Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У лютому 2007 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП "Дніпро-Трейд" про стягнення 3180 літрів дизельного палива та моральної шкоди в сумі 10000 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що в травні 2004 р. позивач придбав у відповідача за готівковий розрахунок 9 тонн дизельного палива на загальну суму 20250 грн. На пропозицію укласти договір купівлі -продажу, відповідач запропонував оформити угоду шляхом видачі товарних талонів, проштампованих печаткою відповідача номіналом 10 та 20 літрів дизельного палива, а також досягнуто усної домовленості про те, що позивач має право забирати оплачене паливо на заправках відповідача в зручний для відповідача час. Протягом 2004 -2005 років позивачем було вибрано 6 тонн дизельного палива на заправках відповідача.

12.09.2005 р. на звернення позивача про видачу йому залишку палива в кількості 3180 літрів за товарними талонами номіналом 20 літрів у кількості 159 штук, відповідачем було відмовлено з посиланням на усне розпорядження директора відповідача.

Позивач вважав, що дії ПП "Дніпро-Трейд" були спрямовані на позбавлення його права власності на належне позивачу дизельне паливо в кількості 3 тонн, чим було завдано моральної шкоди.

ПП "Дніпро-Трейд" було подало до господарського суду Дніпропетровської області зустрічну позовну заяву до ФОП ОСОБА_1. про стягнення 7812 грн. за оплату 2520 літрів дизельного палива, при цьому обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що за результатами інвентаризації на підприємстві було встановлено, що фактично кількість дизельного палива на АЗС менша ніж по бухгалтерському обліку. При перевірці було встановлено, що приватним ФОП ОСОБА_1. за товарними талонами було отримано 2520 літрів дизельного палива з розрахунку 3,10 грн. за літр на загальну суму 7812, грн., оплату за які ним проведено не було. Ніяких угод між ПП "Дніпро-Трейд" та ФОП ОСОБА_1. ніколи не укладалось. Отримання товарних талонів на паливо Підприємець ОСОБА_1. поясняв, що отримав їх від клієнта ПП "Дніпро-Трейд", проте від кого пояснювати відмовився.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2007 р. зустрічний позов було прийнято для спільного розгляду з первісним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2007 р. (суддя Примак С.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічним позовами, з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2007 р. судові рішення у справі скасовані в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3180 літрів дизельного палива і в цій частині справа направлена на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Решта рішення та постанови залишені без змін.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2008 р. (суддя Пархоменко Н.В.) позовні вимоги задоволено, вилучено у ПП "Дніпро-Трейд" на користь СПД ОСОБА_1. 3180 літрів дизельного палива.

Ухвалюючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що спірні талони є борговим документом і факт наявності талонів у позивача свідчить про невиконання своїх зобов'язань відповідачем.

За апеляційною скаргою ПП "Дніпро-Трейд" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Герасименко І.М., Прудніков В.В., Ясир Л.О.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.05.2008 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПП "Дніпро-Трейд" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог підприємцю ОСОБА_1., обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права

Скаржник, зокрема, зазначає, що суди не звернули уваги на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а надані позивачем талони не можуть бути борговими документами, оскільки не дають розуміння виникнення зобов'язання (боргу).

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_1. є власником товарних талонів на дизельне паливо загальною кількістю 159 штук номіналом, які видані відповідачем, містять найменування підприємства, а також засвідчені печаткою ПП "Дніпро-Трейд"

У 2005 році відповідач видав позивачу дизельне пальне 2520 літрів за талонами, що підтверджується розрахунком суми боргу за червень 2005 р. складеним ПП "Дніпро-Трейд", але на залишок талонів 3180 літрів дизельного палива відмовилось видавати, посилаючись на відсутність оплати та відсутність договірних відносин.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Форма правочину -це спосіб вираження волі осіб, які беруть у ньому участь.

Даною статтею передбачено можливість вияву волі (волевиявлення), як в усній, так і в письмовій формі.

Частиною 2 цієї норми передбачена можливість укладення правочину у спрощеній формі.

Так, правочин, щодо якого не встановлена обов'язковість письмової форми, вважається вчиненим, якщо із поведінки його учасників (учасника) випливає їх воля вчинити правочин.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 11 вказаного кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зі змісту статті 526 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під виконанням зобов'язань розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Обумовлені дії (або утримання від здійснення певної дії) складають предмет зобов'язання. Такого роду дії повинні точно відповідати всім умовам договору або вимогам законодавства, а при їх відсутності -вимогам, що звичайно пред'являються, у тому числі звичаям комерційного обороту, правилам ділової етики тощо.

Принципи, яким повинне відповідати виконання зобов'язання у кожному окремому випадку, - це загальні правила виконання зобов'язань. До них відносяться належне виконання, неприпустимість односторонньої відмови від виконання і реальне виконання.

Належне виконання зобов'язання -це виконання зобов'язання, обумовленого в договорі, акті цивільного законодавства чи відповідними звичаями способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою. Належне виконання в усіх випадках звільняє боржника від його обов'язків і припиняє зобов'язання.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 545 Цивільного кодексу України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Термін "борговий документ" означає письмове підтвердження факту прийняття боржником обов'язку сплатити гроші, виконати роботу, надати послуги. Кредитор, що пред'являє борговий документ, після отримання виконання зобов'язання має повернути його.

Здійснюючи розгляд справи суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наявність у позивача талонів на дизельне пальне на яких стоїть печатка ПП "Дніпро-Трейд", а також дії сторін, а саме видача частини палива позивачу за талонами свідчить про укладення між сторонами угоди (купівлі -продажу) дизельного пального.

А тому, враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті - 111-9, статтями - 111-5, - 111-10,-- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2008 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р. у справі № 20/18-08(34/111-07) господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу ПП "Дніпро-Трейд" - без задоволення.