Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю повноважних представників:

У липні 2004 року прокурор Ленінського району м.Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, третя особа "Укрсоцбан"до ТОВ "Україночка"про визнання приватизації незаконною, та визнання недійсним договорів купівлі-продажу, оренди, кредитного договору та договору застави, посилаючись на те, що вказані угоди були укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, а отже згідно ст. 49 Цивільного кодексу України є недійсним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 6 вересня 2004 року про порушення провадження у справі в якості другого відповідача залучено АКБ "Укрсоцбанк".

Ухвалами від 23.09.2004 року та від 18.01.2005 року до участі у справі залучено в якості третіх осіб відповідно СПД ОСОБА_1. та ТОВ "Полтавчанка".

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 10.01.2008 року та 17.03.2008 року до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача залучено ОСОБА_2 та ТОВ "Грація".

Рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2008 року (судді Тихий П.В., Жельне С.Н., Шарко Л.В.) позов прокурора задоволено частково та постановлено: Визнати недійсним договір оренди №4000 від 26.05.1997 року на нежитлове приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7 підписаний між Представництвом Фонду державного майна України в м. Харкові та ТОВ "Україночка";

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7 № 1220-В від 17.09.1997 року, підписаний між Представництвом Фонду державного майна України в м. Харкові та ТОВ "Україночка";

Визнати недійсним кредитний договір №30017/6/24 від 31.12.1997 року, підписаний між АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі міжрайонного відділення та ТОВ "Україночка";

Визнати недійсним договір застави №28 від 31.12.1997 року, підписаний між міжрайонним відділенням АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі міжрайонного відділення та ТОВ "Україночка";

В задоволенні позову прокурора до міжрайонного відділення АКБ "Укрсоцбанк" в частині визнання незаконною приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7 відмовити.

Провадження по справі відносно ТОВ "Україночка припинити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 червня 2008 року рішення місцевого господарського суду скасовано частково та в частині скасування прийнято нове рішення, яким постановлено:

Відмовити в позові в частині визнання недійсними:

- договору оренди № 4000 від 26.05.1997 року на нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_1, укладеного між Представництвом Фонду державного майна України в м. Харкові та ТОВ "Україночка";

-договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1220-В від 17.09.1997р., розташованих в АДРЕСА_1, укладеного між Представництвом Фонду державного майна України в м. Харкові та ТОВ "Україночка";

-кредитного договору № 30017/6/24 від 31.12.1997р., укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк"в особі керуючого Міжрайонним спеціалізованим відділенням по обслуговуванню кооперативної та індивідуальної трудової діяльності ("Коопсоцбанк") та ТОВ "Україночка";

-договору застави нерухомого майна (іпотеку) № 28 від 31.12.1997р., укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк"в особі керуючого Міжрайонним спеціалізованим відділенням по обслуговуванню кооперативної та індивідуальної трудової діяльності ("Коопсоцбанк") та ТОВ "Україночка".

В інший частині рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2008 р. по справі № 29/03-08 (н.р. 35/158-07) залишити без змін.

У касаційному поданні прокуратури Харківської області та касаційній скарзі ТзОВ "Полтавчанка"ставиться питання про скасування постанови апеляційної інстанції, оскільки при її прийнятті допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1. та його представник просять в задоволенні касаційного подання та касаційної скарги відмовити за необґрунтованістю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно Договору оренди №4000 від 26.05.1997 року, підписаного між представництвом Фонду держмайна України в м.Харкові та ТОВ "Україночка" в особі директора ОСОБА_1 нежитлові приміщення першого поверху № 1-14 в Літ. "А-2" загальною площею 196,3кв м по АДРЕСА_1 були передані в оренду строк ом на п"ять років. В подальшому, 17.09.1997 року між тими ж особами було підписано Договір купівлі-продажу №1220-В вищенаведених нежитлових приміщень, які посвідчено приватним нотаріусом Гамаль І.Н., реєстраційний № 6260, та передано власнику на підставі акту прийому-передачі № 1220-В від 05.11.1997 року.

Вартість приміщень була перерахована державі відповідно до діючого законодавства.

