826/9662/18 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 18.10.2022 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Лоджистік" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №826/9662/18.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Лоджистік" (далі - ТОВ "Т-Лоджистік") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 16.03.2018 №0012941404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 в позові відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання спірних послуг та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим. Також відповідач посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 03.02.2017, в якому останній заперечує своє відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Медіейшн Компані" та вирок Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі №757/3074/18-к, що доводить нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Т-Лоджистік" зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Т-Лоджистік" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Медіейшн Компані" за період січень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.02.2018 №184/26-15-14-04-05/40333393, в якому відображено висновки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 117000,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2017 року - 117000,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2018 №0012941404, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 146250,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 117000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 29250,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Судами встановлено, між ТОВ "Медіейшн Компані" в особі директора Мусіяки А.Ю. (виконавець) та ТОВ "Т-Лоджистік", в особі директора Булатецького О.І. (замовник), укладено договір про надання послуг з обслуговування автомобілів № 01/17-1 від 10.01.2017, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати за плату наступні послуги та роботи: планове технічне обслуговування; поточний ремонт та обслуговування; встановлення додаткового технічного обладнання; мийка та інші роботи по дотриманню в належному стані, а замовний зобов`язується оплачувати такі послуги (п.1.1 договору).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, наряди-замовлення, податкові накладні, оплата за отримані послуги здійснювались позивачем на підставі рахунків-фактур.

Також матеріали справи містять договори оренди транспортних засобів, укладені між ТОВ "Т-Лоджистік" та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умовами яких позивачем приймаються в тимчасове платне користування автомобілі, які будуть використовуватись для здійснення кур`єрської діяльності, а також для вантажних перевезень дрібних речей.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання послуг у спірного контрагента.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що до перевірки не надано документів, які б фактично підтверджували надання позивачу послуг, а саме звітів про надання послуг, калькуляцій з зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів надання, виду наданих послуг, списків працівників та місця надання послуг ремонту/обслуговування, купівлі запчастин та витратних матеріалів. Таким чином, ураховуючи зміст та специфіку операцій згідно укладеного між позивачем та ТОВ "Медіейшн Компані" договору про ремонт/обслуговування транспортних засобів, судом не встановлено необхідних умов, за якими б задекларовані на папері взаємовідносини відображали реальність здійснення господарських операцій.

Також суд зазначив, що зважаючи на значну суму виконаних робіт та їх обсяг по ремонту/обслуговуванню 12 автомобілів, а саме 702000,00 грн., позивачем не надано суду доказів, на підтвердження здійснення ремонтних робіт та робіт з обслуговування вказаних транспортних засобів, якими може бути сервісна книжка з зазначенням характеру та обсягу виконаних робіт, докази придбання запасних частин та витратних матеріалів для їх заміни, тощо. Не зазначено, де саме проводились такі роботи, враховуючи специфіку їх виконання та параметри автомобілів, що потребує наявності спеціально обладнаного боксу (гаража, приміщення) для проведення такого характеру робіт.

Крім того, судом звернута увага на те, що у нарядах/замовленнях окрім поточних робіт з ремонту/обслуговування транспортних засобів, таких як заміна масла, миючих засобів, охолоджувальної рідини, гальмівної рідини, фільтрів, тощо, наявні роботи з заміни та фарбування капотів, заміни та фарбування бамперів, встановлення фар, заміни скла, тобто робіт, що як правило проводяться після отримання механічних пошкоджень (після ДТП, надзвичайних ситуацій, корозії металу), проте суду не надано доказів участі автомобілів товариства у ДТП та їх пошкоджень, а отже суд не вбачав доцільність проведення складних технічних робіт з заміни габаритних деталей без надання належної обґрунтованості необхідності такої заміни.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується придбання позивачем у ТОВ "Медіейшн Компані" послуг з обслуговування автомобілів згідно договору від 10.01.2017 №01/17-1, проведення розрахунків за вказаним договором, необхідність придбаних послуг для належного здійснення власної господарської діяльності та виконання умов договорів оренди транспортних засобів.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Колегією суддів звернута увага на те, що відсутність у сформованих за наслідком здійсненої господарської операції первинних документах інформації щодо місця здійснення обслуговування транспортних засобів не може бути достатньою підставою для висновку що відповідні послуги фактично не були надані. Крім того, умовами договору від 10.01.2017 №01/17-1 передбачено, що відповідні послуги здійснюються силами та засобами виконавця на території замовника або виконавця, а також із залученням третіх сторін. Таким чином умовами договору було передбачено можливість надання відповідних послуг на території замовника або виконавця, а також із залученням третіх осіб, що також спростовує твердження відповідача стосовно відсутності у ТОВ "Медіейшн Компані" трудових ресурсів для надання вказаних послуг, з підстав не подання відповідної звітності за 2017 рік.

Щодо посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 03.02.2017, в якому останній заперечує своє відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Медіейшн Компані" та на вирок Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі №757/3074/18-к, як на підставу обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив про те, що факт заперечення ОСОБА_1 своєї участі у господарській діяльності ТОВ "Медіейшн Компані" не може свідчити про відсутність фактично здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентом на підставі договору від 10.01.2017 №01/17-1 про надання послуг з обслуговування автомобілів, оскільки жодних пояснень останнім стосовно діяльності ТОВ "Медіейшн Компані" при взаємовідносинах з ТОВ "Т-Лоджистік" надано не було та вироком суду не встановлено.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та висновкам судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України (2755-17) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договір про надання послуг, наряди/замовлення, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки-фактури оплати послуг) не розкривають суті та змісту наданих послуг.

Ваховуючи встановлені обставини справи в сукупності, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ "Медіейшн Компані" та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підлягає задоволенню, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 підлягає скасуванню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 залишенню в силі.