Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Михайлюк М.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Калуської міської ради

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2008 року

у справі № 16/135-2/57

господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства

"Прикарпаттяобленерго"в особі філії –

Калуського РЕМ

до Калуської міської ради

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача Державного міського підприємства

"Калуштеплокомуненерго"

про стягнення 139110,01 грн.

за участю представників:

позивача – Понайди Р.І.

відповідача – Булавинець М.М.

третьої особи - не з"явились

У травні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго"в особі філії –Калуського РЕМ звернулось господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської міської ради про стягнення з останньої заборгованості за електроенергію у розмірі 133000 грн., пені у розмірі 4 732,61 грн., річних у розмірі 833,22 грн., інфляційних витрат у розмірі 544,18 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2008 року (суддя Круглова О.М.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості за електроенергію у розмірі 133 000 грн., пені у розмірі 4 732,61 грн., річних у розмірі 833,22 грн., інфляційних витрат у розмірі 544,18 грн. та судові витрати.

В касаційній скарзі Калуська міська рада просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд встановив, що 24.06.2003 року між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" та Калуським ВУ "Міськводоканал" укладено договір реструктуризації заборгованості №248/2003.

Цього ж дня, 24.06.2003 року між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" та Калуською міською радою укладено договір поруки №249/2003, за яким остання поручилась солідарно відповідати перед ВАТ "Прикарпаттяобленерго" за зобов"язаннями Калуського ВУ "Міськводоканал" по договору реструктуризації №248/2003 від 24.06.2003 року, укладеного між ними.

В подальшому Калуське ВУ "Міськводоканал" припинено, як юридичну особу, на підставі рішення Калуської міської ради шляхом приєднання до Міського державного підприємства "Калуштеплокомуненерго".

Міське державне підприємство "Калуштеплокомуненерго", як правонаступник Калуського ВУ "Міськводоканал", не здійснив оплату за спожиту електроенергію за період з січня по травень 2007 року (включно) у розмірі 133 000 грн., в зв"язку з чим ВАТ "Прикарпаттяобленерго" звернулось до суду з позовом про стягнення з поручителя заборгованості, що передбачено п.3.1. договору поруки.

Калуська міська рада, в свою чергу, заперечуючи проти вимог ВАТ "Прикарпаттяобленерго", ствержувала про недійсність договору поруки №249/2003 від 24.06.2003 року.

Встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав на порушення Калуською міською радою умов договору поруки та норм ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо сплати позивачу грошових коштів, як поручителем Калуського ВУ "Міськводоканал".

В зв"язку з порушенням Міським державним підприємством "Калуштеплокомуненерго" (правонаступником Калуського ВУ "Міськводоканал") строків здійснення розрахунків, передбачених договором реструктуризації заборгованості №248/2003 від 24.06.2003 року, суд першої інстанції задовольнив вимоги ВАТ "Прикарпаттяобленерго" про стягнення з Калуської міської ради, як поручителя, пені, інфляційних витрат та річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статтей 525, 526 ЦК України на боржника покладено обов"язок обов"язкового своєчасного виконання зобов"язання, не допускаючи, при цьому, одностронньої відмови від виконання.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені статтею 554 ЦК України, зокрема, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Випадки припинення поруки, передбачені статтею 559 ЦК Україїни, до даного договору не застосовувались.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у з"язку з невиконанням Калуською міською радою своїх зобов"язань, як поручителем.

Доводи касаційної скарги Калуської міської ради про недійсність договору поруки №249/2003 від 24.06.2003 року спростовані рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2007 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2008 року у справі №Пр-5/27, якими вказаний договір визнано дійсним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, в зв’язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Калуської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2008 року у справі № 16/135-2/57 залишити без змін.