Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу релігійної організації Свято-Миколаївської Української православної церкви Київського патріархату Чернівецької єпархії, с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області

на рішення господарського суду Чернівецької області від 12.10.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008

зі справи № 5/163

за позовом релігійної організації Свято-Миколаївської Української православної церкви Київського патріархату Чернівецької єпархії, с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області (далі –Позивач)

до релігійної організації Української православної Свято-Костянтинівської церкви, с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області (далі –Відповідач)

про визнання права користування незавершеною будівництвом будівлею нової церкви та усунення перешкод у користуванні.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача –Бабюка М.С., Сороцького А.С., Івасюка Д.О., Зінчука П.Ф.,

Відповідача –Король С.В., Глінського С.І., Фівчука Я.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 рішення господарського суду Чернігівської області від 11.12.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 з даної справи скасовано, а останню передано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.06.2007 прийнято заяву Позивача про уточнення позовних вимог, і в зв’язку з цим вирішувався спір про визнання права користування незавершеною будівництвом будівлею "нової церкви", права користування закріпленою прилеглою до будівлі територією та про усунення перешкод у користуванні будівлею "нової церкви", що знаходиться у с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.10.2007 (суддя Бутирський А.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 (колегія суддів у складі: Мельник Г.І. –головуючий, судді Новосад Д.Ф. і Михалюк О.В.), у позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статті 331 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) попередні судові інстанції виходили з недоведеності Позивачем його права власності або права користування зазначеним майном.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- до 21.02.2006 у с. Ошихліби існувала одна релігійна організація –Українська Православна Свято-Костянтинівська Церква, зареєстрована на підставі рішення виконкому Чернівецької обласної ради народних депутатів від 20.11.1991 № 298;

- розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 15.08.2002 № 520-р єдину на той час культову будівлю села –Церкву Святої Олени та Костянтина –було передано безоплатно у власність названої релігійної громади; прийняття-передачу будівлі разом з церковним інвентарем здійснено за актом від 05.09.1992 комісією, створеною відповідно до розпорядження першого заступника голови Кіцманської райдержадміністрації від 23.10.1991 № 475;

- рішенням виконавчого комітету Ошихлібської сільської ради народних депутатів від 20.04.2003 № 23/4, чинним на час розгляду даної справи, церковній громаді надано земельну ділянку площею 0, 25 га під будівництво церкви, дозвіл на проектування церкви та її будівництво;

- з матеріалів справи вбачається, що будівництво церкви, яка є предметом даного спору, здійснювалося за матеріальною допомогою колишнього колгоспу "Маяк" с. Ошихліби, сільської ради, консервного заводу села, а також за рахунок пожертвувань прихожан, у тому числі при безпосередньому виконанні будівельних робіт мешканцями села;

- Позивач у встановленому порядку зареєстрований 21.02.2006;

- рішенням ІІІ сесії V скликання Ошихлібської сільської ради (далі –Сільрада) від 05.06.2006 № 18/3 (пункт 3) вирішено передати Позивачу будівлю "нової церкви" для подальшого завершення будівництва та використання за призначенням;

- рішенням IV сесії V скликання Сільради від 07.07.2006 № 22/4 право добудови та користування "новою будівлею церкви" визнано за Позивачем; незакінчене будівництво, зазначене як культова будівля, "закріплено" за Позивачем;

- цим же рішенням внесено зміни до розпорядження виконавчого комітету Ошихлібської сільської ради народних депутатів від 20.04.1993 № 23/4 та його викладено в такій редакції: "Залишити в користуванні земельну ділянку орієнтовною площею 0, 12 га Релігійній організації Української Православної Свято-Костянтинівської Церкви для обслуговування будівлі старої церкви, якою вона раніше користувалася; залишити в комунальній власності територіальної громади села земельну ділянку орієнтовною площею 0, 13 га під будівлю нової церкви; закріпити земельну ділянку орієнтовною площею 0, 13 га під будівлю нової церкви за релігійною організацією Свято-Миколаївської Української Православної Церкви Київського Патріархату";

