ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2007 р.
№ 19/347 ( rs213049 ) (rs213049)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Шаргала В.I., Швеця В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 02.07.2007 р.
у справі
№ 19/347 ( rs213049 ) (rs213049)
господарського суду
Полтавської області
за позовом
Колективної промислово-будівельної фірми "Приватбуд"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум"
про
стягнення 28 833,56 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Гориславець М.М., директор;
Ціплє А.I., дов. № 2 від 05.01.2006 р.;
відповідача:
Кубланов Є.М., дов. № б/н від 04.06.2006 р.;
Шапошник Р.Ф., дов. № б/н від 04.10.2007 р.;
В С ТА Н О В И В:
У листопаді 2006 р. Колективна промислово-будівельна фірма
"Приватбуд" (далі -Фірма) звернулась до господарського суду
Полтавської області з позовною заявою, у якій просила стягнути з
Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум"
(далі -Товариство) грошові кошти у розмірі 28 833,56 грн.
Позовні вимоги Фірма обгрунтовувала тим, що:
- вона платіжним дорученням № 406 від 21.01.2005 р. сплатила
Товариству грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн. відповідно до
виставленого рахунку № 103 від 19.01.2005 р. за верстат для
зварювання каркасів паль;
- рішенням господарського суду Полтавської області від
26.06.2006 р. у справі № 20/225-18/116 було встановлено, що
договір підряду від 15.01.2005 р. є неукладеним;
- Товариство не передало їй результатів робіт на отримані
грошові кошти;
- грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн. підлягають стягненню
з Товариства на підставі ст. ст. 536, 1048 та 1212 Цивільного
кодексу України з урахуванням процентів за користування ними (3
833,56 грн.).
Рішенням господарського суду Полтавської області від
23.01.2007 р. (суддя Безрук Т.М.) позовні вимоги Фірми задоволено
частково: з Товариства на її користь стягнуто 26 255,48 грн., а в
задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 02.07.2007 р. (колегія суддів: Агрикова
О.В., Жук Г.А., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду
Полтавської області від 23.01.2007 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Товариство не довело
факту передачі Фірмі верстата для зварювання каркасів паль, так
само як і не довело того, що перерахування Фірмою платіжним
дорученням № 406 від 21.01.2005 р. грошових коштів у розмірі 25
000,00 грн. відповідно до виставленого рахунку № 103 від
19.01.2005 р. за вказаний верстат є передоплатою за договором
підряду від 15.01.2005 р., у зв'язку з чим має повернути Фірмі
безпідставно одержані кошти у розмірі 25 000,00 грн., а також
проценти за користування ними на підставі ст. ст. 625 та 1212
Цивільного кодексу України.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у як?ій просить постанову Київськ?ого
міжобласного апеляційно?го господарського суду від 02.07.2007 р. і
рішення господарського суду Полтавської області від 23.01.2007 р?.
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позовних вимог Фірми. Вимоги, викладені у касаційній скарзі,
Товариство обгрунтовує тим, що господарські суди пе?ршої та другої
інстанції непр?авильно застосували ст. 1212 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, прийшли до неправильного висновку про те, що
воно не передало Фірм?і верстат для зварювання карк?асів паль,
порушили процесуал?ьні норми, внаслідок чого судо?вий процес
здійснювався без ф?іксації технічними засобами?, не було вирішено
питання про проведення експертизи та не було надіслано
повідомлення органам внутрішніх справ.
Фірма скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслала до Вищого
господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства,
у якому просить залишити її без задоволення, а постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
02.07.2007 р. та рішення господарського суду Полтавської області
від 23.01.2007 р. -без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Фірма
обгрунтовує тим, що оскаржувані судові акти прийнято з урахуванням
наявних у справі доказів та без порушень норм матеріального або
процесуального права.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 10.10.2007 р. розгляд касаційної скарги
здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії
суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Шаргала В.I. та Швеця
В.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства
підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що:
- Товариство склало рахунок № 103 від 19.01.2005 р.
(найменування товару -"Верстат для зварювання каркасів паль") на
суму 25 000,00 грн., у якому відсутнє посилання на договір підряду
від 15.01.2005 р. (який рішенням господарського суду Полтавської
області від 26.06.2006 р. у справі № 20/225-18/116 визнано
неукладеним);
Фірма платіжним дорученням № 406 від 21.01.2005 р., у якому
міститься посилання на рахунок № 103 від 19.01.2005 р. та відсутнє
посилання на договір підряду від 15.01.2005 р. (який рішенням
господарського суду Полтавської області від 26.06.2006 р. у справі
№ 20/225-18/116 визнано неукладеним), перерахувала Товариству 25
000,00 грн.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновками місцевого та апеляційного
господарських судів про те, що дії Товариства зі складання рахунку
№ 103 від 19.01.2005 р. та дії Фірми з оплати вказаного рахунку
платіжним дорученням № 406 від 21.01.2005 р. не свідчать про їх
вчинення на виконання договору підряду від 15.01.2005 р. (який
рішенням господарського суду Полтавської області від 26.06.2006 р.
у справі № 20/225-18/116 визнано неукладеним).
Проте, при вирішенні спору господарські суди першої та другої
інстанції не врахували положень Глави 52 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами
договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом
як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також
усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути
досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї
сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту)
другою стороною.
Частина перша ст. 641 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити
кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір
має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її
зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частини перша та друга ст. 642 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачають, що відповідь особи, якій адресована
пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути
повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти
договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до
вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала
послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо),
яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям
пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або
не встановлено законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що дії Товариства зі складання рахунку № 103 від 19.01.2005 р. та
дії Фірми з оплати вказаного рахунку платіжним дорученням № 406
від 21.01.2005 р. містять ознаки укладення договору у
відповідності до наведених вище положень ст. ст. 638, 641 та 642
Цивільного кодексу України.
Між тим, господарські суди попередніх інстанцій вказаного не
врахували та в порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом, не з'ясували, чи
містила пропозиція Товариства (рахунок № 103 від 19.01.2005 р.)
істотні умови договору.
Вказане має суттєве значення для вирішення справи, оскільки у
випадку укладення між Товариством та Фірмою на підставі рахунку №
103 від 19.01.2005 р. договору купівлі-продажу (поставки) верстату
для зварювання каркасів паль висновки місцевого та апеляційного
господарських судів про безпідставність одержання Товариством
грошових коштів у розмірі 25 000,00 грн. не можуть вважатись
обгрунтованими.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до частини першої ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами
для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України
( 1798-12 ) (1798-12)
) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають
їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 02.07.2007 р. та рішення господарського
суду Полтавської області від 23.01.2007 р. підлягають скасуванню,
а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Центрум" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 02.07.2007 р. та рішення господарського суду Полтавської
області від 23.01.2007 р. у справі № 19/347 ( rs213049 ) (rs213049)
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя В.I. Шаргало
Суддя В.О. Швець