ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     11 жовтня 2007 р.

     № 39/87-07

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого

     Остапенка М.I.

     суддів :

     Борденюк Є.М.

     Харченка В.М.

     розглянувши касаційну скаргу

     ТОВ "Торговий дім "Нікопольський трубний завод"

     на ухвалу

     Дніпропетровського  апеляційного  господарського   суду   від
06.08.2007 року

     у справі за позовом

     Колективного     (народного)     виробничого     підприємства
"Дніпровський комбайновий завод"

     до

     ТОВ "Торговий дім "Нікопольський трубний завод"

     про

     та за зустрічним позовом

     до

     про

     стягнення коштів

     ТОВ "Торговий дім "Нікопольський трубний завод"

     Колективного     (народного)     виробничого     підприємства
"Дніпровський комбайновий завод"

     стягнення коштів та визнання договору недійсним

                      В С Т А Н О В И В:

     ухвалою Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду
від  06.08.2007  року  апеляційна   скарга   ТОВ   "Торговий   дім
"Нікопольський  трубний  завод"  на  рішення  господарського  суду
Дніпропетровської області від 06.06.2007 року у  справі  №39/87-07
за  позовом  колективного  (народного)  виробничого   підприємства
"Дніпровський   комбайновий   завод"   до   ТОВ   "Торговий    дім
"Нікопольський  трубний  завод"  про  стягнення  22  649,63   грн.
повернена  без  розгляду  на  підставі  п.3  ст.97   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .

     Ухвала   апеляційного   господарського   суду   оскаржена   у
касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського  суду  України
від 04.10.2007 року порушено касаційне  провадження  у  справі  за
касаційною  скаргою  відповідача,  у  якій  він   посилається   на
неправомірність повернення його апеляційної скарги без розгляду  і
просить  постановлену  апеляційним  господарським   судом   ухвалу
скасувати, а справу передати до апеляційного  господарського  суду
для здійснення апеляційного провадження.

     Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи  та
обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи,  судова  колегія
вважає, що касаційна скарга  підлягає  задоволенню,  з  огляду  на
наступне.

     Повертаючи  апеляційну  скаргу  без   розгляду,   апеляційний
господарський  суд  послався  на  порушення  відповідачем  порядку
сплати мита, визначеного п.14 Iнструкції Про порядок обчислення та
справляння  державного   мита,   затвердженої   наказом   Головної
державної податкової інспекції України  від  22.04.1993  року  №15
( z0050-93 ) (z0050-93)
         .

     Проте, погодитись  з  наведеними  судом  мотивами  повернення
апеляційної скарги не можна.

     Згідно п.14 Iнструкції Про порядок обчислення  та  справляння
державного мита, при сплаті державного мита готівкою до документа,
щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції
кредитної установи, яка прийняла платіж.

     Подаючи апеляційну скаргу, виконав зазначені вище  вимоги  і,
сплативши мито готівкою,  додав  до  апеляційної  скарги  оригінал
квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

     Напис про зарахування мита до  державного  бюджету  на  таких
квитанціях  не  вимагається,  а   тому,   посилання   апеляційного
господарського  суду  на  відсутність  такого   напису,   який   є
обов'язковим лише на платіжних дорученнях при перерахуванні мита з
рахунку  платника,  не  можна  визнати  правильним,  а  повернення
апеляційної скарги, з цих підстав, правомірним.

     Враховуючи наведене, керуючись  ст.  ст.  111-9,  111-11  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

     П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу задовольнити.

     Ухвалу Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду
від   06.08.2007   року   скасувати,   а   справу   передати    до
Дніпропетровського апеляційного господарського суду для  вирішення
питання про порушення апеляційного провадження.

     Головуючий М.I. Остапенко

     Судді Є.М. Борденюк

     В.М. Харченко