ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     10 жовтня 2007 р.
 
     № 13/94 ( rs789168 ) (rs789168)
        
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     Головуючого: Суддів:
     Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г., Самусенко С.С.,
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     ПП ОСОБА_1
     на постанову
     Львівського апеляційного господарського суду  від  26.06.2007
року
 
     у справі
     № 13/94 ( rs789168 ) (rs789168)
         господарського  суду  Iвано-Франківської
області
 
     за позовом
     ПП ОСОБА_1
 
     до
     ПП ОСОБА_2 ТОВ "Український промисловий банк"
 
     про
     визнання договору недійсним
 
     за участю представників сторін:
     позивача
     ОСОБА_1.,
     відповідача 1 відповідача 2
     не з'явились, Савицька С.С.,
 
                        В С Т А Н О В И В :
 
     Рішенням господарського суду Iвано-Франківської  області  від
19.04.2007 року  у  справі  №13/94  ( rs789168 ) (rs789168)
          (судді:  Шкіндер
П.А.), залишеним  без  змін  постановою  Львівського  апеляційного
господарського  суду  від  26.06.2007  року  (судді:  Слука  М.Г.,
Онишкевич  В.В.,   Скрутовський   П.Д.)   у   задоволенні   позову
відмовлено. Судові  рішення  обгрунтовано  тим,  що  господарським
судам  не  представлено  жодного  доказу,  який  би  підтверджував
наявність  будь-яких  договірних  відносин  між  позивачем  та  ПП
ОСОБА_2.
 
     Не  погоджуючись   з   зазначеною   постановою   апеляційного
господарського суду, позивач звернувся  до  Вищого  господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення  у
даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги. В обгрунтування своїх вимог  скаржник  посилається
на те, що  господарськими  судами  неправильно  застосовані  норми
матеріального та процесуального права.
 
     Колегія   суддів   Вищого   господарського   суду    України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну  оцінку
обставин   справи   та   повноту   їх   встановлення,   дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, вважає, що касаційна скарга  не  підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
 
     Відповідно  до  п.  1  ст.  111-9  ГПК  України   ( 1798-12 ) (1798-12)
        
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції  без  змін,  а
скаргу без задоволення.
 
     Касаційна  скарга  залишається  без  задоволення,  коли   суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду  прийнята  з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
 
     Як    встановив    апеляційний    господарський    суд,    ПП
ОСОБА_1заявлено  позов  про  визнання  недійсним  договору  оренди
приміщення від 03.11.2006 року,  укладеного  ПП  ОСОБА_2.  та  ТОВ
"Український  промисловий  банк",  в  частині  передачі  в  оренду
приміщення площею 25 м-2.
 
     Господарські   суди   з'ясували,   що   ОСОБА_2є    власником
нежитлового  приміщення  за  адресою:  м.  Iвано-Франківськ,  вул.
Незалежності, 65 згідно  витягу  Iвано-Франківського  ОБТI  (номер
запису 7915 в книзі 215), договору про виділ в  натурі  нерухомого
майна,  посвідченого  нотаріусом  02.09.2006  року  за  реєстровим
номером 887 та витягу з Державного реєстру правочинів №2844941.
 
     В судовому засідання було встановлено,  що  ПП  ОСОБА_2згідно
усної домовленості передав ПП ОСОБА_3в оренду нежитлове приміщення
загальною  площею  25  м-2,  що   знаходиться   за   адресою:   м.
Iвано-Франківськ, вул. Незалежності, 65.
 
     11.07.2006  року  ПП  ОСОБА_3звернувся  до  ПП   ОСОБА_1.   з
пропозицією  укласти  договір  оренди,  однак   договір   не   був
укладений, оскільки останній відмовився від його підписання.
 
     У претензії від 04.10.2006 р. ПП  ОСОБА_2просив  ПП  ОСОБА_1.
звільнити приміщення у  зв'язку  з  несплатою  орендної  плати  та
непідписанням договору оренди.
 
     03.11.2006 р. ПП ОСОБА_2та ТОВ "Український промисловий банк"
уклали договір оренди нежитлового приміщення площею 263,7  м-2  за
адресою: м. Iвано-Франківськ, вул. Незалежності, 65 (а.с.  11-12).
При цьому,  ПП  ОСОБА_2повідомив  орендаря  про  відсутність  прав
третіх осіб на орендоване приміщення.
 
     Відповідно до вимог ст. ст. 759, 794 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         за
договором найму (оренди) наймодавець  передає  або  зобов'язується
передати наймачеві майно у користування за плату на певний  строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання
договору  найму  (оренди).  Договір  найму   будівлі   або   іншої
капітальної споруди (їх окремої частини), укладений  на  строк  не
менше одного року, підлягає державній реєстрації (в  редакції,  що
діяла на час виникнення спірних відносин).
 
     Статтями 182, 210 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         передбачено, що право
власності та інші речові права на  нерухомі  речі,  обмеження  цих
прав, їх виникнення, перехід  і  припинення  підлягають  державній
реєстрації.  Правочин  підлягає  державній   реєстрації   лише   у
випадках,  встановлених  законом.  Такий  правочин  є  вчиненим  з
моменту його державної реєстрації.
 
     Таким  чином,  апеляційний  господарський  суд   прийшов   до
правомірного висновку про те, що договір оренди майна є  укладеним
лише при додержанні письмової форми правочину.
 
     Господарські суди прийшли до висновку, що в  порушення  вимог
ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  позивач  не  довів  та  не  надав
доказів,  які  б  підтверджували  наявність  будь-яких  договірних
відносин між ним та ПП ОСОБА_2.
 
     Як  зазначив  апеляційний   господарський   суд,   докази   в
обгрунтування порушення відповідачами прав  і  законних  інтересів
позивача у матеріалах справи також відсутні.
 
     Зважаючи на зазначені  обставини,  господарські  суди  дійшли
правомірного   висновку   про   те,   що    позовні    вимоги    є
необгрунтованими, а відтак позов не підлягає задоволенню.
 
     З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає  підстав  для
скасування постанови апеляційного  господарського  суду,  оскільки
вона є законною та обгрунтованою.
 
     Крім того,  відповідно  до  вимог  ст.  111-7  Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
         України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          касаційна
інстанція  не  має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними
обставини, які не  були  встан  овлені  у  рішенні  або  постанові
господарського суду або  відхилені  ним,  вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу, про  перевагу  одних  доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну скаргу залишити без задоволення.
 
     Постанову Львівського апеляційного  господарського  суду  від
26.06.2007 року у справі № 13/94 ( rs789168 ) (rs789168)
         залишити без змін.
 
     Головуючий, суддя М. Михайлюк
 
     Судді: Н. Дунаєвська
 
     С. Самусенко