ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     10 жовтня 2007 р.
 
     № 43/316 ( rs384540 ) (rs384540)
        
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     Козир Т.П. - головуючого
     Мележик Н.I.,
     Подоляк О.А.
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "Виробнича  фірма
"Сотта-Сервіс"
 
     на рішення
     на постанову
     господарського суду Донецької області від 22.01.2007р.
 
     Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007р.
     у справі
     № 43/316 ( rs384540 ) (rs384540)
        
     господарського суду
     Донецької області
 
     за позовом
     Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ"
 
     до
     Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "Виробнича  фірма
"Сотта-Сервіс"
 
     про
     стягнення 12 300 грн.
 
     за участю представників:
     від позивача
     - не з'явились
     від відповідача
     - не з'явились
                        В С Т А Н О В И В:
 
     У червні 2005 року ТОВ "КБ" звернулось до господарського суду
з позовом до Товариства з  обмеженою  відповідальністю  "Виробнича
фірма "Сотта-Сервіс" про стягнення заборгованості у  сумі  12  300
грн. за договором підряду № 3/05 від 01.06.2005р.
 
     Рішенням господарського суду Донецької області від  22  січня
2007 року (суддя: Зубченко I.В.), залишеним  без  змін  постановою
Донецького  апеляційного  господарського  суду  від   20.03.2007р.
(судді:  Скакун  О.А.,  Колядко  Т.М.,  Мирошніченко  С.В.)  позов
задоволено.
 
     Судові  рішення  мотивовані  наявними  у  матеріалах   справи
оригіналами  актів  виконаних  робіт,  підписаними  сторонами   по
договору  та  завіреними  печатками  підприємств  щодо   належного
виконання позивачем зобов'язань за договором підряду.
 
     У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
першої та  постанову  апеляційної  інстанцій  у  даній  справі,  з
підстав  порушення  та  неправильного  застосування  судами   норм
матеріального  та  процесуального   права,   а   також   неповного
з'ясування всіх обставин справи та постановити  нове  рішення  про
задоволення позову.
 
     Колегія  суддів,  обговоривши   доводи   касаційної   скарги,
перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи  та  повноту  їх  встановлення,   дослідивши   правильність
застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,  що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року  №  11  "Про  судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        ,  рішення  є  законним  тоді,  коли  суд,
виконавши  всі  вимоги  процесуального  законодавства  і  всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у  відповідності  з  нормами
матеріального  права,  що   підлягають   застосуванню   до   даних
правовідносин.
 
     Постанова суду апеляційної  інстанції  та  рішення  місцевого
суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки  не  грунтуються
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому  процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
 
     Як вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено  судами
попередніх інстанцій, спірні  правовідносини  виникли  з  договору
підряду № 3/05 від 1 червня 2005 року, відповідно  до  умов  якого
позивачем для відповідача були виконані будівельно-монтажні роботи
по об'єкту "Магазин-салон". Відповідно до умов  договору  загальна
вартість виконаних робіт складає 66 000 грн. Порядок  розрахунків,
визначений в договорі підряду,  передбачає  здійснення  замовником
(ТОВ "ВФ "Сотта-Сервіс") передплати у розмірі  50%  від  загальної
вартості робіт. Відповідно до п. 2.6  договору  підряду  остаточні
розрахунки  між  Підрядчиком  та  Замовником   проводяться   після
підписання акту держкомісії.
 
     Задовольняючи  позовні  вимоги   ТОВ   "КБ"   про   стягнення
заборгованості,  суд  першої  інстанції,  з  яким  погодився   суд
апеляційної  інстанції,  виходив  з  того,  що   згідно   ст.   33
Господарського процесуального кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          кожна
сторона повинна довести обставини, на які вона посилається  як  на
підставу своїх вимог  та  заперечень.  Суди  попередніх  інстанцій
приділили увагу саме  оцінці  актів  виконаних  робіт,  підписаних
сторонами по договору  та  завірених  печатками  підприємств,  які
відповідають  вимогам   ДСТУ   4163-2003,   затвердженим   Наказом
Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. № 55  ( v0055609-03 ) (v0055609-03)
        
та визнали їх доказом належного виконання позивачем зобов'язань за
договором підряду.
 
     Проте,  погодитися   з   такими   висновками   місцевого   та
апеляційного господарських судів не  можна,  оскільки  вони  не  в
повній мірі  відповідають  обставинам  справи,  зокрема,  спірному
договору, відповідно до п.  2.6  якого  остаточні  розрахунки  між
підрядчиком  та  замовником  проводяться  після  підписання   акта
Державної комісії.
 
     Згідно п. 4.1 розділу 4 Договору, по закінченню робіт  та  їх
повної оплати Підрядчик підписує акт Державної комісії та  передає
цей акт Замовнику.
 
     Доказів підписання акту Державної комісії сторонами не надано
та судом не встановлено.
 
     В касаційній скарзі та під  час  розгляду  справи  відповідач
стверджував, що будівельний об'єкт  "Магазин-салон"  не  прийнятий
Державною комісією в експлуатацію  з  вини  невиконання  позивачем
своїх договірних зобов'язань в повній мірі.
 
     Ці доводи відповідача не були належно перевірені судами.
 
     При вирішенні спору, суд  першої  інстанції  зосередив  увагу
лише на оцінці актів виконаних робіт, не дослідивши належним чином
умови  укладеного  між  сторонами  договору  підряду,  належно  не
перевірив   доводи   відповідача   щодо   неможливості   прийняття
будівельного  об'єкту   "Магазин-Салон"   Державною   комісією   в
експлуатацію.
 
     При розгляді справи у апеляційному провадженні суд,  всупереч
вимог ст.  104  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  не  звернув  уваги  на
допущені судом першої інстанції порушення та не виправив їх.
 
     За таких обставин судова колегія Вищого  господарського  суду
України вважає, що рішення  місцевого  та  постанова  апеляційного
господарських  судів  є  необгрунтованими   та   такими,   що   не
відповідають вимогам закону, а тому підлягають скасуванню.
 
     При новому вирішенні справи суду належить врахувати наведене,
повно  та  всебічно  дослідити  всі  суттєві   обставини   справи,
встановити дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи  та
заперечення сторін, вирішити спір відповідно до норм матеріального
права, що застосовуються до врегулювання спірних правовідносин.
 
     Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України, -
 
     ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну  скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Виробнича фірма "Сотта-Сервіс" задовольнити частково.
 
     Рішення   господарського   суду   Донецької    області    від
22.01.2007р. та постанову Донецького  апеляційного  господарського
суду від 20.03.2007р. у справі № 43/316 ( rs384540 ) (rs384540)
         скасувати.
 
     Справу передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Донецької області в іншому складі суддів.
 
     Головуючий суддя: Т.П. Козир
 
     Судді: Н.I. Мележик
 
     О.А. Подоляк