Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Підприємці ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4., ОСОБА_4. звернулися до господарського суду Волинської області з позовами до Підприємця ОСОБА_6. про дострокове розірвання договорів інвестування, виділення частки із спільного майна та стягнення штрафу за порушення умов договору.

Справи за перерахованими позовами в процесі розгляду господарським судом об'єднані в одну справу з присвоєнням №1/34/35/36/37-52.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.10.2007 року (суддя Гончар М.М.) позов задоволений частково, розірвано договори інвестування будівництва: №8 від 20.06.2003 року, №5 від 20.06.2003 року, №7 від 29.09.2003 року, №6 від 12.06.2003 року. Зобов'язано Підприємця ОСОБА_6. виділити у власність підприємцям ОСОБА_2 . та

Доповідач: Шаргало В.І.

ОСОБА_3. приміщення №6 площею 16,6 кв. м. у спільну часткову власність, ОСОБА_4. - приміщення №7 площею 8,2 кв. м., ОСОБА_4. - приміщення №8 площею 16,6 кв. м. З підприємця ОСОБА_6. на користь кожного з позивачів стягнуто кошти в розмірі залишку належної їм частки. В частині стягнення штрафу провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивачів від позову в цій частині.

В процесі виконання судового рішення між позивачами та відповідачем укладена мирова угода, за умовами якої позивачі відмовляються від стягнення з відповідача коштів в розмірі залишку вартості належних їм часток. Відповідач ОСОБА_6. передає по акту приймання-передачі у власність позивачам згідно з рішенням господарського суду Волинської області від 17.10.2007 року приміщення №№6, 7, 8, всіляко сприяє реєстрації їх права власності на ці приміщення шляхом надання необхідних довідок і документів та забезпечує вільний доступ до користування допоміжними приміщеннями "Книжкового пасажу".

Вказана мирова угода затверджена ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2007 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими актами, Підприємець ОСОБА_1., звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що окрім позивачів у даній справі, підприємцем ОСОБА_6. укладений ряд аналогічних договорів інвестування з іншими підприємцями і після закінчення будівництва "Книжкового пасажу", відповідач на свій розсуд почав вибірково передавати торгові павільйони підприємцям, не погоджуючи ці питання з усіма інвесторами, кошти яких були залучені для будівництва. Таким чином прийняті у справі рішення та ухвала зачіпають права та інтереси скаржника як інвестора, що також має право на частину названого майна, однак Підприємець ОСОБА_1. не був залучений до участі у справі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивачів та скаржника, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 21.05.2002 року №1 Підприємцю ОСОБА_6, наданий дозвіл на будівництво книжкового пасажу по АДРЕСА_1

Для будівництва зазначеного об'єкту ОСОБА_6. з іншими підприємцями укладені договори інвестування, а саме:

- 20.06.03 договір №8 з підприємцем ОСОБА_2.;

- 20.06.03 договір №5 з підприємцем ОСОБА_3.;

- 12.06.03 договір №6 з підприємцем ОСОБА_4.;

- 29.09.03 договір №7 з підприємцем ОСОБА_4.

За умовами вищеперерахованих договорів Інвестори -позивачі зобов'язались профінансувати будівництво шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Забудовника - відповідача, або шляхом внесення суми готівкою у встановленій договором сумі, а по закінченню будівництва та прийняття об'єкту в експлуатацію Інвестор набуває права спільної часткової власності об'єкт у визначеному договором розмірі, яка передається Інвестору від Забудовника за актом приймання-передачі.

Термін укладених договорів -з моменту підписання і "безстроково".

Оскільки доказів про внесення змін до названих договорів не подано, суд встановив, що вони є чинними і на час розгляду справи.

Визначені договорами суми були внесені інвесторами, об'єкт побудований на введений в експлуатацію, що підтверджується матеріалами справи.

За висновком №0302 від 18.09.2006 року судово-будівельної експертизи Книжкового пасажу в АДРЕСА_1, зазначений об'єкт площею 144 кв. м. є єдиним торгівельним комплексом та складається з 14 приміщень, його вартість становить 396 920 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи, з посиланням, зокрема, на норми ст. 9 закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. 364 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, через те, що всупереч положенням ст. ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) з відповідними змінами, суд не виконав всі вимоги процесуального законодавства, допустив неповноту дослідження обставин справи, що виключає правильне застосування норм матеріального права.

Предметом позову у даній справі, є зокрема, матеріально правові вимоги позивачів про виділення у власність частини спільної часткової власності в натурі, а саме: частини приміщення книжкового пасажу.

За правилами ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зі змісту наведеної вище норми вбачається, що належна співвласникові частка у спільній власності не міститься у конкретній частині спільного майна, а поширюється на все майно в цілому. Тому при вирішенні питання про надання у володіння і користування співвласнику частини майна в порядку ст. 364 Цивільного кодексу України слід враховувати інтереси інших співвласників майна.

До касаційної скарги доданий укладений між Підприємцем ОСОБА_1 . (Інвестор) та Підприємцем ОСОБА_6. (Забудовник) договір інвестування будівництва "Книжкового пасажу" від 02.08.2002 року, за умовами якого Інвестор надає Забудовнику кошти, пропорційні 2/15 суми витрат Забудовника на будівництво Книжкового пасажу, по звершенню будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію, Інвестор набуває право спільної часткової власності в розмірі 2/15 її дійсної вартості. До скарги також надані документи, що підтверджують внесення скаржником коштів у визначеному договором розмірі. Крім того, до скарги додані договори аналогічного змісту, що укладені ОСОБА_6 з іншими особами.

Зазначені документи не були предметом дослідження в суді першої інстанції під час розгляду даної справи.

В силу п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України прийняття господарським судом рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, є в будь -якому випадку підставою для скасування судових рішень.

Зважаючи на викладене, при новому розгляді справи господарському суду відповідно до ст.ст. 24, 65 Господарського процесуального кодексу України слід розглянути питання щодо необхідності залучення інших осіб -Інвесторів (співвласників збудованого об'єкту) та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_1. задовольнити.

Рішення господарського суду Волинської області від 17.10.2007 р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 23.10.2007 р. у справі №1/34/35/36/37-52 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.