В подальшому спірний об'єкт було неодноразово перепродано і на момент розгляду справи право власності на спірні приміщення зареєстровано за ОСОБА_2 . на підставі Договору купівлі-продажу від 24.11.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., реєстраційний № 2370. Вчинення зазначених дій стало можливим у зв'язку з тим, що завідуючий ательє мод №8 структурного підрозділу ЗАТ фірми "Грація" ОСОБА_1. з метою створення ТОВ "Україночка" в результаті реорганізації ЗАТ фірми "Грація" шляхом виділу ательє мод № 8 із складу ЗАТ, в порушення ст. 5 п. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. згідно якого підприємство може бути створено в результаті виділу із складу структурного підрозділу за рішенням трудового колективу, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу, в порушення ст. 5, 6 Положення порядок приватизації структурних підрозділів (одиниць) підприємств (об'єднань), затвердженого наказом фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України від 04.05.1994 р. № 265/13/01, згідно якого відокремлення структурного підрозділу в процесі приватизації майна підприємства, до складу якого входить цей підрозділ, може бути здійснено за поданням керівника та трудового колективу структурного підрозділу, одноособово прийняв рішення про виділення структурного підрозділу ательє зі складу ЗАТ фірми "Грація", а потім вніс в офіційні документи: Статут та Установчий договір завідомо неправдиві відомості про склад засновників товариства, тобто вказані документи в якості засновників були включені громадяни, які не були членами трудового колективу ательє мод та не мали право приймати рішення структурного підрозділу із складу ЗАТ фірми "Грація".

Рішенням Жовтневою районного суду м Харкова від 12.10.1999 року установчі документи ТОВ "Україночка"визнані недійсними. Крім того, цим же рішенням державну реєстрацію ТОВ "Україночка" скасовано.

Після створення ТОВ "Україночка" ОСОБА_1 являючись директором вказаного товариства в порушення ст.ст. 6. 7 п 2 - 3.8 п 4.9п.6 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (2269-12) в редакції від 14.03.1995 року, згідно яких трудовий колектив має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того структурного підрозділу, де створено товариство, прийняв незаконне рішення про оренду вказаного вище нежилого приміщення без участі в прийнятті даного рішення членів трудового колективу ательє мод № 8.

Окрім того, директор ТОВ "Україночка"ОСОБА_1., з метою часткової оплати за приватизоване нежиле приміщення ательє мод № 8 по АДРЕСА_1 грошовими коштами в сумі 12291 грн., одноособово прийняв рішення про отримання в Міжрайонному відділенні акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" цільового кредиту ТзОВ "Україночка", у зв'язку з чим 31.12.1997 року між ТОВ "Україночка" та Міжрайонним відділенням АКБ СР "Укрсоцбанк" був підписаний кредитний договір № 30017/6/24 та отримав цільовий кредит на викуп нежилого приміщення ательє мод № 8 в сумі 12291 грн. зі сплатою 55% річних строком на 24 місяці.

З метою забезпечення повернення кредиту, процентів та можливих збитків 31.12.1997 р. між ТОВ "Україночка" та Міжрайонним відділенням АКБ СР "Укрсоцбанк" був підписаний договір застави № 28 нерухомого майна, згідно якого Міжрайонному відділенню АКБ СР "Укрсоцбанк" було передано в заставу нежиле приміщення ательє мод № 8 поАДРЕСА_1

Для отримання вказаного кредиту та підтвердження прийнятого рішення засновниками ТОВ "Україночка" про отримання кредиту та передачі в заставу приватизованого нежилого приміщення ательє, директор ТОВ "Україночка" ОСОБА_1 . надав до установи банку Статут та Установчий договір ТОВ "Україночка", в які вніс завідомо неправдиві відомості про засновників товариства, та протокол загальних зборів засновників ТОВ "Україночка" від 25.12.1997 р., на якому розглядалось питання про отримання кредиту на приватизоване приміщення та про передачу в заставу банку вказаного приміщення ательє, і яким було прийнято рішення: дати згоду на отримання кредиту на приватизацію приміщення по АДРЕСА_1, в Міжрайонному відділенні АКБ СР "Укрсоцбанк" в сумі 12300 грн., а також передати в заставу банку вказане приміщення, вартістю 24532 грн. згідно оцінки. У вказаному протоколі зазначено, що на зборах були присутні 20 засновників, тобто 100% засновників ТОВ "Україночка".

Однак, 13 засновників ТОВ "Україночка" на жодних загальних зборах засновників ТОВ "Україночка" не були присутні, а отже, не могли дати свою згоду на отримання цільового кредиту на викуп нежилого приміщення ательє мод № 8 по АДРЕСА_1, та на передачу Міжрайонному відділенню АКБ СР "Укрсоцбанк" під заставу вказаного приміщення, тобто вказані рішення не були прийняті па загальних зборах засновників ГОВ "Україночка", що підтверджується матеріалами справи.

