18/109 Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - 28.10.2008 Прийняття

ТОВ "Автодром" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Промавтоматика –Т" та Київської міської ради, за участю третьої особи - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.11.2007 р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Промавтоматика –Т" щодо оренди земельної ділянки загальною площею 4,2498 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4-а.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 98/1932 між відповідачами було укладено договір оренди земельних ділянок від 14.11.2007 р., за яким ТОВ "Промавтоматика –Т" було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 4,8498 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4-а, яка є складовою частиною земельної ділянки площею 18,7 га та знаходиться у володінні і користуванні ТОВ "Автодром".

Позивач зазначав, що укладаючи спірний договір від 14.11.2007 р. відповідачами було порушено права ТОВ "Автодром" як власника нерухомого майна, право користування земельною ділянкою, а тому вказаний договір має бути визнаний недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Київська міська рада у відзиві просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що спірний договір оренди земельної ділянки від 14.11.2007 р. укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4-а ТОВ "Промавтоматика –Т" була надана на підставі рішення Київської міської ради № 98/1932 (ra_098023-07) від 26.07.2007 р., яке не скасоване та є чинним, за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Крім того, відповідач зазначав, що нерухоме майно позивача знаходиться на земельній ділянці, що розташована у м. Києві по вул. Метрологічна, 4, а ТОВ "Промавтоматика –Т" була надана земельна ділянка по вул. Метрологічна, 4- а, тобто це є дві різні земельні ділянки.

У поясненнях на позовну заяву Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради також просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2008 р. (суддя Мандриченко О.В.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.11.2007 р., укладений між Київською міською радою та ТОВ "Промавтоматика –Т", зобов'язано ТОВ "Промавтоматика –Т" та Київську міську раду повернути одна одній все одержане за договором оренди від 14.11.2007р.

Мотивуючи рішення господарський суд не підставі приписів статті 215 Цивільного кодексу України, дійшов висновку що укладений між відповідачами договір оренди земельних ділянок від 14.11.2007 р. суперечить вимогам чинного на момент його укладення законодавства України, а тому підлягає визнанню недійсним.

За апеляційною скаргою ТОВ "Промавтоматика –Т" Київський апеляційний господарський суд (судді Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.07.2008 р. скасував його, у позові відмовив повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено недотримання відповідачами вимог чинного законодавства при укладанні спірного договору оренди земельної ділянки від 14.11.2007 р.

ТОВ "Автодром" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р. скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2008 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 215 Цивільного кодексу України та приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що право володіння та користування ТОВ "Автодром" земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4, загальною площею 18,7 га виникло на підставі актів цивільного законодавства, а саме частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 120 Земельного кодексу України у зв'язку з тим, що позивач є власником нерухомого майна розташованого на зазначеній земельній ділянці, яка призначена для обслуговування розташованого на ній нерухомого майна і тільки власник нерухомого майна ТОВ "Автодром", з метою документального оформлення свого вже існуючого права має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки або набуття її у власність.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Промавтоматика –Т" просило залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р. без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час здійснення розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 26.07.2007 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 98/1932 (ra_098023-07) "Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Промавтоматика-Т" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, офісного і соціально-побутового призначення з підземним паркінгом на вул. Метрологічній, 4-а у Голосіївському районі м. Києва".

14.11.2007 між ТОВ "Промавтоматика-Т" та Київської міської радою було укладено договір оренди земельних ділянок, за умовами якого Київська міська рада, на підставі рішення від 26.07.2007 № 98/1932 (ra_098023-07) , за актом приймання-передачі, передала, а ТОВ "Промавтоматика-Т" прийняло в оренду земельні ділянки у розмірі 4,2498 га, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4-а у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 3.1. договору від 14.11.2007 р., договір укладено строком на 15 років.

Договір оренди земельної ділянки від 14.11.2007 р. було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що свідчить відповідний запис за № 79-6-00557 від 16.11.2007 року у книзі записів державної реєстрації договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Автодром" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.11.2007 р., укладеного між ТОВ "Промавтоматика-Т" та Київської міської радою, з огляду на порушення його прав як власника нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 (v0003700-78) , зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року №15 (v0015700-98) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Проте, як вбачається зі змісту судового рішення, яким оспорювана угода була визнана недійсною, відсутня наявність встановлених саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

А тому, є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено право ради самостійно вирішувати питання щодо надання у користування земельні ділянки, а також те, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року № 98/1932 (ra_098023-07) яке було підставою для укладення договору оренди земельної ділянки від 14.11.2007 р. між ТОВ "Промавтоматика-Т" та Київською міською радою на час розгляду справи є чинним, доказів щодо його оскарження у встановленому законом порядку до матеріалів справи не додано.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення судового провадження судом апеляційної було встановлено, що звертаючись з позовом про визнання спірного договору оренди земельної ділянки, яка розташована у м. Києві по вул. Метрологічна, 4-а, укладеного між відповідачами, позивач, як власник нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, розташованій по вул. Метрологічній, 4, не довів порушення свого суб’єктивного цивільного права, яке потребує правового захисту.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Проте, як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних доказів щодо виділення позивачу спірної земельної ділянки Київською міською радою у власність чи користування, як не містять й доказів щодо належного оформлення попередніми власниками майна права користування спірною земельною ділянкою у будь –якому визначеному розмірі, в розумінні приписів відповідних статей Земельного кодексу України (2768-14) .

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення апеляційного провадження обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Автодром" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.11.2007 р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Промавтоматика – Т" щодо оренди земельної ділянки загальною площею 4,2498 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4-а

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р. у справі № 18/109 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Автодром" - без задоволення.