Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:

Ходаківська I.П.

судді

Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

за участю представників сторін

позивача -

відповідача -

розглянувши матеріали касаційної скарги

не з'явився

директор Цап В.А. дов. № 447 від 10.10.2007

державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів"

у справі

господарського суду Львівської області

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007р.

за позовом

державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень"

до

державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів"

про

стягнення 12 007,80 грн.

Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду України від 10.10.2007 №02-12.2/300 змінено склад колегії: у зв'язку з поверненням з відпустки судді Ходаківської I.П. призначено колегію у складі: головуючий суддя Ходаківська I.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2006 року державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з Дашавського заводу композіційних матеріалів збору за утримання земельної ділянки, зайнятої під'їзними коліями і спорудами в смузі відведення залізниці .

Господарський суд Львівської області рішенням від 20.02.2007, залишеним в силі Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 позовні вимоги залізниці задовольнив з посиланням на те, що збір за утримання земельної ділянки, зайнятої під'їзними коліями і спорудами в смузі відведення залізниці, передбачений укладеним сторонами Договором, розмір збору встановлений Тарифним керівництвом № 1, а перебіг строку позовної давності перервався фактом визнання відповідачем наявності боргу.

Не погоджуючись з Постановою Львівського апеляційного господарського суду, Дашавський завод композиційних матеріалів звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить прийняті по справі рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування касаційної скарги Дашавський завод композиційних матеріалів посилається на відсутність погодження сплати спірного збору при укладанні Договору, на поквартальні нарахування збору, які залізниця порушила.

Відповідач державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом направити представника в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення збору за утримання земельної ділянки, зайнятої під'їзними коліями і спорудами відповідача в смузі відведення залізниці.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка трансформується із пунктом 5 статті 307 Господарського кодексу України (436-15) встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 21 Закону України " Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) визначає, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Пункти 71 та 76 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) ( з наступними змінами і доповненнями) встановлюють, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджені у відповідності із пунктом 5 Статуту залізниць Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0875-00) та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 875/5096 ( за наступними змінами і доповненнями) у додатку 1 наводять зразок Договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії, який у пункті 16 передбачає обов'язок власника колії сплачувати залізниці плату, в тому числі, за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України ( Тарифне керівництво № 1) у розділі 2 пункті 9 підпункті 22 ( таблиця 4) встановлює регульований тариф за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під'їзних колій і в інших випадках ( за наступним коригуванням).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, і це вбачається з матеріалів справи, 01.11.2002 між державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Львівська дирекція залізничних перевезень" та державним підприємством "Дашавський завод композиційних матеріалів" був укладений договір № 362 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Хомовичі Львівської залізниці ( далі -Договір). Відповідно до Договору відповідач зобов'язувався сплачувати позивачеві збір за утримання ділянки землі, зайнятої під'їзними коліями і спорудами в смузі відведення площею 2442 кв. м, через Технологічний центр з обробки перевізних документів в першій декаді поточного місяця згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати. Договір чинний до 01.11.2007.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умови укладеного між сторонами у справі Договору, в тому числі умови спірних пунктів, відповідають умовам типового договору про подачу та забирання вагонів, наведеним в додатку до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій.

Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вказаного збору за період з листопада 2002 року по жовтень 2005 року, сума, яку заборгував відповідач за цей період, становить 12007,80 грн. Представник відповідача відмовився від підписання накопичувальної картки № 1911244, про що складено акт загальної форми № 26 від 19.11.2005.

16.01.2006 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № дню-17 з вимогою про оплату збору та претензію № дню-18 з вимогою про оплату збору за період з листопада 2005 по січень 2006. У відповіді № 49 від 15.02.2006 на претензії відповідач фактично визнав наявність боргу, а також подав пропозицію про внесення змін до Договору, а саме: встановити величину оплати за примикання під'їзної колії у смузі відведення співрозмірною з податком на землю, або виключити абзац 3 пункту 16 даного Договору.

Докази внесення змін в Договір у встановленому чинним законодавством порядку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України (435-15) перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, тому суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про переривання перебігу строку позовної давності за вимогами позивача з листопада 2002 по вересень 2003 років.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк та у відповідності до умов договору, вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання грошових зобов'язань.

Стаття 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлює межі перегляду справ у касаційній інстанції: переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин касаційна скарга державного підприємства Дашавський завод композиційних матеріалів на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства Дашавський завод композиційних матеріалів залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. у справі № 4/2356-6/371 залишити без змін.