ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2007 р.
№ 8/47
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу управління виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України у місті Києві
на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2005
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.12.2005
зі справи № 8/47
за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у місті Києві (далі -Виконавча дирекція)
до державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад"
(далі -Підприємство), м. Київ,
про стягнення 5 854,07 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача -Дроботенка Ю.О.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2004 року Виконавча дирекція звернулася до
господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з
Підприємства 4 704,52 грн. недоїмки та 1 149,55 грн. пені, а
всього 5 854,07 грн. на підставі Закону України від 23.09.1999 №
1105-ХIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі -Закон №
1105).
Рішенням названого суду від 16.06.2005 (суддя Катрич В.С.),
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 21.12.2005 (колегія суддів у складі:
Кондес Л.О. -головуючий суддя, судді Куровський С.В., Михальська
Ю.Б.), у позові відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано
відсутністю правових підстав для стягнення з Підприємства недоїмки
та пені.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Виконавча дирекція просить рішення місцевого та постанову
апеляційного господарських судів скасувати внаслідок їх прийняття
з неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Причиною виникнення даного спору є питання про намагання
Виконавчої дирекції стягнути з Підприємства заборгованість зі
сплати страхових внесків та пеню .
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України (далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з 01.09.2005
до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
це - орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Правову основу, економічний механізм та організаційну
структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування
громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі
застрахованих на виробництві, визначає Закон № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Відповідно до статей 15, 16, 18 цього Закону страхування від
нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від
нещасних випадків (далі - Фонд) - некомерційна самоврядна
організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її
правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі
державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців;
безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та
виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є
її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві
та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.
Згідно з частиною першою та другою статті 46 Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків,
має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему
фінансування; фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема,
внесків роботодавців, а також коштів, одержаних від стягнення
відповідно до цього Закону штрафів і пені.
Частиною першою статті 55 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачено, що спори щодо суми страхових внесків, а також щодо
розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з
інших питань вирішуються в судовому порядку.
Згідно з статтею 1 Цивільного кодексу України до відносин з
загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне
законодавство не застосовується.
Отже, даний спір є публічно-правовим та відповідно до
приписів статті 4 та частини другої статті 17 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
(за відсутності встановленого законом іншого порядку
його судового вирішення) на нього поширюється компетенція
адміністративних судів.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
апеляційним господарським судом в порушення вимог статей 1, 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2006
касаційну скаргу Виконавчої дирекції на рішення господарського
суду міста Києва від 16.06.2005 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.12.2005 разом з
матеріалами справи № 8/47 передано для вирішення до Вищого
адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2007
відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною
касаційною скаргою Виконавчої дирекції та її разом зі справою
повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано
відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з
перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, розгляд апеляційним господарським судом
публічно-правового спору в порядку господарського судочинства
унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення
зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого
зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з
статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
У свою чергу, абзацом четвертим пункту 6 розділу VII
"Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від
06.10.2005 № 2953-IV) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що
після початку діяльності апеляційного адміністративного суду
апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до
відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими
судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне
провадження у справі ще не відкрито.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у місті Києві задовольнити
частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.12.2005 зі справи № 8/47 скасувати.
Справу передати до Київського апеляційного господарського
суду для виконання вимог розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов