ради про визнання права довгострокової оренди земельної ділянки строком на 49 років по вул. Некрасова (територія міської лікарні) в місті Євпаторії площею 580 кв.м для розміщення тимчасових торгових об'єктів та про визнання права на розробку проекту відведення зазначеної земельної ділянки задоволені частково - за позивачем визнано право на довгострокову оренду земельної ділянки строком на 49 років по вул. Некрасова (територія міської лікарні) в м. Євпаторії площею580 кв.м для розміщення тимчасових торгових об'єктів, в іншій частині позову відмовлено.

Євпаторійська міська рада з рішенням та постановою у справі в частині задоволення позовних вимог не згодна, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 92, 116, 124, 125, 126, 151 Земельного кодексу України.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав і правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника скаржника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 13.06.2007 ПП "Акко-Крим" звернулося до Євпаторійської міської ради з клопотанням про надання в довгострокову оренди строком на 49 років земельної ділянки по вул. Некрасова (територія міської лікарні) в м. Євпоторія для розміщення тимчасових торгових об'єктів.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, листом № 4878/02-25 від 29.08.2007 відповідач повідомив, що заява про надання земельної ділянки із доданими матеріалами розглянута на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування та земельних ресурсів і за рекомендацією зазначеної комісії та відповідно до зауважень юридичного відділу Департаменту з організації роботи ради запропоновано подати додаткові документи, а саме: містобудівне обґрунтування відповідно до ДБН та санітарних норм; погодження з Управлінням торгівлі та підприємництва про відповідність розміщення тимчасових торгових об'єктів на земельній ділянці, що запитується, дислокації розміщення тимчасових торгових точок м. Євпаторії; статут Комунальної установи "МТМО"; копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою КЗ "МТМО"; довідку головного лікаря про кількість койко-місць, погоджену з Управлінням архітектури та містобудування та СЕС згідно ДБН та санітарним нормам.

Також в цьому листі зазначено, що після подання вищезазначених документів питання буде повторно розглянуто на засіданні постійної комісії та черговій сесії міської ради.

Вважаючи, що таким чином Євпаторійська міська рада порушує право на придбання в оренду спірної земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права довгострокової оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач ухилився від розгляду клопотання позивача про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування Комунального закладу "Міське територіальне медичне об’єднання", вимагаючи надання додаткових документів, що є порушенням порядку, встановленого статтею 151 Земельного кодексу України, натомість позивачем дотримано усі вимоги чинного порядку набуття права оренди на земельну ділянку.

Втім, висновки судів попередніх інстанцій про підставність і ґрунтовність позовних вимог колегія суддів вважає такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 92 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Кодексу).

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених земельним кодексом України, при цьому, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому статтями 149-151 цього Кодексу.

За приписами ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації. До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки (ч. ч. 5, 6 ст. 151 Земельного кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Євпаторійської міської ради № 4-34/194 від 29.09.2005 "Про передачу у постійне користування Міському територіально-медичному об'єднанню Управління охорони здоров'я населення м. Євпаторії земельної ділянки під обслуговування міської лікарні за адресою: пр. Перемоги, 22" спірна земельна ділянка, як частина земельної ділянки площею 3,7685 га, була передана у постійне користування КЗ "МТМО" для обслуговування міської лікарні за рахунок земель жилої та громадської забудови. На підставі цього рішення КЗ "МТМО" лише в квітні 2008 року, тобто, після подання позову отримала Державний акт на право постійного користування землею, при цьому, згода на вилучення землі під час розгляду справи не надавалась.

Також судами встановлено, що питання щодо вилучення (викупу) спірної земельної ділянки, погодження місця розташування об'єкту та надання її в оренду на сесії ради не розглядалось, отже, ні позитивне рішення щодо цих питань, ані рішення про відмову у їх позитивному вирішенні органом місцевого самоврядування у встановленому законом порядку не приймалось.

Зважаючи на те, що необхідною передумовою виникнення права оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу, задоволення позову до цього органу про визнання за позивачем права довгострокової оренди за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР) компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 123, ч. 16 ст. 151 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або погодженні місця розташування об’єкту.

Отже, задовольняючи позов, суди позбавили раду права самостійно вирішувати питання щодо надання в оренду земельної ділянки і не врахували, що до вирішення радою цього питання право позивача на оренду не може вважатись порушеним, а, отже, не підлягає судовому захистові.

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося і те, що згідно ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, отже, надання права на оренду землі за рішенням суду за відсутності договору оренди не відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів констатує, що ПП "Акко-Крим" звернулося до суду за відсутності обставин, які обумовлюють виникнення у особи права на судовий захист своїх прав або охоронюваних законом інтересів, внаслідок відсутності факту порушення права або факту відмови у оформленні відповідного права, наявність якого позивачем також не доведена.

За таких обставин, відсутність права унеможливлює його судовий захист, а всі інші доводи позивача і посилання судів попередніх інстанцій на дотримання позивачем вимог порядку набуття права оренди на земельну ділянку, в т.ч. отримання ним висновків необхідних служб, не можуть призвести до іншого результату вирішення даного спору, що зумовлює відмову в позові.