Вироком місцевого суду Ленінського району м. Харкова від 09.09.2003 р. ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ст. 365 ч. 3 КК України, тобто, перевищення влади або службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки: ст. 366 ч. 2 КК України, тобто службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки: ст. 364 ч. 2 КК України, тобто зловживання владою або посадовим становищем: ст. 222 ч. 2 КК України, тобто шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдали великої матеріальної шкоди; ст. 133 КК України (в редакції 1960 р.). тобто порушення законодавства про працю та засуджено за цими статтями.

Приймаючи оскаржувану постанову про часткове скасування рішення місцевого господарського суду і прийняття нового рішення в частині скасування, апеляційний господарський суд виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання недійсними спірних договорів не підлягають задоволенню, оскільки прокурором Ленінського району м.Харкова не було доведено умисел відповідачів на укладання оскаржуваних договорів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконною приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, судова колегія вважала, що господарський суд першої інстанції обгрунтовано визнав позовні вимоги прокурора в цій частині необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також колегія вважала, що суд першої інстанції правомірно припинив провадження по справі відносно ТОВ "Україночка", керуючись п.6 ст. 80 ГПК, виходячи з того, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 12.10.1999р. установчі документи ТОВ "Україночка" визнані недійсними і скасовано державну реєстрацію цієї особи.

Суд вважає, що постанова апеляційної інстанції про залишення без змін рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі та відмови прокурору в позові щодо визнання незаконною приватизації нежитлового приміщення є законною і обгрунтованою, тому в цій частині її необхідно залишити без змін.

Проте, суд не може погодитись з висновками апеляційної інстанції в частині скасування рішення місцевого господарського суду про задоволення позову в частині визнання недійсними договорів оренди, куплі-продажу, кредитного та договору застави та прийняття нового рішення в цій частині про відмову в позові.

При цьому, суд виходив з того, що відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) недійсною є угода, укладена з метою суперечливою інтересам держави і суспільства. Пленум Верховного суду України в п. 6 Постанови від 28.04.1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) з відповідними змінами та доповненнями роз'яснив, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисловою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчудження землі або незаконним нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що висновки апеляційної інстанції в тому, що прокурором не було доведено умисел відповідачів на укладання оскаржуваних договорів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства визнати законними і обгрунтованими не можна, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і, зокрема, вироком місцевого суду Ленінського району м.Харкова від 09.09.2003 року відносно ОСОБА_1., яким також було підтверджено незаконність та злочинність дій директора ТОВ "Україночка" ОСОБА_1. та їх суспільна небезпечність при укладенні зазначених вище договорів, чим було порушено як інтереси суспільства в цілому, так і інтереси держави як власника нежитлового приміщення.

Окрім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1,6,7 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі за кону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.

Постанова апеляційної інстанції, прийнята у даній справі, за своїм змістом в частині скасування рішення місцевого господарського суду і прийняття нового рішення в цій частині зазначеним вимогам та вимогам статей 103, 105 ГПК України не відповідає.

Так, прийшовши до висновку в мотивувальній і резолютивній частині постанови про часткове скасування рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не зазначив в резолютивній частині постанови відносно яких позовних вимог про задоволення позову рішення господарського суду підлягало скасуванню.

Не вирішивши питання в резолютивній частині постанови про скасування рішення місцевого господарського суду в частині визнання договорів недійсними, апеляційний господарський суд прийняв нове рішення про відмову в цій частині позову.

За вказаних обставин, суд вважає, що постанова апеляційного господарського суду в частині скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення позову щодо відмови в позові в частині визнання договорів оренди, купівлі-продажу,кредитного договору і договору застави недійсними, підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині необхідно залишити без змін.

При цьому, суд виходив з того, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обгрунтоване рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 червня 2008 року в частині скасування рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2008 року та прийняття нового рішення в частині відмови в позові про визнання недійсними договору оренди від 26.05.1997 року та купівлі-продажу від 17.09.1997 року на нежитлові приміщення, розташовані в м.Харкові по вул.Полтавський шлях, 7, укладених між Представництвом ФДМУ в м. Харкові та ТОВ "Україночка", а також кредитного договору № 30017/6/24 від 31.12.1997 року і договору застави № 28 від 31.12.1997 року, укладеного між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Україночка" скасувати, задовольнивши касаційне подання і касаційну скаргу.

В решті постанову та рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2008 року в цілому залишити без змін.