- зазначені рішення Сільради оскаржувалися Відповідачем, але постановою господарського суду Чернівецької області від 28.03.2007 зі справи № 9/94, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 та постановою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2008, у задоволенні вимог про скасування та визнання нечинними рішень Сільради від 05.06.2006 № 18/3 та від 07.07.2006 № 22/4 відмовлено, і ці рішення Сільради є чинними;

- новозбудована церква, про яку йдеться в позові, є незавершеним будівництвом, не здана в експлуатацію і право власності на неї не зареєстроване відповідно до закону;

- Позивачем не подано доказів реєстрації права власності на незавершене будівництво;

- Сільрада також не зареєструвала права власності на незавершене будівництво і не укладала з Позивачем договору щодо об’єкта незавершеного будівництва;

- рішення Сільради від 07.07.2006 № 22/4, на яке посилається Позивач як на підставу позову, було прийнято пізніше, ніж подано позов (06.06.2006).

Судом апеляційної інстанції додатково з’ясовано, що:

- з матеріалів справи вбачається, що Позивачем не заявлялася вимога про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні матеріалами, "доводи апеляційної скарги в цій частині є голослівними та спростовуються документальними доказами (уточнення позовних вимог –а. с. 4 –5, т. IV)";

- земельна ділянка орієнтовною площею 0, 13 га, яка знаходиться під будівлею "нової церкви", перебуває у комунальній власності територіальної громади с. Ошихліби і закріплена за Відповідачем згідно з рішенням Сільради від 07.07.2006 № 22/4;

- Позивачем не подано доказів наявності у нього документа, що посвідчував би його право користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0, 13 га під будівлею "нової церкви".

До суду апеляційної інстанції надходила заява Сільради про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; цю заяву судом не задоволено, оскільки рішення в даній справі не впливає на права та обов’язки Сільради щодо однієї з сторін.

Із з’ясованого попередніми судовими інстанціями змісту позовних вимог у даній справі та наявної в її матеріалах заяви Позивача від 25.06.2007 вбачається, що ці вимоги полягають у такому:

- визнати за Позивачем право користування незавершеною будівництвом будівлі "нової церкви", що знаходиться в с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, для подальшого завершення будівництва та використання за призначенням, та право користування закріпленою прилеглою до будівлі територією;

- зобов’язати Відповідача усунути перешкоди в користуванні незавершеною будівництвом будівлею "нової церкви" шляхом припинення блокування та звільнення прилеглої території і незавершеної будівництвом будівлі "нової церкви".

Відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України:

- право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна);

- якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації;

- якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації;

- до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна);

- у разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.

Попередніми судовими інстанціями у новому розгляді справи з’ясовано (і не заперечується сторонами), що спірне майно –"нова церква" або, за термінологією Позивача, "незавершена будівництвом будівля нової церкви" є незавершеним будівництвом, в експлуатацію не здана і право власності на неї не зареєстровано, у тому числі й за Сільрадою.

Таким чином, Сільрада не була власником об’єкта незавершеного будівництва; не встановлено попередніми судовими інстанціями й належності цього об’єкта до комунальної власності територіальної громади с. Ошихліби. Оскільки право користування є похідним від права власності, то зазначене майно не могло бути передано Позивачеві у користування чи на інших визначених законом підставах. У рішеннях Сільради від 05.06.2006 № 18/3 та від 07.07.2006 № 22/4, що на них посилається Позивач, також не встановлено правових підстав "закріплення" за Позивачем майна, про яке йдеться в цих рішеннях; законодавством України не передбачено виникнення майнових прав у зв’язку з "закріпленням" майна за юридичною особою без визначення підстав та правового режиму такого "закріплення".

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, хоча й не обґрунтували такий висновок належним чином.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.10.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 зі справи № 5/163 залишити без змін, а касаційну скаргу релігійної організації Свято-Миколаївської Української православної церкви Київського патріархату Чернівецької єпархії –без задоволення.