18/170 Про стягнення основного боргу за договором поставки на умовах товарного кредиту - Текст документа

Приватне підприємство "Агропромислова компанія "Урожай" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" про стягнення 995508 грн. основного боргу за договором №5/08-06 від 30.08.06 поставки на умовах товарного кредиту та 199101,6 грн. процентів по товарному кредиту.

Рішенням від 16.04.08 господарський суд Кіровоградської області (суддя Мохонько К.М.) позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх доведеними.

На погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, який (колегія суддів у складі: Кзнецової I.Л. -головуючого, Верхогляд Т.А., Чимбар Л.О.) ухвалою від 26.05.08 вказану апеляційну скаргу повернув скаржникові без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (1798-12) через ненадання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Ухвалою від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження з перегляду ухвали суду апеляційної інстанції за касаційною скаргою відповідача.

Касаційна скарга мотивована відповідністю апеляційної скарги вимогам законодавства, а також невстановленням судом апеляційної інстанції, в якій саме частині оскаржується рішення господарського суду Кіровоградської області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (1798-12) апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі. Додання таких доказів до апеляційної скарги передбачено ч. 3 ст. 94 ГПК України (1798-12) .

Позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду за вимогами ст. 45 ГПК України (1798-12) оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України (1798-12) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Розміри ставок державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, встановлені ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" (7-93) . Зокрема, відповідно до п. (г) цієї норми з апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, сплачується 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір стосовно стягнення заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту в розмірі 1194609,6 грн., тобто спір майнового характеру.

Згідно з п. (а) ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" (7-93) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішивши спір по суті, господарський суд Кіровоградської області задовольнив позовні вимоги повністю, а також стягнув з відповідача на користь позивача 11946,09 грн. сплаченого державного мита.

З огляду на таке суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачу слід при подачі апеляційної скарги сплатити державне мито в розмірі 5973,05 грн. Проте ним до апеляційної скарги додано квитанцію №38501/з65 від 30.04.08, яка свідчить про сплату державного мита в розмірі 597,3 грн., що не відповідає встановленому законом розміру.

Відповідач з вказаним висновком не погодився та у касаційній скарзі зазначив, що судом апеляційної інстанції не з'ясовано, в якій саме частині оскаржується рішення господарського суду Кіровоградської області та яка ціна позову в цій частині, щоб робити припущення про те, що ПСП "Лан" не в повному обсязі сплатило державне мито.

Вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги касаційною інстанцією, оскільки як вбачається з оригіналу апеляційної скарги у справі, відповідач заявляв вимоги про скасування рішення суду першої інстанції повністю та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Тобто звертаючись з апеляційною скаргою відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в повному обсязі, а відтак розмір належного до сплати державного мита підлягав обчисленню, виходячи з ціни позову 1194609,6 грн.

Крім того, касаційна інстанція зобов'язала скаржника надати суду письмові пояснення щодо правового обгрунтування сплати ним державного мита у відповідному розмірі при зверненні з апеляційною скаргою. Проте відповідачем не доведено обставини щодо наявності підстав для сплати ним при звернення з апеляційною скаргою у справі державного мита саме в розмірі 597,3 грн. Тобто скаржником належним чином не спростовано висновки суду апеляційної інстанції, визначені ним в якості підстав для повернення апеляційної скарги.

До того ж суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України (1798-12) після усунення обставин, викладених в даній ухвалі, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу в загальному порядку.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.08 у справі №18/170 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.