ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2007 р.
№ 2-6/7465-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
СПД ОСОБА_1
на постанову
від 27.10.05 Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 2-6/7465-2005 господарського суду АР Крим
за позовом
СПД ОСОБА_2
до
1.Алуштинської міської ради 2.СПД ОСОБА_1
3-тя особа:
Алуштинське міське управління земельних ресурсів
про
визнання недійсним рішення та договору
у справі взяли участь представники
позивача: не з'явилися
відповідача: ОСОБА_1.. паспорт НОМЕР_1виданий 01.01.2000р.
3-ої особи: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи колегією
суддів відхиляється.
Рішенням господарського суду АР Крим від 08.08.2005 позовні
вимоги про визнання недійсними рішень 9 сесії 24 скликання
Алуштинської міської ради № 9/109 від 12.04.2003 та 13-ї сесії 24
скликання № 13/67 від 15.10.2003, а також про визнання недійсним
договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 176
03.03.2004 -залишені без задоволення.
Рішення мотивоване тим, що позивач не є землекористувачем
спірної земельної ділянки і оскаржувані акти та договір оренди не
порушують його права (суддя В. Шкуро).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.10.2005 рішення суду від 08.08.2005 скасовано. Позов
задоволено з тих підстав, що управління земельних ресурсів подало
на затвердження сесії міськради документи, які були оформлені
неналежним чином, мали ряд виправлень без врахування первісних
документів щодо оформлення землекористування СПД ОСОБА_2та СПД
ОСОБА_1.
Договір оренди землі, укладений на підставі недійсних рішень
ради також визнаний недійсним (судді: Т. Видашенко, Л. Заплава, В.
Лисенко).
В поданій касаційній скарзі другий відповідач ОСОБА_1.
просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в
силі рішення місцевого суду. В скарзі зазначено, що з 1.09.2005
вступив в дію Кодекс адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
і в порушення вимог ст. 17 КАСУ апеляційний суд при
винесенні оскаржуваної постанови застосував норми
господарсько-процесуального кодексу ( 436-15 ) (436-15)
. Крім цього
скаржник не погоджується з оцінкою попередніми судовими
інстанціями матеріалів справи. В додатку до касаційної скарги
скаржник наполягає на тому, що апеляційний суд безпідставно визнав
за Управлінням архітектури та містобудівництва міськвиконкому
право розпоряджатися землями територіальної громади.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судове рішення по справі прийняте місцевим судом 08 серпня
2005 року. Воно не вступило в законну силу, оскільки 14 вересня
2005 року було подано апеляційну скаргу.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
. Відповідно ст.
17 цього Кодексу спори із суб'єктом владних повноважень щодо
оскарження його рішень підвідомчі адміністративним судам. У даному
випадку позивач пред'явив позов, в тому числі "про визнання
недійсними рішень міської ради".
В п.7 розділу УII "Прикінцеві та перехідні положення" КАСУ
( 2747-15 ) (2747-15)
зазначено, що після набрання чинності цим Кодексом
заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин..., а також апеляційні, касаційні скарги, заяви про
перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами у
таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності КАСУ,
розглядаються в порядку, встановленому КАСУ.
З огляду на зазначене, доводи скаржника про неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм
господарсько-процесуального кодексу ( 436-15 ) (436-15)
є необгрунтованими.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено ст. 3 КАСУ
( 2747-15 ) (2747-15)
, згідно з якою -це орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства. Причому ці функції повинні здійснюватись
відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник
спір.
Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку
або право користування нею, то такий спір є спором про право і
незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана
у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку
господарського судочинства (постанова ВСУ від 6.12.2006).
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно нормам
господарського судочинства правомірно.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному поря дку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що по первісним
проектним документам без виправлень (т.1, арк. 136-146) земельна
ділянка № 1 відводилась ОСОБА_2., а ділянка № 2 -ОСОБА_1.
Суду не були надані докази того, що ОСОБА_2. звертався з
заявою про заміну його ділянки № 1 на ділянку № 2. Встановивши
обставини справи, дослідивши документи, апеляційний суд дійшов
висновку, що для затвердження сесією міськради управління
земельних ресурсів подало документи, які оформлені неналежним
чином, мають ряд необумовлених виправлень, що не збігаються з
первісними документами щодо оформлення землекористування СПД
ОСОБА_2та СПД ОСОБА_1. Суд дійшов висновку, що дані факти порушили
права СПД ОСОБА_2щодо користування ним земельною ділянкою № 1.
Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції
неналежним чином оцінив документи справи, колегія суддів до уваги
не приймає, оскільки надання іншої оцінки доказам у справі не
відноситься до компетенції суду касаційної інстанції (ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Твердження скаржника про визнання судом права управління
архітектури та градобудівництва міськвиконкому розпоряджатися
землями територіальної громади безпідставне.
Питання про передачу спірних земельних ділянок в оренду
розглядалось міськрадою за проектами відведення в порядку,
встановленому ст. 118, 123 Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
про що
зазначено в постанові апеляційного суду.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку,
оскільки суд апеляційної інстанції встановив факт порушення
відповідачами прав позивача, то ним правомірно скасовані рішення
міськради, що затвердили проекти відводу спірних земельних ділянок
при наявності документів з необумовленими виправленнями. Як
наслідок зазначеного вище правомірно визнаний недійсним договір
оренди землі від 11.02.2004, укладений з ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.10.2005 у справі № 2-6/7465-2005 -без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун