19/141 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень - 15.10.2008 Прийняття

ТОВ "МБТ" звернулося до суду з позовом до СПД-ф.о. ОСОБА_1 . та СПД-ф.о. ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.10.2006 р. б/н.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.06.2007 р. до участі у справі залучено ТОВ "Лісокомбінат "Брошнів" в якості третьої особи на стороні позивача та АКБ "ТАС-Комерцбанк" в особі Івано-Франківського регіонального департаменту в якості третьої особи на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2008 р. (суддя Максимів Т.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оспорюваний договір містить істотні умови, встановлені ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, укладений повноважними сторонами, повністю виконаний та не суперечить чинному законодавству.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 р. (судді: Давид Л.Л. -головуючий, Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) апеляційні скарги ТОВ "МБТ" та ТОВ "Лісокомбінат "Брошнів" в особі ліквідатора залишено без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2008 р. -без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, позивач у справі -ТОВ "МБТ" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 р. і рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2008 р. та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, а саме ненадання оцінки та неврахування вимог ст. ст. 203, 215, 358, 362, 364, 367 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права: ст. ст. - 4-2, - 4-3, 22, 77, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

На думку заявника касаційної скарги, недотримання вимог процесуального законодавства зумовило порушення принципів здійснення правосуддя, які визначені ст. ст. - 4-2, - 4-3 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н від 26.10.2006 р.

З матеріалів справи вбачається (а.с. № 15) та встановлено судом апеляційної інстанції (а.с. № 197), що вказаний договір укладено між ОСОБА_1. (продавець) та громадянином Туреччини ОСОБА_2(покупець).

Отже, оспорюваний договір ОСОБА_1. та ОСОБА_2 уклали як фізичні особи, а не як суб'єкти підприємницької діяльності (фізичні особи - підприємці).

Втім, на вказане ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції увагу не звернули та не дали цьому відповідної правової оцінки.

Крім того, предметом договору купівлі-продажу нежитлових приміщень б/н від 26.10.2006 р. було нежитлове приміщення цеху ОМЩ, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на час укладання оспорюваного договору нежитлове приміщення цеху ОМЩ, загальною площею 3 239,1 кв.м., належало ОСОБА_1. на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Брошнів-Осадською селищною радою 21.09.2006 р. на підставі рішення Виконавчого комітету Брошнів-Осадською селищною радою "Про оформлення права власності"від 12.09.2006 р. №55.

Так, ОСОБА_1. набув у власність назване майно на підставі договору купівлі-продажу майна б/н від 14.08.2006 р. (а.с. № 17), укладеного між ТОВ "Лісокомбінат "Брошнів" в особі ліквідатора (продавець) та ОСОБА_1. (покупець), за яким на підставі протоколу № 1 про проведення прилюдних торгів з продажу майна ТОВ "Лісокомбінат "Брошнів" від 11.08.2006 р. ОСОБА_1. придбав 239/10000 ідеальних часток з належних 4/100 частин майнового комплексу, який знаходиться вАДРЕСА_1.

У подальшому Виконавчим комітетом Брошнів-Осадської селищної ради прийнято рішення "Про оформлення права власності"від 12.09.2006 р. №55 (а.с. № 12), згідно з п. 3.1 якого за ОСОБА_1. визнано право власності на частину цеху ОМЩ, площею 3 239,1 кв.м., та присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_1

Згідно з цим рішенням 21.09.2006 р. Брошнів-Осадською селищною радою ОСОБА_1. видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - приміщення цеху ОМЩ з формою власності -приватна та часткою - 1/1 (а.с. № 14).

Відповідно до ст. ст. 16, 392 Цивільного кодексу України визнання права власності є способом захисту цивільного права та інтересу, що здійснюється судом.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. N6/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за N157/6445 (z0157-02) , передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Отже, чинним законодавством до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено оформлення права власності, а не його визнання.

Таким чином, інші державні органи не можуть підміняти суд у процедурі визнання права власності.

В силу ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

На підставі наведеного висновок суду апеляційної інстанції про те, що майно, яке є предметом оспорюваного договору, належало продавцю - ОСОБА_1. на праві приватної власності та не відносилось до спільної часткової власності, безперечним визнати не можна.

У зв'язку з чим, попередніми судовими інстанціями не було досліджено факт виділення набутого ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу майна б/н від 14.08.2006 р. майна в натурі у встановленому чинним законодавством порядку.

А відтак, не можна дійти однозначного висновку, що сторонами оспорюваного договору та, відповідно, і судами, не було порушено вимог ст. 362 Цивільного кодексу України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Все вищенаведене в сукупності свідчить про те, що суд першої інстанції допустив порушення вимог: ст. 4-7 ГПК України (1798-12) , яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які не усунуті у подальшому судом апеляційної інстанції, призвели до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу приписів ст. ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України.

Враховуючи наведене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 16, 362, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 4-7,- 38, 43, 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу ТОВ "МБТ" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2008 р. у справі №19/141 скасувати.