ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     17 жовтня 2007 р.
 
     № 14/3-07 ( rs563467 ) (rs563467)
        
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого судді
     Кравчука Г.А.,
     суддів :
     Швеця В.О.
     Шаргала В.I.
 
     за участю представників сторін:
     позивача
     Солонара О.В. дов. б/н від 24.07.07 р.
 
     відповідача
     1.Пономаренка В.П. дов. б/н від 18.08.06 р.
 
     2.Пономаренка С.В. дов. №3 від09.01.07 р.
 
     прокурора
     Iвченко О.А. прокурора відділу Генпрокуратури України
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні
     касаційне подання
     Заступника прокурора Сумської області
 
     на постанову
     Харківського апеляційного господарського суду від  03.07.2007
р.
     у справі
     №14/3-07 ( rs563467 ) (rs563467)
         господарського суду Сумської області
     за позовом
     Прокурора Ковпаківського району м. Суми в інтересах держави в
особі  Управління  комунального  майна  та  приватизації  Сумської
міської ради (Управління комунального майна Сумської міськради)
 
     до
     1.Відкритого акціонерного товариства "Сумське автотранспортне
підприємство 15927"
 
     2.Регіонального відділення Фонду державного майна України  по
Сумській області
 
     про
     визнання незаконними дій та зобов'язання повернути майно
 
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
     Прокурор  Ковпаківського  району   м.   Суми   звернувся   до
господарського суду Сумської  області  з  позовом  (з  урахуванням
уточнень) в інтересах  держави  в  особі  Управління  комунального
майна та приватизації Сумської міської ради до
 
     Доповідач: Шаргало В.I.
 
     Відкритого акціонерного товариства  "Сумське  автотранспортне
підприємство  15927"  (надалі  ВАТ   "Сумське   АТП   15927")   та
Регіонального відділення Фонду державного майна України (надалі РВ
ФДМУ) по Сумській області та просив визнати незаконним включення в
статутний  фонд  товариства  гуртожитку,  розташованого  по   вул.
Декабристів, 76  в  м.  Суми,  а  також  зобов'язати  відповідачів
передати цей гуртожиток до комунальної власності міста.
 
     Рішенням господарського суду Сумської області від  04.04.2007
року (судді: Миропольський С.О., Лиховид Б.I., Коваленко  О.В.)  в
задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав пропуску  позовної
давності, оскільки спірний гуртожиток був переданий до  статутного
фонду 09.04.1998 року, а прокурор  звернувся  до  суду  з  позовом
19.12.2006 року, крім того товариство наполягало  на  застосуванні
строків позовної давності.
 
     Харківський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін
вказане судове рішення, в постанові від  03.07.2007  року  (судді:
Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д.,  Фоміна  В.О.)  відзначив,  що  при
включенні  гуртожитку  до  статутного  фонду  товариства  інтереси
територіальної громади не порушені з урахуванням того, що це майно
належало до державної власності; при цьому питання  щодо  передачі
гуртожитку до комунальної власності відповідно  до  Положення  про
порядок  передачі  в  комунальну  власність  державного  житлового
фонду,  що  перебував  у  повному   господарському   віданні   або
оперативному управлінні підприємств, установ,  організацій,  затв.
Постановою  КМУ  від  06.11.1995  року   №891   ( 891-95-п ) (891-95-п)
        ,   не
вирішувалось. Також зазначеною  постановою  задоволено  клопотання
позивача та змінено назву позивача на управління майна комунальної
власності Сумської міської ради.
 
     Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
Заступник прокурора Сумської області вніс до Вищого господарського
суду України касаційне подання, в якому просить  їх  скасувати  та
прийняти нове  рішення  про  задоволення  позову.  Вимоги  подання
мотивовані  тим,  що  відповідно  до  ст.  127  Житлового  кодексу
( 5464-10 ) (5464-10)
          України  гуртожитки  -це  спеціально  споруджені  або
переобладнані жилі будинки, тому відповідно до ст.  ст.  4,  5,  6
цього Кодексу входять до складу житлового фонду і згідно зі ст.  2
Закону  України  "Про  приватизацію  державного  житлового  фонду"
( 2482-12 ) (2482-12)
         приватизації не підлягають.
 
     У  відзивах   на   касаційне   подання   позивач   Управління
комунального  майна  та  приватизації  Сумської  міської  ради  та
відповідач-2  Регіонального  відділення  Фонду  державного   майна
України по Сумській області повністю підтримують подання і просять
його задовольнити, судові рішення у справі скасувати і постановити
нове рішення про задоволення позову.
 
