Доповідач -суддя Мележик Н.I.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого,

Мележик Н.I.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Малого приватного підприємства "Крокус"

на рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2007 р.

та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2007р.

у справі № 16/305

господарського суду Донецької області

за позовом Малого приватного підприємства "Крокус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгово-виробнича фірма "ДС"

за участю третьої особи, що не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача ОСОБА_1

про виділення долі майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у грошовому виразі у розмірі 94 962 грн.

за участю представників:

позивача - Птушкіна В.М.

відповідача - не з"явились

третьої особи - не з"явились

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року Мале приватне підприємство "Крокус" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "ДС" про виділення частки майна в статутному фонді в зв"язку з його виходом з товариства, яка у грошовому еквіваленті складає 94 962 грн.

Рішенням місцевого господарського суду від 20.03.2007 року (судді: Манжур В.В., Підченко Ю.О., Чернота Л.Ф.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року (судді: Діброва Г.I., Стойка О.В., Шевкова Т.А.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Мале приватне підприємство "Крокус" просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій. В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4 від 25.12.92 № 13 (v0013700-92) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні

висновки, що грунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ТВФ "ДС" від 25.12.1993 року затверджено Статут і Установчий договір Торгово-виробничої фірми "ДС" та 10.01.1994 року зареєстровані виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Горлівка. Засновниками зазначеного товариства були: Мале приватне товариство "Крокус" та фізична особа ОСОБА_1. Відповідно до доповнення до статуту ТОВ "ТВФ "ДС" та Установчого договору визначено: для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється уставний фонд, який вносять у вигляді обладнання та складає 4 806,23 грн., із яких МПП "Крокус" -2 451 грн. 18 коп. -51% уставного фонду; ОСОБА_1. -2 355 грн. 05 коп. -49% уставного фонду.

08.11.2000 року на загальних зборах учасників ТОВ "ТВФ "ДС" прийнято рішення про продаж частки статутного фонду, що належить МПП "Крокус" в ТОВ "ТВФ "ДС" в розмірі 51%, купівлю цієї частки засновником ОСОБА_1. та про вихід МПП "Крокус" із товариства.

В зв'язку із знаходженням майна МПП "Крокус" в податковій заставі та на підставі листа №1074/24-08-01 Державної податкової інспекції у Центрально-міському районі м. Горлівка кошти від продажу долі МПП "Крокус" підлягали перерахуванню в рахунок погашення заборгованості підприємства перед бюджетом. Відповідно до платіжного доручення №34 від 31.01.01 року та виписки банку за період з 01.02.2001 року по 05.02.2001 року була виділена частка МПП "Крокус" та, відповідно, перераховані кошти в сумі 8 801,60 грн.

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Торгово-виробнича фірма ДС" від 05.02.2001 року МПП "Крокус" виведено із складу засновників з виплатою останньому частки статутного фонду та дивідендів в сумі 2 451 грн. (51%), яка була визначена на підставі фінансового звіту ТОВ "Торгово-виробнича фірма "ДС" станом на 01.01.2002 року.

Місцевий суд, приймаючи рішення у даній справі, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позив ачем не доведено розмір заявлених позовних вимог.

Разом з тим, місцевий та апеляційний господарські суди, відмовляючи у позові, виходили із необгрунтованості позову, а також із того, що строк позовної давності закінчився до пред'явлення позову.

Проте, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті глави 19 Цивільного кодексу України (435-15) ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною, порушене право має бути захищене.

Вирішуючи господарський спір, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, зазначеного не врахували.

Таким чином, викладені в рішенні та постанові висновки не грунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу (1798-12) України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Крокус" задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2007 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. у справі № 16/305 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суддів.