Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Дерепи В.I.

суддів Грека Б.М.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідачів:

не з'явився

Кравченко Н.Г., Лобач О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення

та постанову

господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 р.

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007 р.

у справі № 16/212-06 (8/207-06)

за позовом

відкритого акціонерного товариства "Дніпробудважмаш"

до

приватного підприємства "Гремко",

закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним договору іпотеки № 921 ДЗ1 від 23.02.2005 р., укладеного між приватним підприємством "Гремко" і ЗАТ комерційним банком "ПриватБанк" у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , ст. 55 Закону України "Про власність" (697-12) , ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки був підписаний зі сторони іпотекодавця неуповноваженою особою.

Також просив зобов'язати ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" здійснити виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №1 про обтяження нерухомого майна, що було предметом оспорюваного договору.

В подальшому відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" вчинити певні дії (а.с.85,т.1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2007 р. (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду(головуючий - Герасименко I.М., судді -Ясир Л.О., Прудніков В.В.), визнано недійсним договір іпотеки від 23.02.2005 р. №921 ДЗ1, укладений між приватним підприємством "Гремко" і ЗАТ комерційним банком "ПриватБанк".

В решті позовних вимог провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України (1798-12) .

В касаційній скарзі відповідач ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників відповідача ЗАТ АК "ПриватБанк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 23.02.2005 р. між ПП фірмою "Гремко" (іпотекодавцем) і ЗАТ КБ "ПриватБанк" (іпотекодержателем) було укладено договір іпотеки № 921 ДЗ1 (надалі -договір).

Предметом договору згідно з пунктами 1, 2 є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного у пункті 7 договору, в забезпечення виконання зобов'язання Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "УПС" (позичальника) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.

Iпотекою забезпечувалось виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитних договорів від 04.03.2004 р. №986 та від 05.12.2003 р. № 921.

Згідно з п.7 договору в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та іпотекодавцем за договором іпотеки, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, нотаріально посвідченим 04.08.2003 р.№ 2883, зареєстрованим у КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 05.10.2003 р. № 164 5127, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова,141.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2005 р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 р. у справі за № 31/8 вказаний договір купівлі-продажу був визнаний недійсним, оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. у справі за № 32/49(А12/113) було визнано недійсними прилюдні торги від 20.09.2002 р., на яких це майно було придбане Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "УПС" (продавцем за договором від 04.08.2003 р.).

Вказані обставини свідчать про те, що спірне майно вибуло з володіння власника (позивача) не з його волі.

Згідно з ч.1 ст. 59 ЦК УРСР (1540-06) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Таким чином, в результаті прилюдних торгів, визнаних недійсними, Українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "УПС" не стало власником спірного нерухомого майна і, відповідно до вимог ст. 225 ЦК УРСР (1540-06) , не мало права подальшого його продажу ПП фірмі "Гремко".

Отже, на час укладення договору іпотеки ПП фірма "Гремко" не набуло прав власника на спірне майно і згідно ч.1 ст. 317 ЦК України (435-15) не вправі було розпоряджатись ним шляхом передачі в іпотеку банку.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про недійсність договору іпотеки на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України (435-15) , оскільки його наявність в порушення вимог ч.1 ст. 321 ЦК України (435-15) протиправно обмежує позивача, як власника спірного майна, у здійсненні права власності.

З висновками місцевого господарського суду обгрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Посилання касаційної скарги про те, що в даному випадку мав перехід права власності на предмет іпотеки під час дії договору, визнаного в подальшому недійсним, що не тягне визнання договору іпотеки недійсним, оскільки Законом України "Про іпотеку" (898-15) передбачено, що в такому випадку до нового власника переходять всі права і обов'язки іпотекодавця, є помилковими, оскільки викладені вище обставини свідчать про те, що право власності на спірне майно до інших осіб від позивача не переходило і це підтверджено судовими рішеннями, що вступили в законну силу.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 13 лютого 2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2007 р. у справі за № 16/212-06(8/207-06) -без змін.