Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

До початку судового засідання від КП "Ковельбуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке підлягає відхиленню у зв'язку з його необгрунтованістю.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.12.2007 (судді: Пахолюк В.А., Соломка Л.І., Костюк С.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним укладений між РВ ФДМ України по Волинській області та організацією орендарів ОП "Волиньбуд" договір купівлі-продажу від 14.09.1993р. №10 в частині відчуження гуртожитку по вул.О.Пчілки,21 у м.Ковелі, визнано даний гуртожиток об’єктом державного житлового фонду та зобов’язано другого відповідача передати його у відання Ковельської міської ради.

Рішення мотивоване обставинами укладення оспорюваного договору в частині продажу гуртожитку з порушенням вимог чинного на той час житлового законодавства та законодавства про приватизацію.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 (судді: Кузь В.Л., Городечна М.І., Юркевич М.В.) рішення скасовано, припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у зв’язку з непідвідомчістю господарським судам справ у спорах про приватизацію державного житлового фонду.

Ковельська міська рада у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що виходячи зі змісту ч.1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду не передбачає його відчуження на користь юридичних осіб.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та першого відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова –скасуванню з передачею справи до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Волинської області від 03.12.2007 з наступних підстав.

Припиняючи провадження у справі апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2006р.) господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Тобто, у вирішенні питання про те, чи є спір таким, що підлягає вирішенню господарським судом, слід виходити з вимог пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

В даному випадку предметом судового розгляду в цій справі є вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна №10 від 14.09.1993р., укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та організацією орендарів орендованого підприємства "Волиньбуд" в частині відчуження спірного гуртожитку –об’єкта державного житлового фонду.

З урахуванням наведеного, спори про приватизацію державного житлового фонду підлягають розгляду загальними судами.

Також судом першої інстанції встановлено, що п.2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Зважаючи на це, Львівський апеляційний господарський суд зазначив, що даний спір по своїй суті стосується порядку приватизації державного житлового фонду, а рішення зі спору впливає на житлові права фізичних осіб –громадян, які проживають у даному гуртожитку. Окрім того, зміст позовної заяви прокурора свідчить про пред’явлення ним позову також в інтересах громадян –мешканців гуртожитку з метою недопущення порушення їх житлових прав. Докази знаходження спірного гуртожитку у користуванні громадян долучені до матеріалів даної справи та перевірено судом (а.с.24-75 том 2).

Відповідно, даний спір в силу вимог нової редакції ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (чинна з 29.12.2006р.) на час повторного розгляду справи судом першої інстанції непідвідомчий господарським судам України.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновки суду про непідвідомчість господарським судам спорів про приватизацію державного житлового фонду, до якого відноситься спірний гуртожиток, та про пред’явлення прокурором позову також в інтересах громадян-мешканців гуртожитку задля недопущення порушення їх житлових прав.

Однак, в дійсності предметом даного спору є визнання частково недійсним договору купівлі-продажу державного майна від 14.09.1993, укладеного державним органом приватизації з господарюючим суб’єктом.

Водночас відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду –це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарським споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін) державного житлового фонду на користь громадян України.

Тобто приватизація державного житлового фонду здійснюється за участю громадян України, а висновок суду апеляційної інстанції по суті грунтується на помилковому ототожненні відчуження гуртожитків (як будівель в цілому) на користь господарюючого суб’єкта за договором купівлі-продажу, та приватизації громадянами кімнат у цих гуртожитках.

Що стосується громадян-мешканців спірного гуртожитку, то вони в разі порушення їх житлових прав не позбавлені можливості вирішувати спірні питання в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржувана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування норм процесуального права.

При цьому законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції всупереч вимогам ч.2 ст. 101 ГПК зовсім не перевірялися апеляційним судом на предмет правильності застосування норм матеріального права.

Зокрема, встановлені судом першої інстанції обставини укладення оспорюваного договору з порушенням вимог житлового законодавства та законодавства про приватизацію, які є підставами для визнання цього договору недійсним, апеляційним судом не спростовувалися.

За наведених обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду, який допустив відповідне процесуальне порушення, з метою перевірки законності і обгрунтованості рішення від 03.12.2007 в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Ковельської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 у справі №6/95-92 скасувати з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Волинської області від 03.12.2007.