34/360-07-7984 Про стягнення реальних збитків, заподіяних у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування - 23.10.2008 Прийняття

Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" у жовтні 2007 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данзас Одеса ЛТД" 25 890,02 грн - реальних збитків, заподіяних відповідачем у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування №326 від 02.12.05, а саме пошкодженням частини вантажу, що знаходився у контейнері № POCU 0142774. Водночас, позивач просив стягнути з відповідача 1200,00 грн –витрат

доповідач: Добролюбова Т.В

на сплату юридичних послуг. Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи частин 1, 2, 7 статті 193, статей 194, 216, 218, 224, 225, 316 Господарського кодексу України, статей 22, 526, 618, 926, частини 1 статті 932 Цивільного кодексу України, пункту 7.3 Правил надання транспортно –експедиційних послуг.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.08, ухваленим суддею Фаєр Ю.Г., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправної поведінки в діях відповідача та безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками. При цьому, суд виходив з того, що пошкоджений вантаж був запломбований відправником у контейнер і при огляді контейнеру була засвідчена цілісність та непошкодженість пломби, що виключає висновок про неналежне виконання відповідачем обов’язків за договором. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 22, 526, 611, 629, 929, 934 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 316 Господарського кодексу України, статей 134, 138 Кодексу торговельного мореплавства України.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Бойко Л.І.- головуючого, Величко Т.А., Жукової А.М., постановою від 20.05.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, та просить передати матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на хибність висновків судів стосовно того, що відповідач не несе відповідальності за транспортування вантажу із Китаю до України. Так, скаржник посилаючись на частину 1 статті 932 Цивільного кодексу України, статті 14 Закону України "Про транспортно –експедиційну діяльність", пункт 7.3 Правил надання транспортних - експедиційних послуг, вважає, що відповідач несе повну відповідальність за дії інших осіб, залучених ним до виконання своїх експедиторських обов’язків за договором. Водночас, заявник вказує на безпідставне неприйняття судами до уваги заявки на перевезення, в якій було зазначено вимоги до умов транспортування товару та характер вантажу. На думку скаржника, відповідачем не було вжито заходів для забезпечення необхідних умов перевезення вантажу компанією "DANMAR LINES", яка здійснювала морське перевезення. Вказує заявник і на помилковість висновку судів про відсутність в діях відповідача всіх складових цивільного правопорушення, оскільки пошкодження вантажу свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань.

При цьому, скаржник наголошує на тому, що відповідачем не доведено відсутності його вини або наявності підстав для звільнення його від відповідальності. Окрім цього, скаржник звертає увагу на те, що судами не надано оцінку доказам, які підтверджують завантаження та відправку товару відправником у непошкодженій тарі та належної якості, зокрема, експортно митній декларації КНР від 18.05.07, коносаменту та Специфікації вантажу. Зауважує скаржник і на помилковому висновку суду апеляційної інстанції про недоведеність самих збитків, адже, на його думку цей висновок зроблений без надання оцінки всім доказам у справі та з порушенням приписів статті 38 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника судами обох інстанції порушені і приписи статей 33, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Данзас Одеса ЛТД" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 02.12.05 ТОВ "ГРІНВУД" –замовник, уклало з ТОВ "Данзас Одеса ЛТД" –виконавцем, договір транспортно-експедиторського обслуговування №326. За умовами цього договору, виконавець приймає на себе зобов’язання за рахунок замовника організувати перевезення морським та наземним транспортом, а також транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору умови перевезення та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів визначаються сторонами в замовленнях та додатках до даного договору, які є його невід’ємною частиною. Пунктом 2.1 договору визначено зобов’язання виконавця щодо організації перевезення та здійснення ТЕО вантажу замовника відповідно до його замовлень, які є додатком до цього договору.

Предметом позову у справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данзас Одеса ЛТД" 25 890,02 грн - реальних збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування від 02.12.05, а саме, механічним пошкодженням та підмочкою ящиків з чаєм KANKURA HERB TEA 80g –39 ящиків; KANKURA HERB TEA 42g –36 ящиків. Вимоги до договору і обов’язки сторін у договорі транспортного експедирування унормовані главою 65 Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно з частиною 1 статті 929 за договором транспортного експедирування одна сторона –експедитор, зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони –клієнта, виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Зі змісту вказаної статті вбачається, що безпосередній зміст зобов’язань експедитора визначається договором, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 934 Цивільного кодексу України порушення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитором тягне відповідальність перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, що регулює правові наслідки порушення зобов’язання та визначає відповідальність за таке порушення.

Відповідно до вимог статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Відповідно до статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України, доказом існування та змісту договору морського перевезення вантажу є коносамент. Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами перевезення вантажу здійснювалось за коносаментом szx157203, відповідно до якого відправником є компанія "ТАІРING НЕАLТНВRЕЕD ОF (SHANTOU) СО LTD"(Республіка Китай), отримувач - ТОВ "Грінвуд", генеральний перевізник - компанія "DANMAR LINES" (Швейцарія), експедируючий агент - "DANZAS Z.F. FREIGHT AGENCY CO., LTD" (-керуюча компанія відповідача по справі компанії "Данзас Одеса ЛТД"). В подальшому для фактичного морського перевезення було залучено компанію "MAERSK", з якою було укладено договір морського перевезення (коносамент) SZHVDA124.

Перевезення автомобільним транспортом здійснювала компанія "Форвард". Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до акта прийому митного вантажу від 04.07.07 та акта приймальної комісії від 04.07.07, вантаж у кількості 370 ящиків загальною вагою 4270 кг, вартістю 15330,76 доларів США, знаходився у контейнері №POCU 0142774, котрий був запломбований відправником.

При огляді пломби була засвідчена її цілісність і непошкодженість. При цьому, зі змісту актів вбачається, що при відкритті контейнера №POCU 0142774 за однією непорушеною пломбою відправника виявлено, що контейнер заповнений не до повної місткості ящиками із гофрованого картону, згідно маркуванню з чаєм "Канкура"; дно контейнеру та нижній ряд ящиків мокрі; в місцях підмочки ящики з механічними пошкодженнями, забрудненнями та пошкодженням картону; при підрахунку в контейнері виявлено 370 ящиків з чаєм, із них пошкоджених: ящиків з чаєм "Канкура" фасуванням 80гр у кількості 39 шт., ящиків з чаєм "Канкура" фасуванням фільтр пакети № 30 по 1,4 гр у кількості 36 шт. Судами також установлено, що згідно з пунктом 4.5 договору № 326 виконавець не несе відповідальності за нестачу, невідповідність фактичної кількості, якості вантажу, який міститься всередині цілісної тари і упаковки.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності з вимогами пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, предметом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суди попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду матеріалів справи установили відсутність такої умови цивільно –правової відповідальності, як протиправна поведінка відповідача, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні ним своїх зобов'язань та безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками. Крім цього судами установлено, що акт приймання митного вантажу від 04.07.07 та акт приймальної комісії від 04.07.07, складений при відкритті контейнеру, не містять опису саме товару, а лише свідчать про непорушність пломб відправника та пошкодження тари, в якій знаходився цей товар в банках та коробочках. Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані акти приймання митного вантажу приймальної комісії від 04.07.07 не відповідають вимогам, які ставляться до складення актів (не вказано місце складання, час складання, не містять даних про стан саме товару, а лише про стан тари).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача спірної суми. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів, проте, оцінка доказів та їх перевірка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.