     Заслухавши  в  судовому  засіданні  пояснення   представників
сторін, прокурора, розглянувши та обговоривши  доводи  касаційного
подання, перевіривши правильність застосування  судами  першої  та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального  права,
судова колегія Вищого господарського  суду  вважає,  що  касаційне
подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
 
     При вирішенні спору господарські  суди  попередніх  інстанцій
виходили з того, що відповідно  до  плану  приватизації  Сумського
державного автотранспортного  підприємства  №15927,  затвердженого
наказом РВ ФДМУ по Сумській  області  від  09.04.1998  року  №432,
гуртожиток, розташований  по  вул.  Декабристів,  76  в  м.  Суми,
включений  до  статутного  фонду  створюваного  ВАТ  "Сумське  АТП
15927".  З  позовом  у  даній  справі  прокурор   звернувся   лише
19.12.2006  року,  пропустивши  тим  самим  передбачений  ст.  257
Цивільного кодексу України строк позовної давності.
 
     Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  роз'яснень,  що  містяться  в  п.  п.  1,  6
Постанови Пленуму Верховного Суду України від  29.12.1976  р.  №11
"Про судове  рішення"  ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        ,  з  відповідними  змінами,
рішення  є  законним  тоді,  коли  суд,   виконавши   всі   вимоги
процесуального законодавства  і  всебічно  перевіривши  обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального  права,  що
підлягають застосуванню до даних відносин.
 
     Обгрунтованим визнається рішення, в якому  повно  відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки  суду  про
встановлені   обставини   і   правові   наслідки   є   вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими  у
судовому засіданні.
 
     Мотивувальна  частина  рішення  повинна  містити  встановлені
судом обставини,  які  мають  значення  для  справи,  їх  юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на  закон  та  інші
нормативні акти матеріального права, на  підставі  яких  визначено
права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
 
     Прийняті у справі рішення суду першої інстанції та  постанова
суду  апеляційної  інстанції  цим  вимогам  в   повній   мірі   не
відповідають.
 
     Зокрема,  ст.  261  Цивільного  кодексу  України   ( 435-15 ) (435-15)
        
визначено, що перебіг строку позовної давності починається від дня
коли особа довідалася або могла  довідатися  про  порушення  свого
права. Незважаючи на те, що позивач в своїх поясненнях стверджував
про початок перебігу строку позовної давності з дня  коли  міській
раді стало  відомо  про  приватизацію  гуртожитку  (при  прийнятті
рішення про видачу відповідачу-1 свідоцтва про право  власності  у
березні 2004 року), суди  залишили  ці  заперечення  поза  увагою,
ніяких доводів на їх спростування у судових рішеннях не навели.
 
     З  матеріалів  справи  вбачається,  що  до  суду   зверталися
громадяни, які проживають  у  спірному  гуртожитку  з  клопотанням
залучити їх до участі у справі,  оскільки  рішення  суду  у  даній
справі може впливати на їх права, так як  відповідачем-1  заявлені
позови про їх виселення  з  цього  гуртожитку.  Ці  клопотання  та
питання   щодо   порушення   під   час   приватизації   гуртожитку
конституційних  прав  громадян,  які  проживають  у  ньому,  також
залишені судами поза увагою.
 
     Зазначені обставини не були в повній  мірі  з'ясовані  судами
попередніх інстанцій, хоча мають суттєве значення для  правильного
вирішення спору.
 
     Згідно  зі  ст.111-7  ГПК   України   ( 1798-12 ) (1798-12)
           касаційна
інстанція  не  має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або   постанові
господарського суду  чи  відхилені  ним,  вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу, про  перевагу  одних  доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
     З урахуванням викладеного, колегія вважає, що прийняті судами
попередніх  інстанцій   судові   рішення   у   справі   підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до  суду  першої
інстанції.
 
     Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України, -
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційне  подання  Заступника  прокурора  Сумської   області
задовольнити частково.
 
     Постанову Харківського апеляційного господарського  суду  від
03.07.2007р.у   справі   №14/3-07    ( rs563467 ) (rs563467)
            та    рішення
господарського суду Сумської області від 04.04.2007 р.  у  тій  же
справі скасувати, а справу  передати  на  новий  розгляд  до  суду
першої інстанції.
 
 
 
     Головуючий суддя
 
 
 
     Кравчук Г.А.
 
 
 
     Суддя
 
 
 
     Швець В.О.
 
 
 
     Суддя
 
 
 
     Шаргало В.I.